- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
Севастопольський інститут банківської справи
Української академії банківської справи Національного банку України
Кафедра економіки, обліку і аудиту
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
д-р с.-г. наук, доцент ____________ В.В. Обливанцов
01.09.2010
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Політична економія»
для напрямів підготовки 6.030502 – «Економічна кібернетика»,
6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
Укладачі:
канд. екон. наук, доц. _________________ О.В. Луняков
канд. екон. наук, асистент _________________ Л.О. Гаряга
01.09.2010
Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри, протокол від 01.09.2010 № 1
Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
Предмет політичної економії.
Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
Методи політичної економії.
Функції політичної економії.
Предмет політичної економії.
Визначення предмета політичної економії. Політична економія поряд із правоведенням, історією, соціологією та іншими науками належить до системи суспільних наук, кожна з яких виділяє з багатогранної сукупності суспільних відносин їх відповідні вид чи групу, котрим властиві певні закономірності. Політична економія вивчає такі суспільні відносини і закони, які належать до базових у житті суспільства, оскільки вони є складовою суспільного виробництва (економіки).
Суспільство — це найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності. Воно створює і розвиває матеріальну і духовну культуру, систему інших соціальних цінностей. Усі сторони суспільного життя пов’язані між собою, але таким чином, що його основою є економічне життя, тобто виробництво матеріальних благ і послуг для задоволення різноманітних потреб людей. Щоб жити, людині потрібна їжа, одяг, житло і безліч інших матеріальних благ та послуг. Необхідні засоби до існування вона повинна виробляти: сіяти зерно, добувати вугілля, плавити сталь, робити машини, випікати хліб, друкувати газети.
Об’єктом політичної економії є економічне життя суспільства, тобто його економіка, а економіка — це суспільне виробництво.
Назва «економіка» виникла з поєднання двох слів грецького походження «ойкос» — будинок, господарство і «номос» — закон. Уперше цей термін застосував Арістотель (ІІІ ст. до н. е.). Багатоаспектність змісту економіки зумовлює різноманітність напрямів і сфер вивчення економічного життя суспільства: домогосподарство, підприємство, галузь, економіка країни в цілому, світове господарство, економічні відносини, економічні відносини у взаємозв’язку з продуктивними силами і т. д. Сьогодні економіку суспільства вивчають понад 50 окремих економічних наук, у тому числі політична економія, економікс, макроекономіка, мікроекономіка, історія економічних учень.
Кожна з нині існуючих економічних дисциплін має свій предмет дослідження, на якому вона спеціалізується. Так, предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки, а предметом мікроекономіки є вивчення поведінки окремих економічних одиниць, таких як домогосподарство, підприємство, ціна, доходи підприємства тощо.
Політична економія також має свій предмет. При цьому слід пам’ятати, що слово «політея» в перекладі з грецької означає суспільний устрій. Назву науки «політична економія» запропонував відомий представник теоретичної школи меркантилізму у Франції Антуан Монкретьєн де Ваттевіль у книзі «Закони суспільного господарства (Трактат з політичної економії)». Використаний ним термін «політична економія» згодом став назвою цілої науки.
Люди як носії економічних відносин водночас є носіями системи інших суспільних відносин: політичних, національних, сімейних, ідеологічних, з якими економічні відносини теж пов’язані і взаємодіють. Політична економія досліджує економічні відносини обов’язково в їх зв’язку і взаємодії з іншими суспільними відносинами та інститутами.
Таким чином, предметом політичної економії є економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства. (Нижче це визначення буде нами розширене.)
Вивчаючи тему, слід звернути увагу на те, що в економічній теоретичній науці зустрічаються певні розбіжності в трактуванні предмета політичної економії. Так, А.Сміт уважав, що предметом цієї науки є вивчення природи та причин багатства народів, про що свідчить назва його класичної праці «Дослідження про природу та причину багатства народів».
Видатний український політеконом М. І. Туган-Барановський писав, що сучасну політичну економію можна визначити як науку про суспільні відносини людей у межах їх господарської діяльності, яка удосконалюється в середовищі історично вільного мінового господарства, що розвивається. Предметом політекономії є «…вивчення економічних виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та організацією управління і ефективного ведення господарства як чинників суспільного багатства».
В економічній теорії виділяються:
політична економія;
мікроекономіка;
макроекономіка.
Рис. 1.1. Місце політичної економії в системі економічних наук
Політична економія як наука має фундаментальний характер і становить ядро економічної теорії.
Мікроекономіка (від гр. mikros – малий) – це розділ економічної теорії, в якому вивчається діяльність окремих економічних суб’єктів, в першу чергу, підприємства, домогосподарства, досліджується розвиток і функціонування окремих ринків, процес встановлення ціни на той чи інший товар тощо.
Макроекономіка (від гр. makros – великий) досліджує економіку як одне ціле, в комплексі всіх її проблем на рівні країни або так звані агрегати (лат. аgregatus – приєднаний), які являють собою сукупності економічних одиниць. До таких агрегатів відносяться: світова економіка, національне господарство, а також великі його підрозділи – державний сектор, домогосподарства, приватний сектор тощо.
Закони і категорії політичної економії. Досліджуючи предмет вивчення, політекономія робить відповідні висновки, узагальнення, класифікації тощо. У результаті цього формується великий понятійний апарат. У системі понять важливе значення мають такі: економічна категорія, економічний закон, економічний принцип.
Економічна категорія — це наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища.
Сутність економічної категорії визначається такими критеріями:
відображає не природні властивості речей і предметів, а характерну властивість певної системи (елементу, ланки) економічних відносин людей;
має об’єктивний характер, оскільки відбиває об’єктивну дійсність;
має історичний характер, оскільки значна частина категорій політичної економії на певному етапі розвитку суспільного виробництва відмирає.
У курсі політичної економії широко використовуються такі категорії: власність, товар, вартість, гроші, капітал, капіталістична економіка, ринок, наймана праця, заробітна плата та багато інших.
В економіці діє низка економічних законів.
Економічний закон виявляє суттєві, стійки і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного економічного процесу.
Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими великими групами:
усезагальні закони, які властиві будь-якому типу економічної системи. Вони виражають напрями поступального розвитку суспільного виробництва, об’єктивні основи зростання його ефективності, розвитку відносин власності тощо;
особливі економічні закони, що виражають такі особливості економічних відносин, які є спільними для декількох типів економічних систем. До них належать насамперед закони товарного виробництва і ринку;
специфічні економічні закони, які діють лише в умовах певного економічного ладу, наприклад капіталістичного чи соціалістичного.
У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.
Таким чином, економічні закони є складовою предмета політичної економії. Вивчаючи об’єкт свого дослідження, тобто су- спільне виробництво, політична економія стикається з проблемою обмеженості виробничих ресурсів (родючих земель, корисних копалин, паливно-енергетичних ресурсів, робочої сили тощо) та раціонального їх використання для найповнішого задоволення потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політична економія обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх.
Виходячи зі сказаного, можна сформулювати предмет науки так: політична економія вивчає всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари та послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.