- •Значення праці в житті людини й суспільства
- •3. Економічно активне населення
- •4. Економічно неактивне населення
- •5. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.
- •9. Соціально-економічна суть зайнятості.
- •6. Хактеристика трудових ресурсів України.
- •8. Трудовий потенціал.
- •7. Відтворення населення і ресурсів для праці
- •10. Зайнятість як елемент соціально-економічної політики.
- •2. Економіка праці в системі наук
- •11. Показники і види зайнятості. Повна, раціональна і ефективна зайнятість.
- •12. Безробіття, його показники і види. Фрикційне, структурне, циклічне безробіття. Приховане, застійне і добровільне безробіття.
- •Соціально-економічні наслідки
- •28. Порівняльна характеристика фізичного і людського капіталу.
- •13. Ринок праці: структура і моделі.
- •15. Взаємодія попиту і пропозиції на ринку праці. Механізм дії ринку праці.
- •14. Особливості праці як товару. Особливості ринкової пропозиції праці.
- •16. Стратегія регулювання ринку праці. Пасивна та активна політика на ринку праці.
- •18. Інфраструктура ринку праці. Державна служба зайнятості України.
- •25. Значення реалізації трудової кар’єри для людини, для підприємства і для суспільства
- •20. Міжнародний досвід регулювання зайнятості
- •36. Роль профспілок у соціально-трудових відносинах
- •23. Характеристика освіти та професійної підготовки з точки зору теорії людського капіталу.
- •27. Суть теорії людського капіталу
- •26. Трудовий контракт.
- •29. Методи оцінки ефективності інвестицій в людський капітал
- •30. Характеристика соціально-трудових відносин.
- •19. Сегментація ринку праці
- •31. Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в сучасних умовах
- •33. Соціальне партнерство
- •32. Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин
- •34. Зміст, принципи і організація соціального партнерства.
- •35. Об”єднання роботодавців на ринку праці
- •37. Роль держави в системі соціального партнерства
- •38. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •39. Поділ і кооперування праці
- •40. Організація робочих місць.
- •41. Охорона і безпека праці
- •41. Трудовий процес і його раціоналізація
- •49. Система нормативів і норм праці.
- •43. Умови праці і фактори їх формування.
- •50. Методи нормування трудових процесів.
- •44. Робочий час. Режими праці і відпочинку.
- •45. Дисципліна праці як елемент її організації.
- •46. Суть і значення нормування праці.
- •47. Об”єкти нормування праці.
- •48. Аналіз трудового процесу і витрат робочого часу.
- •51. Організація нормування праці на підприємствах.
- •52. Заробітна плата, принципи її організації і її функції у ринковій економіці.
- •53. Форми і системи заробітної плати.
- •54. Тарифна система оплати праці.
- •55. Безтарифна модель організації оплати праці.
- •56. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата
- •57. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності.
- •58. Методика визначення показників продуктивності праці.
- •59. Методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий, вартісний.
- •60. Фактори зростання продуктивності праці, їх класифікація та характеристика.
- •61. Поняття резервів росту продуктивності праці. Зв”язок факторів і резервів росту продуктивності праці. Класифікація резервів підвищення продуктивності праці.
- •62. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •5. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт, тарифний розряд, середню тарифну ставку.
- •6. Визначити відрядну розцінку і місячний заробіток робітника за прямою відрядною системою оплати праці.
- •7. Визначити місячний заробіток робітника за непрямою відрядною системою.
- •8.Розрахувати заробіток робітника за відрядно-преміальною системою оплати праці.
- •9. Розрахувати доплату до прямого заробітку, визначити питому вагу тарифу в загальному заробітку.
- •10. Розрахувати фонд заробітної плати.
- •11. Визначити необхідну чисельність працівників за різними методами.
45. Дисципліна праці як елемент її організації.
Дисципліна праці є об’єктивно необхідною формою зв’язку між працівниками. ЇЇ осн вимога поляг в тому, щоб люди, які беруть уч у спіл або повяз між собою процесах праці, дотримувалися певного чітко визнач порядку труд поведінки. Методи зміцн Дисципл праці: адм, правові, орг, екон, матер і морал. Труд дисципл –дотримання правил внутр труд розпорядку п–ва. Технологічна дисципліна– точне виконання всіх вимог технології за кожним вир процесом. Виробнича –своє час і точна реал–я вир завдань, викон–ня пос обов, правил експлуатац обладь, дотр правил ох праці і техніки безпеки. У шир розумінні дисципл пр обєдн трудову, технол і вир дисципл і передб добросовісне викон–на працівн всіх своїх служб обов. Дисципліна як ознака люд діял встан під впливом таких чинників: примусова д(примуш з боку автор влади ), свідома д, самодисципл. У РЕ п–во н езможе дос успіхів у конкур бор–бі, якщо у труд дог н епанцуватиме вис дисципл праці, що грунт на колект і особ зацікавл прац у вис кінц рез діял–ті
46. Суть і значення нормування праці.
Нормування праці — це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.
Нормування праці є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин. Воно є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.
Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами ,є основою для визначення пропорцій у розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.
На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За їх допомогою складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховуються завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо.
Норми трудових затрат визначають для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.
Мета нормування праці в ринкових умовах полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення ЇЇ умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.
Методи нормування праці
Методика нормування робочого часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійпе, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.
Сутність сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.
За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, великосерійного і серійного типів виробництва.
В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва економічно себе не виправдовує.
Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.
Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. Доцільно для підприємств з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.
Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.
Види норм праці
На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:
а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;
б) норми виробітку, які визначають кількість продукції, котру треба виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;
в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, айв нормо-годинах, нормо-гривнях;
г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;
д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;
е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.