Тема 9. Географія культурно-пізнавального та подієвого туризму

Географія культурно-пізнавального туризму як наукова галузь була визнана лише на зламі XX і XXI ст., хоча корінням сягає вглиб віків. У первісних людей переважали чуттєві форми пізнання світу, від яких значно відставали абстрактне мислення і практика. Власне, постійне прагнення отримати новий чуттєвий досвід, а не реальні предмети та явища видимого об'єктивного світу, стало причиною подолання простору в процесі здійснення подорожей. Таке прагнення доповнене бажаннями пізнати й реальні предмети, явища зовнішнього середовища, що сприяло розвитку географії пізнавального туризму.

Отже, географія культурно-пізнавального туризму — це територіальна організація тієї частини туристичної сфери, яка дасть змогу тим, хто відпочиває, здійснювати спостереження за навколишнім середовищем, а це, в свою чергу, допоможе здобувати знання безпосередньо у спілкуванні з довкіллям.

Культурно-пізнавальний туризм – це подорожі з метою ознайомлення з культурою країн світу: пам’ятниками архітектури, історії, мистецтва, археології тощо. В широкому розумінні культурно-пізнавальний туризм включає в себе не тільки пам’ятки археології, культури, архітектури чи мистецтва. По суті він поєднує в собі й інші напрями туризму. Наприклад, відвідування палацо-паркового комплексу може водночас розглядатися як культурно-пізнавальний туризм, якщо увага зосереджується на ознайомлюванні саме з архітектурною спорудою, і як екотуризм, якщо природна складова, тобто парк є основним об’єктом уваги туристів. Загальна характеристика об’єктів культурно-пізнавального туризму наведена в табл. 1.5

Таблиця 1.5 - Зміст культурно-історичного туризму

Вид	Туристські об'єкти
Літературно-художній туризм	відомі діячі та твори літератури, театру, кіно та ін.
Історико-археологічний туризм	пам'ятки людської цивілізації і соціально-економічної культури; стародавні міста, руїни стародавніх міст; пам'ятки оборонної архітектури (фортеці, оборонні стіни і вали, місця битв тощо)
Військово-історичний туризм	пам'ятники присвячені військовим подіям, військові музеї; музеї, присвячені окремим військовим битвам і цілим війнам; меморіали
Історико - архітектурний туризм	архітектурні ансамблі, палацові комплекси, малі архітектурні форми (будівлі, бвежі, арки, зали, пантеони, мавзолеї, меморіальні печери, обеліски); гідротехнічні споруди (дамби, канали, гідроелектростації); портово-промислова архітектура; рекреаційна архітектура
Релігійно-пізнавальний туризм	культові споруди і храми
Культурно-етнографічний туризм	традиції, обряди, свята, народні промисли, національна кухня, традиційні житла, одяг, танці, колекції етнографічних музеїв
Природно-пізнавальний туризм	Національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, біосферні резервати, природні заповідники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки

Аналізуючи наведені дані, можна сказати, що класифікація є достатньо умовною і дуже важко чітко визначити межі кожного з підвидів культурно-пізнавального туризму.

Літературно-художній туризм. Відомі діячі літератури та мистецтва і їх твори можуть бути провідним чинником залучення іноземних туристів. Наприклад, у багатьох туристів Верона асоціюється з героями знаменитого твору У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»; багато туристів, які відвідують Лондон, прагнуть побачити будинок відомого Шерлока Холмса. Столиця Австрії - Відень дбайливо зберігає пам'ять про свого знаменитого земляка В.А. Моцарта, регулярно проводить музичні фестивалі на його честь, що приваблює безліч туристів. Об'єктами такого напряму в культурно-пізнавальному туризмі також можна вважати і літературні музеї, музеї-квартири, бібліотеки, театри тощо.

Історико-археологічний туризм є дуже популярним і передбачає ознайомлення туристів з пам'ятками археології, місцями розкопок, руїнами стародавніх міст тощо. Серед чинників, що гальмують його розвиток, часто зазначають поганий стан безпосередньо туристських об'єктів, а також транспортну недоступність багатьох з них.

