10.Громадянське суспільство: сутність та структурні елементи.

У трактуванні поняття «гр сусп.» іс­нують великі розбіжності: від ототожнення понять «люд­ське суспільство» і «громадянське суспільство» до ототож­нення понять «громадянське суспільство» і «держава». Найбільш обґрунтованою видається точка зору, що гр. сусп — це історичний феномен, що виник на певному етапі розвитку державно організованого, перш за все західного суспільства, і характеризується самостій­ністю щодо держави. У структурному відношенні гр сусп— це сукупність вільних індивідів, недержавних об'єднань громадян і сфера відносин між ними, не залежна від держави. СТРУКТУРА:1) вільні, рівноправні, самостійні індивіди. Основною фігурою гр сусп є людина як особис­тість та її приватні інтереси і потреби, вільна реалізація яких проходить поза держ контролем. Членами гр сусп є трудівники й одночасно власни­ки, які мають відчуття особистої гідності, готові узяти на себе ризик ведення своєї справи, відповідальність за себе та благополуччя своєї сім'ї; 2) недержавні об'єднання індивідів. Потреби особи ви­ражаються та здійснюються через такі компоненти гр сусп, як сім'я, церква, профспілки, партії, елітарні групи, клуби виборців, культурні об'єднан­ня, наукові асоціації тощо. З одного боку, в гр сусп кожен має можливість задовольнити одвіч­ний потяг людини до спілкування — за віковими, інтелек­туальними, економічними, спортивними, релігійними, політичними інтересами. З іншого боку, економічна і со­ціальна сфери життєдіяльності людини знаходять себе саме завдяки функціонуванню гр сусп.Важливе місце в с-рі гр сусп посідає так званий третій сектор — сукупність некомерційних організацій, що не ставлять перед собою цілей отримання прибутку (перші два сектори — це сукупність держ інститутів і підприємницьких структур). Одер­жуваний унаслідок діяльності таких організацій дохід не розподіляється між їх учасниками, а йде на реалізацію цілей організації;3) суспільні відносини між індивідами та їх об'єднан­нями, що розвиваються на основі рівності та самоврядуван­ня. Відносини в середовищі гр сусп надзвичайно різноманітні: господарські, економічні, сімей­но-споріднені, етнічні, релігійні, правові, політичні. Харак­терно, що тут переважають не вертикальні (за підлеглістю), а горизонтальні (рівнопартнерські та конкурентні) зв'язки. У цю сферу діяльності людей держава втручається лише тоді, коли гр сусп або окремим його членам загрожує небезпека, коли сусп не може само­стійно впоратися з якоюсь проблемою.

11.Демократичні політичні режими. У перекладі з грецької демократія означає "влада народу" (demos – народ, cratos – влада). Більш розгорнуте визначення демократії, що стало класичним, було дано американським президентом А. Лінкольном у його відомій гетисбурській промові (1863): правління народу, вибране народом і для народу. Але, не дивлячись на очевидність трактування демократії як народовладдя, існує ряд проблем, які належать до змісту і функціонування демократії. Ці питання викликають серйозні суперечки, що знайшло відображення у появі різних теорій демократії, наголос робиться на різні її властивості: свободу (лібералізм), рівність (марксизм), участь народу у прийнятті рішень (партисипаторна теорія або демократія участі), конкуренцію за голоси виборців між елітами (елітарні теорії).У сучасному світі дуже часто зловживають словом демократія. Більшість сучасних партій містять у своїй назві термін "демократична", практично всі сучасні політичні режими, навіть авторитарні, претендують на демократичність. Подібна вільність у вживанні поняття "демократія" і сама різноманітність трактувань її сутності спонукає окремих авторитетних вчених зробити висновок, що демократія – це поняття, яке не піддається визначенню. Тим не менш політологи, різні міжнародні організації використовують це поняття, погодившись щодо критеріїв, що дозволяють віднести той чи інший режим до демократичного .Засадовими чинниками демократичного політичного режиму є:юридична й фактична гарантія прав людини та громадянина; суверенність особистості; плюралізм соціального й політичного життя; пріоритетна роль громадянського суспільства й правової держави;створення органів влади шляхом змагальних відкритих виборів;легітимність влади;реалізація принципу поділу влади;наявність багатопартійної системи й політичної конкуренції;інституціалізація конфліктів, забезпечення законності їх урегулювання; консенсус між головними суспільними структурами; базова єдність суспільства, спільна зацікавленість громадян у збереженні соціальної організації; високий рівень професійних й моральних якостей лідера Проте не варто ототожнювати демократію із втіленням усіх сподівань, здійснення яких прагне людина. Демократія не тільки має переваги, а й може стати "тиранією більшості", переродитися на диктатуру парламенту або парламентської більшості. Сильна влада – загалом потрібна, а надто у період становлення, але й вона може перетворитися на авторитарну диктатуру. Невиключене виникнення описаного Е. Фроммом феномена "втечі від свободи". Й усе-таки людство, за словами У. Черчілля, не вигадало досі нічого кращого, ніж демократія.