Vі Орієнтована основа дії

З анатомічної точки зору прийнято розрізняти три відділи - зов­нішнє, середнє і внутрішнє вухо. З функціональної точки зо­ру орган слуху складається з звукопровідної і звукосприймаючої сис­тем. До звукопровідної системи відноситься зовнішнє, середнє вухо. вікно присінка і завитки, а також рідини і мембрани (вібруючі структури) внутрішнього вуха. До складу звукосприймаючої системи входить рецептор, провідні шляхи з ядрами, кірковий центр.

За законами акустики звукові хвилі відбиваються від поверхні середовищ, що мають різний акустичний опір або характеристичний імпенданс. Безпосередня передача звукових коливань з повітря в се­редовища внутрішнього вуха можлива лише з великою втратою енергії. Розрахунки свідчать про те, що ця втрата досягає в середньому 99.9%. Слуховий рецептор не може сприймати звукові сигнали подібної інтенсивності і забезпечувати акустичне спілкування в життєдіяльності людини. Завдяки барабанній перетинці і системі важелів слухових кісточок (трансформаційний механізм) звукові коливання доходять до сприймаючих елементів внутрішнього вуха, зберігаючи необхідну інтенсивність.

У здійсненні трансформації звуку приймає участь не вся барабанна перетинка, а лише її частина, яка отримала назву "функціонально ефективна", вона має площу 0.66 см³ і в основному (0.55 см²) контактує з рукояткою молоточка. Звуковий тиск з цієї площі передається на підніжну пластинку стременця площею в 0.032 см² (мол. 6), внаслідок чого він збільшується в 17 разів (0.55/0.032). За допомогою моделювання встановлено, що механічна система кісточок забезпечує виграш у силі в 1.3 рази. Таким чином, тиск на вікно присінку за рахунок трансформа­ційної функції середнього вуха в загальному (17х1.3) збільшується в 22 рази (Б.М.Сагалович, 1994). Загальне максимальне посилення (вклю­чаючи і те, що виникає внаслідок резонансу зовнішнього слухового проходу) становить 35-40 дБ.

Барабанна перетинка екранує кругле вікно (звуковий захист), внаслідок чого тиск на вторинну барабанну перетинку і прилягаючу до неї перилімфу барабанної драбини менше тиску стременця (прий­маючи до уваги важільний механізм слухових кісточок) на перилімфу драбини присінку. Внаслідок різниці тиску на вікна створюються умови для коливання рідини, мембран завитки і, у кінцевому рахунку, подразнення нейроепітеліальних клітин кортієвого органу. При від­сутності барабанної перетинки звукові хвилі взаємно нейтралізуються.

Фізіологічне значення серед­нього вуха не обмежується транс­формацією звукової хвилі. Воно виконує також захисно-пристосу­вальну функцію при дії звуків високої інтенсивності завдяки амортизацій­ному механізму суглобних зчлену­вань слухових кісточок і зміні геометрії їхніх рухів відповідно збільшенню звукового тиску. Наприклад при невеликих звукових навантажен­нях базальна пластинка стременця коливається відносно поперечної осі . При збільшенні цих навантажень підніжна пластинка стременця руха­ється навколо поздовжньої осі, в результаті чого зменшується загаль­на площа передачі коливань перилімфі. В тих випадках, коли інтенсив­ність звуку перевершує певний рі­вень, рухи підніжної пластинки стре­менця набувають характеру ковзан­ня в площині вікна присінку і пе­редача коливань рідині внутрішнього вуха стає мінімальною.

Особливо значні захисні властивості ланцюг кісточок набуває завдяки м'язам середнього вуха: при інтенсивних звуках обидва м'язи приходять у стан тетанічного скорочення, зменшуючи рухливість ланцюга кісточок, при надсильних звуках фіксація кісточок цілком припиняє рух ланцюга. Багато авторів приписують їм також і акомо­даційну роль. вважаючи, що певне збільшення їхнього тонусу може сприяти оптимальному стану трансформаційного апарата.

Захисну функцію м'язів середнього вуха, а також зміну осей переміщення кісточок- при збільшенні інтенсивності звукового стимулу можна розглядати, як прояв принципу зворотнього зв'язку або саморегуляції в системі звукопроведення.

Внутрішнє вухо - вушний лабіринт є периферичною частиною двох органів чуття: органа слуху - кохлеарного апарата, розташованого в завитці (передній відділ), органа рівноваги - вести­булярного апарата, який знаходиться в присінку (центральний відділ) і півколових каналах (задній відділ лабіринту). Вушний лабіринт ділиться на кістковий і перетинчастий. Між кістковим і перетинчастим лабіринтом знаходиться перилімфа, всередині перетинчастого - ендолімфа.

Рідина вестибулярної і кохлеарної частини лабіринту об'єднана.в єдину систему. Ендолімфа завиткового ходу за допомогою з'єднується з сферичним мішечком. З іншої сторони півколові канали п'ятьма отворами відкриваються в еліптичний мішечок.

Завитка являє собою кістковий спірально-звивистий канал, який складається з 2.5 закрутків навколо своєї осі, яка відповідає веретену. Довжина завитки 30-35 мм. Навколо веретена, пер­пендикулярно до його осі, спіральне у вигляді гвинтоподібних сходів розташована тоненька кісткова пластинка, яка разом з базальною мембраною поділяють кісткову завитку на всьому протязі на два ходи (поверхи) - нижній - барабанні сходи і верхній - сходи присінка. Сходи присінка і барабанні сходи з'єднуються між собою в області верхівки через маленький отвір. Барабанні сходи підходять до круглого вікна, а сходи присінка - до овального. На самому початку сходів барабана, біля круглого вікна, є невеликий отвір водопроводу завитки.

В сходах присінка від кісткової спіральної пластинки під ку­том у 45 градусів до основної мембрани відходить тонка перетинчас­та пластинка . Обидві мембрани доходять до внут­рішньої поверхні зовнішньої стінки завитки, яка вистелена спіраль­ною зв'язкою і разом з нею утворюють середні сходи або завитковий хід, який має на поперечному розрізі форму трикутника. Сходи присінку і барабанні сходи виповнені перилімфою, завитковий хід виповнений ендолімфою. Таким чи­ном, кістковий канал завитки розділений на 3 відділи: верхній - присінкові сходи, середній - завиткова протока, нижній - барабанні сходи. Перилімфа має спо­лучення з субарахноідальним простором через водопровід завитки, ендолімфа знаходиться в замкнутому просторі. В спіральній зв'язці розміщена судинна смужка . Вона утворена де­кількома шарами епітеліальних клітин, між якими проходить сітка капілярів. Судинна смужка є єдиною структурою в завитці, яка концентрує ферменти, транспортує в ендолімфу іони, неорганичні та інші речовини, необхідні для забезпечення життєдіяльності спірального органа, вона також евакуює відпрацьовані продукти.

Основна мембрана складається з трьох шарів. Середній побу­дований з 24 тисяч радіальних волокон ("слухових струн"), які нагадують колагенові. Верхній шар, на якому розташовується кортієв орган, дуже тонкий і складається з світлої гомогенної речовини. Нижній (тимпанальний) шар багатий клітинами.

За данними М.С.Плужникова (1994), основна мембрана скла­дається з 4 шарів волокон, які при електронній мікроскопії не мають навіть віддаленої схожості до струн.