37.

Закони Хаммурапі (базальтовий стовп, заввишки 2,25 м. (Сьогодні в Луврі)

укладені близько 1760 р. до Р. X.

Причини:

• необхідність встановити єдині закони на території всієї держави;

• бажання закріпити в них суспільний лад;

• прагнення залагодити гострі соціальні суперечності в суспільстві.

Текст знайдений Ж.-Ж. де Морганом у 1901 р. ,м. Сузи

.

складається з

• прологу,

• 282 статей (нумерацію статей введено дослідниками)

• 1-5 присвячені процесуальним нормам,

• 6—126 —майно­вим відносинам,

• 127—195 — шлюбно-сімейному праву,

• 196-214 — покаранням за тілесні ушкодження, 215-282 - операціям з рухомим майном, пов'язаними з ним порушеннями та таксами оплати праці.

• епілогу.

Загальна характеристика:

• юридичне закріплення станового поділу суспільства, нерівності людей і рабовласництва;

• казуїстичність (кожна норма регулює конкретні правовідносини, а загальних норм немає);

• наявність великої кількості прогалин у праві;

• порівняно низький рівень розвитку юридичної техніки (багато норм сформульовано нечітко чи суперечливо);

• зв'язок з релігією (релігійні клятви, ордалії впливають на доволі багато законів);

• переважання кримінально-правових норм над цивільно-право­ вими, жорстокий і примітивний характер покарань.

Право власності та зобов'язальне

не містять загального поняття права власності.

існували й охоронялися різні форми власності:

• царська,

• храмова

• общинна,

• приватна.

Об'єкти:

• земля,

• сад,

• дім,

• раби

• майно "ілку": (поле, сад, будинок) надавав цар своїм воїнам ш умов їхньої обов'язкової служби. Воїн володів і користувався майном "ілку", але не мав права його продати, обміняти, заповідати, оплачу-нати ним борги, використати як викуп з полону тощо. якщо хтось купив така купівля вважалася недійсною, продане майно повертається назад воїну, а покупець втрачає заплачене за нього срібло (статті 35-37).

• власності на раба. Людина, що вивела на міську браму чужого раба чи сховала раба-втікача, засуджувалася до страти (ст. 15). Цирульникові, що видалив рабу тавро, відрізали пальці (ст. 226). За заподіяння шкоди рабові належало сплатити половину, а за вбивство - повну його вартість (ст. 199).

Захист приватної власності : Посиленими санкціями – царська власність (статті 6,8 тощо).

в Стародавньому Вавилоні – інтенсивний цивільний обіг  дві основні підстави для виникнення зобов'язань:

• укладання договору

• завдання шкоди.

договори: купівлі-продажу, оренди, позики, міни, найму, поклажі, доручення, перевезення та ін.

пов'язані з відчуженням речі (купівля-продаж, дарування, спадок тощо), які вимагали обов'язкового дотримування певних правил (письмова форма, клятва, свідчення свідків тощо);

без відчуження речі.

неякісні угоди:

• суперечливість їх закону,

• укладання шляхом обману, шантажу, насилля чи з особами, що мають обмежену дієздатність і право-здатність, п'яницями.

Основний засіб забезпечення виконання договірних юбов'язань – заклад(Предмет - золото, срібло, зерно, будівлі, раби тощо.

доволення майнових претензій унаслідок завдання шкоди (стат-ІІ53 -60 та ін.).

Шлюбно-сімейні відносини та спадкове право

Основна форма шлюбу - моногамія. (в разі хвороби, без­дітності, нерозсудливої поведінки першої дружини чоловік мігузяти другу).

Форма укладення шлюбу - договір між батьками нареченого та нареченої.

атрибути шлюбної угоди - передшлюбний подарунок нареченого сім'ї нареченої.

• Посаг нареченої залишався її власністю.

• терха-тум – викупна плата нареченого батькові нареченої

Жінка :

• шанованоа та мала порівняно незалежне становище,

• розпоряджалася подарунками чоловіка,

• могла вільно укладати різноманітні договори, купувати й орендувати майно, займатися ремеслом, торгівлею, лихвар­ством.

• у сім'ї - підлегле щодо чоловіка становище.

Розлучення :

• вільне лише для чоловіків.

• Жінка - лише за певних умов (якщо чоловік потрапив у полон, а вдома не було харчів; якщо її чоловік кинув поселення та втік; якщо чоловік постійно зраджував і принижував її) (статті 134-136,142).

Дитина (суб'єкт і об'єкт права).

• могла бути предметом закладу (ст. 117).

• рівність дітей, навіть коли вони походили від рабині.

• влада домовласника над дітьми до їхнього повноліття. Батько мав право продати дітей у рабство чи віддати в кабалу.

Спадкування здійснювалося за законом і за заповітам.

Спадко­ємці :

• один із подружжя,

• діти,

• внуки,

• всиновлені діти,

• діти від рабині, якщо батько визнав їх своїми.

за законом спадок розподілявся порівну між синами, а дочки отримували свої частки як посаг.

Злочин і покарання

злочини:

1. злочини проти особи (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, образа, наклеп);

2. злочини проти власності (пошкодження чи знищення майна, крадіжка, грабіж, розбій);

3. злочини проти сім'ї (подружня зрада, розпуста, статеві зносини з близькими родичами);

4. посадові злочини (зловживання службовим становищем);

5. злочини проти правосуддя (неправдиві свідчення, підкуп свідків).

зовсім не згадують про державні та релігійні злочини. (Ідеться лише про приховування осіб, які посягають на держав­ний лад  смертна кара)

покарання - надзвичайно жорстокі..

Найвищою мірою покарання була страта, (згадується понад ЗО разів),

види:

спалення, втеплення, посадження на палю, повішання, розрізання на частини.

члєноушкоджувальні покарання (відрубування ноги, руки; відрізування носа, вуха, язика тощо), таврування злочинців.

А також:

обернення в рабство, конфіскація майна, заслання, грошові штрафи, відшкодування збитків.

принцип таліону - "око за око, зуб за зуб":

• звичай­ний (ст. 200),

• дзеркальний (ст. 230)

• символічний (ст. 195).

покарання залежали від кастової належності людини.