3. Вимоги до якості води в комунальному господарстві

Важливі вимоги комунального господарства до водозабезпечення - безперебійність подачі (Р = 97 %) та висока якість води.

Вода, що подається комунальними водопроводами, має бути високої якості та відповідати державному стандарту, яким визначені основні її властивості (колір, смак, запах, хімічний та бактеріальний склад тощо). Для того щоб якість води відповідала санітарно-гігієнічним вимогам, її спеціально обробляють, тобто доводять до встановлених нормативами показників. Деякі показники фізичних і хімічних властивостей води (органолептичні показники), що визначають придатність її для пиття, наведено нижче.

Запах. Питна вода не повинна мати ніякого запаху, особливо гнилистого, який робить її непридатною для вживання. Неприємний також болотний, рибний та інші запахи.

Інтенсивність запаху води оцінюється за п'ятибальною шкалою:

1 бал - дуже слабкий запах, який виявляється лише фахівцем, споживачі цього запаху не відчувають;

2 бали - слабкий запах, який відчувається споживачем, якщо звернути на це увагу;

3 бали - відчутний запах, який легко встановлюється і може зробити воду неприємною для пиття;

4 бали - різкий запах, який привертає увагу споживача; вода неприємна для пиття;

5 балів - дуже сильний запах, що робить воду непридатною для пиття.

Згідно зі стандартом питною вважається вода, інтенсивність запаху якої не вище 2 балів.

Смак води може бути пов'язаний з попаданням у неї гнилих рослинних і тваринних решток, намулу, побутових і промислових стічних вод, газів тощо. Розрізняють солоний, гіркий, солодкий і кислий смак води.

Солоний смак зумовлюється наявністю у воді хлористого натрію; гіркий - сульфатів магнію і натрію, хлоридів кальцію, магнію і калію; солодкий - великою кількістю органічних речовин; кислий - надлишковим вмістом сірчаної кислоти або вуглекислого газу. Вода повинна мати приємний смак.

Присмак. Питна вода не повинна мати ніякого неприємного присмаку {хлорного, рибного, металевого, іржавого, чорнильного та інших).

Кольорове забарвлення. Питна вода не повинна мати кольорового забарвлення. Колір води часто залежить від гумінових речовин, за кількістю яких вона може бути від жовтого кольору до жовто-коричневого. Проте забарвлення можуть зумовлювати не тільки гумінові речовини, а й стічні води підприємств деяких галузей промисловості, наприклад фарбувальних цехів текстильних фабрик.

Каламутність або прозорість. Згідно зі стандартом, питна вода може вміщувати не більше 1,5 мг/л завислих речовин, оскільки каламутність її впливає на смакові якості. Каламутна вода шкідлива для здоров'я. За ступенем прозорості воду умовно поділяють на: прозору, слабкопалесцировану, опалесцировану, злегка каламутну, каламутну і дуже каламутну. Крім того, вода не повинна вміщувати водні організми, які помітні неозброєним оком, на її поверхні не має бути плівки.

Температура питної води має бути не нижчою за 5 °С і не вищою за 15 °С. Якщо температура питної води нижча 5 °С, то вона шкідлива для здоров'я.

На органолептичні властивості води впливають деякі хімічні речовини, вміст яких не повинен перевищувати встановлених концентрацій.