Військово-історичний туризм. Тісно пов'язаний з попереднім підвидом. Багато об'єктів, наприклад, залишки військових укріплень, місця базування військових частин, актуальні як для історико-археологічного туризму, так і для військово-історичного. Військово-історичний туризм також охоплює такі напрями, як військові музеї; музеї, присвячені окремим військовим битвам і цілим війнам; меморіали, пам’ятники тощо.

Історико - архітектурний туризм. Є, мабуть, найбільшою складовою культурно-пізнавального туризму і об'єднує такі об'єкти, як архітектурні ансамблі й комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки древнього планування й забудови міст і інших населених пунктів, спорудження цивільної та промислової архітектури, а також пов'язані з ними добутки монументального та садово-паркового мистецтва.

Такі об'єкти, як правило перебувають у задовільному стані та необов'язково їх вік налічує сотні років.

Релігійно-пізнавальний туризм. За своєю суттю є одним з відокремлень попереднього виду культурно-пізнавального туризму, хоча, як зазначалося вище, цей підвид може також розглядатися і в рамках релігійного туризму в цілому. По суті, культові об'єкти, що цікавлять релігійних туристів-прочан, є і найбільшими архітектурними шедеврами. Проте, об'єднання з попереднім видом не є актуальним, оскільки принципи організації турів історико - архітектурного і релігійно-пізнавального туризму істотно відрізняються. В останньому випадку від туристів вимагається не тільки терплячість і пошана релігійних поглядів під час відвідування культових споруд, але також дотримання певних обмежень (стиль одягу, час відвідин, правила фото і відеозйомки тощо). Як зазначалося вище, релігійний (паломницький) туризм також існує і активно розвивається на сучасному туристському ринку, проте варто враховувати, що цілі пілігримів зовсім не пізнавальні: вони прагнуть бути ближче до Бога, а така духовна близькість не обов'язково передбачає наявність архітектурної споруди з грандіозним внутрішнім убранням. Наприклад, в Іспанії найбільш важливою релігійною святинею, що приваблює найбільшу кількість паломників ще з часів Середньовіччя, вважається собор Св. Іакова в Сантьяго-де-Компостела, тоді як з пізнавальною метою, відповідно до статистичних даних, туристи значно більше відвідують недобудований Собор Святого Сімейства (Саграда Фаміліє) в Барселоні, що вирізняється унікальними формами і архітектурою, - витвір знаменитого архітектора Антоніо Гауді.

Культурно-етнографічний туризм. Хоча нині висловлюється думка про виділення етнографічного туризму в окремий напрям, насправді це форма культурно-пізнавального відпочинку, що передбачає відвідування туристами місць проживання етнічних груп, тобто людей, які розмовляють однією мовою, визнають своє єдине походження, звичаї, устрій життя, традиції, що зберігаються протягом тривалого часу. Також цей напрям у туризмі передбачає безпосереднє спілкування туристів з представниками етнографічних груп; присутність або активна участь в традиційних для даного етносу заходах. Етнографічний туризм, по суті, поєднує в собі декілька складових, притаманних таким видам як релігійно-пізнавальний, історико - архітектурний, історико-археологічний та ін.

Природно-пізнавальний туризм. Даний вид туризму багато вчених виділяють в окремий напрям, проте низку його об'єктів активно використовують в пізнавальному туризмі. Така думка має право на існування, оскільки екологічний (зелений, стійкий) туризм передбачає відхід людини від міського середовища, єднання з природою, насолоду самим фактом перебування в природному середовищі. По суті, основними об'єктами зеленого туризму можна вважати ліси, поля, луги, річки, озера, гори тощо. Природно-пізнавальний туризм має більш вузьку специфіку, і як основні туристські об'єкти розглядає особо-охоронювані природні території.

