25. Правила агрегації атрибутів в інформаційні об’єкти.

2.1. Спочатку серед атрибутiв видiляються тi, мiж якими iснує однозначний зв’язок в обох напрямках (1:1). Такi атрибути агрегуються в один об’єкт, якому присвоюється унiкальне iм’я. Важливим моментом є вибiр iменi об’єкта. Iдентифiкацiя об’єкта якимось iм’ям залежить вiд того, якiй сутностi предметної областi вiдповiдає даний об’єкт. Виконуючи такий аналiз, iнодi необхiдно додатково уточнювати iм’я атрибута для однозначного його семантичного трактування.

При цьому слiд пам’ятати, що в результатi виконання 2.1 один i той самий атрибут може потрапити до кiлькох об’єктiв.

2.2. Пiсля багаторазового виконання 2.1 перевiряють атрибути, що залишились, на тип спiввiдношення з видiленими об’єктами; якщо серед них є такi, що знаходяться у спiввiдношеннi 1:1 з видiленими об’єктами, то їх приєднують до вiдповiдних об’єктiв.

2.3. Якщо серед решти атрибутiв немає таких, якi б знаходились з видiленими об’єктами у спiввiдношеннi 1:1, то необхiдно виконати перевiрку на спiввiдношення 1:Б мiж рештою атрибутів і видiленими об’єктами. При такому типi спiввiдношення може існувати функцiональна залежність, але слiд пам’ятати, що спiввiдношення 1:Б у цьому разі означатиме те, що в екземплярах об’єкта можуть дублюватись значення даного атрибута. Такi атрибути приєднуються до видiлених об’єктiв.

2.4. Якщо пiсля виконання описаного аналiзу ще залишаться атрибути i серед них немає таких, якi б знаходились з видiленими об’єктами у спiввiдношеннi 1:1 чи 1:Б, то вирiшують питання про створення з решти атрибутiв окремих нових об’єктiв. Не виключена можливiсть, що при цьому може з’явитися об’єкт, який містить лише один атрибут. Це свiдчить про те, що існують недолiки в проектуваннi на зовнiшньому рiвнi. Тому потрiбно виконати дообстеження ПО з точки зору поповнення таких об’єктів атрибутами, яких бракує.

Отриманi об’єкти необхiдно iдентифiкувати унiкальними iменами. Iменувати об’єкт краще одним словом i бажано, щоб це був iменник. Але не завжди можна iдентифiкувати об’єкт одним словом, тому iменами об’єктiв можуть бути також словосполучення, якi складаються з дiєслова або iменникiв .

26. Зовнішнє кодування його сутність та використання при інфологічному проектуванні.

Зовнiшнє кодування. На цьому кроцi необхiдно вивчити атрибути з неунiкальними значеннями. Якщо цi атрибути представленi досить довгими текстами, то необхiдно вирiшити питання про доцільність замiни їх на короткi кодовi позначення. У цьому разі в iнфологiчну модель вноситься новий iнформацiйний об’єкт, який доречно назвати «ДОВIДНИК». Вiн буде складатись з коду атрибута та його текстового значення. При цьому в усiх ранiше видiлених об’єктах текстовi значення замiнюються на код.

27. Порядок вилучення синонімії та омонімії та узагальнення атрибутів при інфологічному проектуванні БД.

Перший крок, який виконується при iнфологiчному проекту-ваннi, є аналiз атрибутiв на предмет вилучення синонiмiї i омонiмiї. Серед атрибутiв можуть зустрiтися такi, що мають однаковi iмена, але є рiзними за змiстом, тобто омонiми. У цьому разі атрибутам-омонiмам потрiбно присвоїти рiзнi унiкальнi iмена.

Крiм того, є випадки синонiмiї, коли один i той самий атрибут у рiзних документах має рiзну назву. У цьому разі всiм таким атрибутам присвоюється одне iм’я. Вибираючи назву для синонiмiчної групи атрибутiв, серед атрибутiв-синонiмiв необхiдно вибрати iм’я, яке є семантичною домiнантою для представленої групи, i залишити його в перелiку атрибутiв, а всi iншi синонiмiчнi його назви вилучити зі списку.

Складаючи список атрибутiв, можливо, необхiдно буде виконати ще одну операцiю, яка назвивається узагальненням. При цьому деяку сукупнiсть атрибутiв замiнюють одним атрибутом, який узагальнює сутнiсть представленої групи. Узагальненню пiдлягають атрибути, що мають однаковий формат i семантику.