Лекція №6 Водогосподарське районування. Використання водних ресурсів малих річок

1. Можливі підходи до водогосподарського районування

2. Водогосподарські райони на території України

3. Використання водних ресурсів малих річок

1. Значення й особливості малих річок

2. Використання малих річок

1. Можливі підходи до водогосподарського районування

Для успішного планування і вирішення пи­тань раціонального використання й охорони водних ресурсів неаби­яке значення має водогосподарське районування території держави, яке відображає специфічні риси географічного розміщення водного господарства. Водогосподарське районування являє собою складну і до кінця не вирішену проблему. Незважаючи на її важливість і на­явні розробки, багато теоретичних і методичних положень району­вання до цього часу ще недостатньо розроблені.

Через специфічні особливості водогосподарське районування на­лежить до особливого виду економічного районування, яке має багато спільного як із галузевим, так і з комплексним (інтегральним) району­ванням. В той самий час при виділенні водогосподарських районів необхідно враховувати й природні фактори.

У разі, коли розглядається якась одна галузь (водні меліорації, рибне господарство, водопостачання, водний транспорт, гідроенер­гетика та ін.), то стосовно неї водогосподарське районування буде галузевим, а коли таке районування охоплює території з різними ви­дами використання водних ресурсів, то воно буде комплексним (інтегральним). Комплексне водогосподарське районування най­повніше відповідає вимогам комплексного використання й охоро­ни водних ресурсів і у зв'язку із цим є найціннішим.

Водогосподарське районування може проводитися на основі різних ознак: за належністю до басейнів річок, за існуючим еко­номічним і адміністративно-територіальним поділом, за характером використання водних ресурсів. Деякі дослідники враховують структу­ру регіональних водогосподарських комплексів, яка склалася в пев­них регіонах залежно від галузей народного господарства, що вико­ристовують водні ресурси.

На сьогодні подано низку пропозицій щодо водогосподарсько­го районування, проте немас єдиної думки щодо вибору вихідних територіальних одиниць, стосовно яких слід проводити аналіз гос­подарських і природних факторів для виділення водогосподарських районів. Основу одних пропозицій становить басейновий підхід, інших — економічні райони й адміністративні області. Проте обидва підходи мають недоліки. Так, при виділенні водогосподарських районів за адміністративними або економічними територіальними підрозділами можуть осереднюватися гідрологічні особливості різних водних об'єктів, які містяться на їх території. При виділенні районів за річковими басейнами осереднюватимуться господарські особливості окремих частин басейнів.

Оскільки басейни великих річок охоплюють території з різними природними і господарськими умовами, то на них може бути кіль­ка економічних районів (наприклад, у басейні Дніпра) і різні за спеціалізацією регіональні територіально-виробничі комплекси, які по-різному впливають на структуру водного господарства. Великі ж економічні райони, як правило, охоплюють різні річкові басейни. Тому в таких випадках знижується цінність водогосподарського районування.

Водогосподарське районування території колишнього Радян­ського Союзу в більшості випадків базувалося на басейновому (гідрологічному) принципі. Проте при всіх своїх позитивних якостях таке районування утруднює врахування розміщення продуктивних сил, які склалися історично і не збігаються з річковими басейнами; воно не завжди сприяє оптимальному розподілу водних ресурсів між користувачами. Тому водогосподарське районування має відрізнятися від гідрологічного і враховувати не стільки природні передумови, скільки господарські особливості, потреби у воді й можливості їх задоволення; необхідно враховувати також нестачу і технологію добування води, її транспортування, очистку й інші показники.

Одним із прикладів водогосподарського районування може бути схема С. Л. Вендрова (1979), в якій райони виділяються за ознакою забезпеченості водою для використання її при складан­ні довготривалих планів географічного розміщення виробництв. С. Л. Вендров пропонує виділяти райони, де води дуже багато, ба­гато і мало; райони, які вимагають обмежень у використанні вод­них ресурсів; резервні райони; приморські території; прибережні зони морів і заток. В межах крупних районів пропонується виділя­ти дрібніші, враховуючи особливості режиму водних об'єктів та можливості використання водних ресурсів.

Такий підхід до водогосподарського районування дає змогу врахо­вувати особливості водних ресурсів, сучасний стан і можливості вико­ристання їх різними галузями народного господарства в майбутньому.