4.1. Штучні перешкоди в утворенні селевих потоків.
Кожний гірський потік бере свій початок високо в горах і утворюється із численних приток, тобто гірських зворів, що впадають в нього. Довжина гірських потоків може коливатися від 1-1,5 до 2-2,5 км. Всі ці гірські потоки оточені високими, стрімкими стінами, які місцями складаються із твердих магматичних порід, що вийшли на денну поверхню у вигляді скель. Крім того, дно таких гірських жолобин також в більшості покритті твердими гірськими породами, по яких течуть гірські потоки.
Глибина кожної гірської жолобини, по дну якої протікає гірський потік становить в середньому від 2-3 до 6-7 метрів. Саме в таких гірських жолобинах і проходять селеві потоки, що несуть за собою пісок, глину, каміння та дерев’яне сміття.
Для того, щоб в таких глибоких жолобинах менше утворювалися і проходили селеві потоки, потрібно створити штучні перешкоди. Ці штучні перешкоди будуть не тільки гальмувати швидкість руху селевого потоку та зменшувати їх руйнівну силу, але і їхню висоту. Хочу зазначити, що ці штучні перешкоди повинні мати точну інженерно-технічну будову. Крім того, вона повинна бути розрахована на форму рельєфу, тиск води та кількість води. Якщо ця перешкода буде збудована, хоча б трішки не правильно, то наслідки можуть бути ще страшнішими.
Через жолобину повинна бути збудована загатна стіна, яка повинна втримувати надлишкову воду, тим самим не даючи утворювати селевий потік. Ця стіна може бути збудована, як із міцного дерева, так і із заліза та бетону. Різниця між ними стоїть лише в тому, що деревинну стінну потрібно міняти через кожні 10-15 років, а залізо-бетона протримається кілька сотні років. Тому на гірській жолобині можна будувати, як деревинні так і залізо-бетоні загатні стіни. Тобто, на висоті від 800 і до 1500 м. н. р .м. можна будувати дерев’янні загатні стіни, а нижче цього рівня – залізо-бетоні. Це пояснюється наступним чином. Від приток і до середини русла гірського потоку, жолобина вузька і не глибша. Крім того, сам потічок є набагато маленьким, і води в ньому протікає менше. Але від середини русла, вода в ньому швидко збільшується через те, що в нього впадає багато інших гірських звориків, які поповнюють його русло своїми водами. Крім того, гірська жолобина є набагато глибшою і ширшою, тобто розлогіша. Найбільший тиск води припадає не на його початку, а в кінці, тому, саме в кінці маса води збільшується, а разом з нею і руйнівна сила. Виходячи з цього, і вказую на те, що будівництво загатних стін з дерева можна будувати у його витоках. На малюнку 2. Схематично зображена залізно-бетонна конструкція загатної стіни. Зараз детально опишу саму будову та форми цієї стіни. Сама загатна стіна повинна міцною і витримати найсильніший напір води, інакше її руйнування може призвести ще до більш страшних наслідків. Для будівництва загатної стіни використовують в основному металеві шини з’єднані металевими прут’ями. Будівництво залізно-бетонної стіни в гірській жолобині повинно починатися так. Спершу вибирають під-ходяче місце, тобто, щоб в жолобині був як найменший нахил його дна, тобто, невеличка рівнинка, або пологий нахил дна жолобини. Чим менший нахил дна жолобин, тим менший натиск води, під час селю. На самім дні викопують траншею, глибиною від 30 до 50 см. Ширина траншеї повинна бути не менше 1 метра. В траншею вертикально закладають в два ряди по три металеві шини, з точним відстанню між ними. Самі металеві шини з’єднують металевими трубами. До металевих шинів міцно прикріплюють металеві решітки заранні зроблені з металевих прутів. В середину також ставлять металеву сітку, але уже зроблена не з металевих прутиків, а з металевих уголників. Між ними закладають оброблені каміння і заливають сумішшю, яка складається з трьох частин – сухого піску, цементу та води. Щоб бетон вийшов міцним, потрібно суміш роблять так, 1:3, тобто на 1 кг сухого піску додають 3 кг цементу і заливають водою до такої степені, щоб суміш не вийшла занадто рідкою, краще щоб вона була на-пів рідкою. Заливши суміш до поверхні дна жолобини, його залишають закритим брезентом чи просто іншими не промокаючими укриттями залишають на два-три дні, щоб він добре застиг. А тим часом, в стінах жолобини пророблюють вісім дірок, в які повинні вміститися металеві шини. Довжина діри в стіні жолобини повинна мати не менше 1,5 – 2 метрів. Металеві шини, які будуть тримати стіну, повинні мати довжину 3-4 метри, тобто шини повинні мати виступи не менше 2 метрів, і то залежно від ширини гірської жолобини. Ці вісім металевих шинів повинні з’єднатися ті шість шинів, які поставленні на дні жолобини. Далі, над поверхнею жолобини створюють більш міцну раму, яка тримати всю вагу води. Саме рама, яка складена із металевих шинів та металевих труб здатна втримати всю вагу води. Саме від неї буде залежити міцність та витривалість загатної стіни. Цю раму чудово видно на малюнку 3.
