17. Розкрийте сутність раціоналізму Нового часу.

Раціоналізм- така світоглядна орієнтація, за якою основним засобом адекватного пізнання дійсності є не почуття, а розум, і чуттєво-сенситивне пізнання лише підщтовхує розум до діяльності.

Основоположником раціоналістичного напрямку був французький філософ Рене Декарт (1596-1650). Окрім Декарта, найбільш відомими представниками були Лейбніц і Бенедикт Спіноза.

Декарт в своїх роботах висував на передній план гносеологічну тематику, він шукає такий підхід завдяки якому останнє набуло б поточного, безперервного руху.

Розуміння дедукції Декарт пов’язує з такими принципами:

- в процесі пізнання нічого не брати на віру, все піддавати сумніву, все піддавати переоцінці критично налаштованого розуму

- в процесі пізнання починати з простого і очевидного, з елементарних положень, які не викликають жлдних сумнівів. Основа філософії Декарта:“Мислю, отже існує”

- саме з таких простих і очевидних припущень шляхом дедукції треба виводити все більш конкретні висновки

- в процесі дедуктивних умовиводів діяти так, щоб не згубити жодної ланки в ланцюгу

Декарт започаткував нововведення світоглядного рівня. Раніше в основі всього сущого покладався Божий розум, а Декарт в основу всього сущого кладе особистий розум, активність індивідуальної свідомості.Це відповідало потребам Нового часу в індивідуалізації і гуманізації буття.

Великий вплив на розвиток теорії пізнання Нового часу мала декартівська концепція природжених ідей, яка мала на меті пояснити ті теорії, з яких починалося дедуктивне мислення. На думку Декарта, усі ці поняття мають природжене походження.

Важливим здобутком філософії Нового часу став подальший розвиток уявлень про субстанцію. Виділяють 3 концепції субстанцій: моністична, дуалістична, плюралістична.

Субстанцією всіх начал є Бог.

Створений світ він поділяє на 2 субстанції: матеріальне і духовне.І заявляє, що невід’ємними атрибутами цих двох субстанції є протяжність і мислення. Вони є незалежними і самостійно існуючими. Усі можливі взаємозв’язки між матеріальним і духовним здійснюється за допомогою Бога.

Після Декарта раціоналістичну методологію продовжує розвивати нідерландсикий Філософ Бенедикт Спіноза (1632-1677).Він створює моністичний принцип онтології. Основа- вчення про єдину субстанцію, атрибутами якої є мислення і протяжність.Він заявляє, що існує єдина субстанція- Бог, але Бог Спінози це не надприродня істота, а сутність природи. Природа завдяки цьому фактично виступає як начало всього сущого, як причина самої себе. З поняттям «субстанції» виникає поняття «детермінізму»: у віті не відбувається нічого випадкового.Роздуми про субстанцію пов’язані з цого раціоналізмом. Він виділяє 3 ступені: 1. найвищий ступінь пізнання-істина, яка досягається розумом; 2.розмірковування розуму- засіб досягнення, але недосконалий, бо потребує доведення; 3. знання, що отримані за доп.органів чуття. Вони є неповні, поверхові.

18. Розкрийте сутність емпіризму Нового часу

формується у філософії 17 ст. два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм. Емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, в зна+ннях немає нічого, чого б раніше не було в чуттєвому досвіді суб’єкта. Ідеалом знання емпіризм вважав математику, а основними рисами є всезагальність, необхідність, суттєвість. Засновником емпіризму був англ. філософ Ф.Бекон, який основні свої ідеї висловив у працях «Новий органон» і «Про гідність та примноження наук». Головне завдання філософії Ф.Бекон визначає як пінання природи і оволодіння її силами, а для цього необхідно розробити відповідний метод, який би найкоротшим шляхом вів до істини, правильн орієнтував пізнавальну і практичну діяльність людини, максимально збільшуючи її ефективність. Метою пізнаня, підкреслює Бекон, є збагачення життя справжніми відкриттями і влада людини над силами природи; об’єктом пізнання є природа, а основними методами- індукція та експеримент.Бекон виходив із гасла: “Знання – це сила”. Його висновок: наука ще мало впливала на покращення умов людського життя, хоча потенційно вона обіцяє докорінно змінити його. Це передбачає необхідність очищення розуму від різноманітних “примар пізнання”.