39.. Козацькі літописи – визначна пам’ятка дух. К-ри Укр.

Важливе місце у літературній творчості XVII ст. посідають історико-мемуарні твори. Окрім згадуваного вже "Синопсису" (1764 p.), авторство якого приписується І.Пзелю, слід також згадати "Густинський літопис" — працю невідомого автора, переписану монахом Густинського монастиря біля Прилук М.Лосицьким. Події в ньому описуються від найдавніших часів у історії України до кін.XVI ст.

Розквіт жанру історично-мемуарної прози припадає на ІІ пол. XVII —І пол. XVIII ст. Серед історичних творів XVIII ст. вирізняються три козацькі літописи — "Літопис Самовидця", Г.Грабянки та С.Величка.

Цінною пам'яткою укр. історіографії ІІпол. XVII ст. вважаються "Літопис Самовидця", який охоплює історичні події з 1648 р. до 1702 р. Автором літопису вважається козацький старшина Р. Ракушка-Ромаповський. Головна подія літопису — визвольна війна 1648— 1654 pp. Визначним істор. твором був літопис гадяцького полковника і судді Г. Грабянки– охоплює період від Б.Хмельницького до обрання гетьманом Г.Скоропадського (1648—1702 pp.).

Літопис Самійла Величка (1670—1728 pp.)— наймонументальніший твір в українській історіографії і за обсягом, і за змістом. Літописець використав величезну кількість документального матеріалу.С.Величко - канцелярист Війська Запорозького, мав широкий доступ до важливих документів, був добре обізнаний з літописами Самовидця та Грабянки, а також з працями іноземних істориків. С.Величко втратив за цією роботою зір, але справу життя зумів довести до кінця.Літопис скл. з 2 томів і охоплює події з 1648 р. до 1700 р. На основі історичних Джерел літописець поділяє землі України на Малоросію і Галичину, а історію України розглядає у взаємозв'язках з історією сусідніх народів Польщі, Туреччини, Росії, Румунії й Угорщини. Центральна постать літопису — Богдан Хмельницький. Літописець засуджує міжусобну боротьбу після смерті Б.Хмельницького, яка призвела до руйнування України.

Козацькі літописи мали вел. вплив на наступні покоління. Вони високо оцінені в науковій літ. XIX —XX ст. І.Франко писав, що з літературного погляду це було явище дуже цінне, здатне збудити запал українського народу. Козацькими літописами цікавився і використовував Т.Шевченко.

40 Літературна та культурно-просвітницька діяльність г.С.Сковороди у добу Просвітництва .

Просвітитель, філософ і поет Григорій Савич Сковорода — один із видатних мислителів історичного минулого нашої держави. Людина універсальних знань і здібностей, палкий захисник інтересів знедоленого народу, він все своє свідоме життя присвятив пошукам істини, боротьбі проти соціальної нерівності. Г. Сковорода обрав шлях мандрівного філософа і протягом останніх 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї і світогляд.

Свій високий моральний ідеал Г. Сковорода втілював у власному житті. Для багатьох він був мандрівною академією. Його світогляд відбивав найвищий рівень розвитку суспільної думки в Україні, а життя і послідовність у дотриманні переконань служили прикладом для багатьох сучасників і нащадків. Г. Сковорода відстоював рівність між людьми, право кожного, незалежно від соціального становища, на щастя і волю. Шлях до ідеального суспільства він вбачав у вихованні нової людини через самопізнання, доступне їй за допомогою розуму і внутрішнього чуття.Він розробив свої принципи виховання, що базувалися на сродності. Виховання, на думку Сковороди, повинно бути святим обов'язком батьків.Одним із важливих важелів у вихованні вважав принцип — навчити вдячності дітей батькам (Невдячність зумовлювала суттєві моральні пороки суспільства). Все корисне і потрібне людині Сковорода називав прекрасним. Під красою ж розумів не зовнішню сторону суб'єкта, а його внутрішню суть.

Світогляд і просвітительська діяльність Г. Сковороди віддзеркалювалися в його поетичній творчості. Через пісні, кантати і псалми він викладав свої філософські погляди. З творчої спадщини Григорія Сковороди залишились збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», збірка морально-повчальних притч «Байки харківські», філософські трактати й притчі «Вбогий Жайворонок», «Вдячний Еродій».. Особливість творів Сковороди полягає в тому, що в ліричних поезіях він філософ, а у філософських працях —лірик. Він створив 30 прозових байок.У байках Сковороди відчувається вплив його попередників у цьому жанрі, від Езопа до Лессінга, але головне джерело його байок — українська народна казка. І ще одна особливість байок Григорія Сковороди: мораль, яку він називає «силою», є в кілька разів більшою, ніж основна частина байки.