Після того, як повністю зробити раму стіни, з її обидвох сторін (нижньої та вишньої) обкладають сіткою, зроблена з металевих прутів. Потім в середину рами, в отворах металевих решітках закладають три (одна внизу, дві інші вверху) водопропускні труби, крізь які повинна проходити вода. Після цього, по обидві сторони стіни прикладають дерев’яні прикріплюючи їх спеціальними рейками і заливають всі раму спеціальною сумішшю. Заливши її сумішою, залишають її на 3-5 днів, щоб суміш добре застигла і перейшла в міцний бетон. І лише після трьох днів, дошки знімають, а її стіни обробляють металевою бляхою, для прикраси. До обидвох водопропускних труб прикріплюють металеві драбини, щоб вразі необхідності, можна легко спуститися вниз і відкрити люки на водопропускних трубах. На поверхні загатної стіни, по обидві сторони ставлять загороди, щоб не впасти вниз.
З вишньої сторони, роблять рівну площадку, довжиною від 2 до 4-5 метрів з битону, оздоблена гальмуючими виступами. Це для того, щоб каміння і пісок не потрапляв до водопропускної труби. З нижньої сторони, обидві стіни жолобини обкладають камінням, або бетонними плитами, які захистять її стіни від розмивання падаючої води.
Висота загатної стіни залежить від висоти стін гірської жолобини, по дну якої протікає гірський потік. Товщина самої стіни не повинно бути менше 1 метра. Взагалі, середня товщина загатної стіни повинно бути від 1 до 2-2,5, тобто залежно від того, який гірський потік протікає по дну жолобини, і які селеві потоки тут проходять.
Такі загатні стіни виконують дуже важливу роль в перешкоді утворення селевого потоку. Тобто, вся надлишкова вода залишається тут, на місці. Чим більше загатних стін є на даному гірському потоці, тим більше надлишкової води тут залишається, а це означає, що менше селевих потоків утворюється, їх руйнівна сила зменшується. Взагалі, загатні стіни затримують стільки води, скільки може вилити на даний басейн злива. Тому, надлишкову вода, яку зупинить загатна стіна, потім її випускають під час засухи чи під час великої спеки. А це означає, що надлишкова вода забезпечить постійний рівень води як в руслі гірського потоку, так і в руслі гірської річки на період засухи чи спеки, яким би він не був за тривалим.
Основною загрозою для руйнування загатної стіни можуть бути різні дерев’яні гілля, колоди, вивороті з корінням, які покривають, як береги жолобини, так і саме русло гірського потоку. Тому, щоб цього не сталося, потрібно в тих жолобинах, де збудовані загатні стіни, потрібно їх постійно очищати. Інакше, гілля та колоди можуть закрити собою водопропускну трубу, тим час створити реальну загрозу для стіни. При такій картині, вся сила селевого потоку разом із деревами може перейти на верхню частину стіну, яка може не витримати селевий тиск і зруйнуватися. Тому, ніякому разі не потрібно допускати до того, щоб вода доходила до верхньої частини стіни. Це дуже загрозливо для її руйнування. В такому випадку потрібно під верхньою частино стіни вставляти дві водопропускні труби, одна з яких повинна бути запасною і використовуватися при крайнім необхідності.
Будувати загатних стін потрібно не так дуже густо, а залежно від довжини гірського потоку. Тобто, якщо гірський потік має довжину до 1100 метрів, то на такому потоці потрібно побудувати дві залізно-бетоні стіни і одну дерев’яну. Якщо гірський потік має довжину до 1500 -1600 метрів, то на ньому повинно бути збудовані три залізно-бетонні і дві дерев’яні стіни, тобто через кожні 300-350 метрів. Досить достатньо, щоб зупинити надлишкову воду і не дати утворитися селевому потоку.
Провівши детальні підрахунки, для будівництва однієї загатної стіни, вияснилося, що потрібно витратити до 60-80 тисяч гривень. А для будівництва загатних стін на одному гірському потоці потрібно витратити біля 150-210 тисяч гривень, а для великого гірського потоку, довжина якого становить більше 1100 метрів потрібно витрати до 270 тисяч гривен. Виходячи з цього, хочу зазначити, що це досить великі суми грошей, але я вважаю, що одна паводкова хвиля, утворена селевими потоками може завдати шкоди не на 150 чи 270 тисяч гривень, але у розмірі 10-15 мільйонів гривень. І це лише одна паводкова хвиля. А якщо за один рік пройдуть 2-3 паводкові хвилі, тоді що говорити ? Тому, я вважаю, щоб захистити гірські села та гірські райони від цієї природної стихії, потрібно один раз виділити гроші, для будівництва загатних стін, ніж потім, щороку виплачувати значні компенсації людям. Лише таким способом, лише таким методом ми можемо приборкати водну стихію гірської Рахівщини.
Висновок
Отже, дослідивши водну стихію, її природу, я прийшов до таких висновків:
селевий потік, утворюється тільки в гірських районах, в любий період року;
основними природними факторами, що впливають на її утворення є – зливні та тривалі дощі, відлига та прориви підземних вод;
перезволоження грунту, переповнення підземних порожнин та відсутність лісозахисних смуг вздовж гірських потоків;
руйнівна сила селевого потоку залежить від кута нахилу гірської жолобини, його висоти та складу селевої маси;
селеві потоки не тільки завдають руйнувань гірським селам чи міста, але є зародками в утворенні паводкових хвиль, так як саме вони зароджують паводкові хвилі в даному гірському районі, в тому числі і Рахівському;
були розроблені основні методи захисту від селевих потоків, які в майбутньому захистять гірське населення від страшних катастрофічних руйнувань.
Додатки.
Додаток 1. Водо-затримуюча стіна через гірський потік
Додаток 2. Схема утворення водо-затримуючої стіни.
