50. Метод роботи з книгою. Основні прийоми самостійної роботи з друкованим текстом.

Робота з книгою. Один із найважливіших шляхів забезпечення системою міцних і ґрунтовних знань.

Перевага – можливість учневі багаторазово опрацьовувати навчальну інформацію в доступному для нього темпі і в зручний час.

Основні фактори, що визначають ефективність цього методу :

• уміння вільно читати і розуміти прочитане;

• уміння виділяти головне;

• уміння вести записи, складати структурні і логічні схеми;

• уміння підібрати по темі літературу.

Основні прийоми самостійної роботи з друкованим текстом:

1.Конспектування – короткий виклад, запис змісту прочитаногоо

2.Вибіркове читання і переказ.

3.Складання плану: план складний і простий.

4.Складання тез – короткого викладу основних думок прочитаного.

5.Виписування цитат – дослівний витяг із тексту. Облов»язково вказувати вихідні дані.

6.Анотування .

7.Рецензування – короткий відгук із висловленням свого відношення до прочитаного.

8.Складання за текстом таблиць, схем, діаграм.

9.Складання тематичного тезаурусу (скарб-грец.) – впорядкованогооо комплексу базових понять з розділу, теми.

10.Складання формально-логічної моделі – словесно-схематичного зображення прочитанного.

51. НАОЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ. ОСНОВНІ ВИДИ НАОЧНОСТІ. УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ НАОЧНОСТІ.

Наочні методи передбачають використання ілюстрацій і демонстрацій з метою доказовості словесних тлумачень. Наочний метод – це спосіб наочно-почуттєвого ознайомлення учнів з різними предметами, явищами, процесами, що є об’єктами навчання. Наочні методи використовуються у тісному взаємозв’язку із словесними. Їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів.

Основні види наочності:

1. Натуральна (природна) – рослини, тварини, мінерали та ін.)

2. Художньо-образотворча (малюнки, картини, фотографії…)

3. Умовно-схематична (карти, схеми, креслення, графіки)

4. Аудіовізуальна

Основні методи:

1. Метод ілюстрування – наочний метод навчання, який передбачає показ і сприйняття предметів, процесів і явищ в їх символьному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, схем, репродукцій, звукозаписів тощо.

2. Метод демонстрування – метод навчання, який полягає у наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об’єктами в їх природному вигляді. Цей метод використовують не тільки для розкриття динаміки явищ, що вивчаються, але й для ознайомлення з зовнішньою і внутрішньою будовою предметів.

Методи ілюстрування і демонстрування використовуються у взаємозв’язку, взаємодоповнюючи і підсилюючи спільну дію. Так, демонструваня використовується тоді, коли процес чи явище учні повинні сприйняти в цілому. Коли ж потрібно усвідомити сутність явища, його взаємозв’язки використовують ілюстрування. Результативність цих методів залежить від методики показу і демонстрування об’єктів, що вивчаються. Ефективність методів ілюстрування і демонстрування залежить від: організації активної самостійної пізнавальної діяльності учнів; правильного вибору об’єктів; уміння педагога скерувати увагу учнів на найбільш суттєве у явищі, що демонструється; визначення місця і ролі предметів наочності в пізнавальному процесі; визначення оптимального об’єму ілюстративного матеріалу.

3. Метод спостереження – як метод навчання передбачає тривале цілеспрямоване сприймання об’єктів чи явищ з фіксацією змін, які в них здійснюються, і на цій основі – виявлення внутрішніх зв’язків і залежностей, розкриття сутності явищ. В умовах спостереження учень не втручається в ті явища, які він сприймає. Спостереження виконують в основному дві функції – демонстраційно-ілюстративну і дослідницьку. В першому випадку вони є засобом закріплення раніше засвоєних знань, умінь і навичок, в іншому – стають засобом здобуття нових знань (наприклад, спостереження за змінами у природі, рослинами, тваринами тощо). Самостійні спостереження учнів мають місце під час проведення уроків, в процесі гурткової роботи чи при виконанні домашніх завдань. Вони є короткочасними, тривалими, фронтальними чи індивідуальними. Тривалі спостереження вимагають систематичної фіксації у щоденниках фактів і висновків.

Організація спостережень передбачає такі основні етапи:

1. Повідомлення мети і завдань спостереження.

2. Мотивація пізнавальної діяльності.

3. Вступний інструктаж вчителя.

4. Актуалізація знань, необхідних для проведення роботи.

5. Самостійне спостереження.

6. Аналіз, узагальнення фактів.

7. Формулювання висновків.

8. Теоретична інтерпретація результатів спостереження.

Умови ефективного застосування наочності:

1. Оптимальність використання. Наочність – не самоціль, а засіб, який повинен забезпечити не тільки підвищення якості знань, їх міцність, але й розвиток сприйняття, мислення, активності і самостійності учнів.

2. Поєднання слова і наочності

3. Залучення учнів до виготовлення наочності…