Подієвий туризм - напрям порівняно молодий і надзвичайно цікавий. Основна мета поїздки приурочена до певної події. Унікальні тури, що поєднують в собі традиційний відпочинок і участь у найвидовищних заходах планети, поступово завойовують все більшу популярність. Подієвий туризм - це атмосфера свята, індивідуальні умови відпочинку і незабутні враження. Головна особливість подієвого туризму - безліч яскравих неповторних моментів. Це перспективний вид туризму, що динамічно розвивається.

Цільова аудиторія подієвого туризму - це забезпечені туристи з доходом вище середнього, а також компанії, що складаються з декількох пар. Подієвий туризм можна класифікувати за масштабом події (національного або міжнародного рівня) і за тематикою події.

В подієвому туризмі можна виділити декілька тематичних видів:

1) національні фестивалі іта свята (фестиваль Св. Патріка в Лондоні, фестиваль Св. Патріка в Дубліні, фестиваль культур в Берліні, парад сексуальних меншин Pride в Лондоні тощо);

2) театралізовані шоу (свято на льоду, фестиваль «Цирк майбутнього» тощо);

3) фестивалі кіно і театру (фестиваль короткометражних фільмів в Оберхаузені, фестиваль в Каннах, фестиваль оперного мистецтва у Вероні тощо);

4) гастрономічні фестивалі (міжнародний фестиваль пива в Берліні, Октоберфест у Мюнхені, свято молодого вина в Божоле Нуво, паризький салон шоколаду тощо);

5) фестивалі і виставки квітів (виставка квітів у Челсі, фестиваль хризантем в Японії, виставка тюльпанів в Нідерландах);

6) покази мод (Men’s Fashion у Парижі, Milano Moda Bouna в Мілані тощо);

7) аукціони (Сотбі, Крісті, Дрюо);

8) фестивалі музики і музичні конкурси (фестиваль джазу в Монтре, музичний конкурс ім. П.І. Чайковського в Москві, музичний конкурс «Євробачення»);

9) спортивні події (Олімпіади і міжнародні змагання, футбольні турніри, автогонки);

10) міжнародні технічні салони (авіасалон в Лє Бурже в Парижі, авіакосмічний салон в Жуковському, автосалон у Женеві тощо).

Репутацією однієї з "святкових" країн користується Італія. Самим популярним є карнавал у Венеції, який щорічно проходить в лютому. Протягом 10 днів у місті відтворюється святкова атмосфера XVIII ст. - Кавалькади, традиційні церемонії, всілякі паради і маскаради невтомно змінюють один одного на гучних і строкатих вулицях. Щорічно на карнавал у Венеції приїжджають більше 500 тис. туристів з різних країн світу. Карнавал відкривається святом Festa delle Marie, який присвячений звільненню венеціанських дівчат, викрадених піратами з Істрії. Святкова хода починається від палацу Св. Петра і закінчується на площі Св. Марка, де спалюється символічне опудало. Свято триває танцями і салютом із конфетті. У лютому також проходить карнавал у Віареджо. Він починається на Пьяцца Маціні, де проходять святкові ходи, маскарад, виступають оркестри та музичні гурти. Цей карнавал знаменитий участю величезних ляльок двійників, що пародіює знаменитих людей і відомих політичних діячів. Кілька днів триває парад, що складається з безлічі возів з ляльками. Парад закінчується феєрверком. Місто Ченто (область Емілія Романья) - побратим Ріо де Жанейро, тому тут на святкових гуляннях танцюють бразильські балерини. У місті Іврея карнавал закінчується апельсиновим боєм. Ця традиція бере початок у 1195 р., коли мешканка міста Віолетта виступила проти "дворянського права першої шлюбної ночі" і відрубала голову своєму панові і кинула її з балкона. Народ її підтримав і закидав дворян квасолею. З плином часів квасоля замінили на апельсини.

У Німеччині 11 листопада в 11 годині 11 хвилин починаються карнавали в Кельні, Бонні, Дюссельдорфі та Майнці. Найбільш відомий і популярний карнавал проходить, в Кельні. Увесь листопад проходять засідання карнавальних комітетів, на яких обирається принц карнавалу. Обер бургомістр вручає йому ключі від ратуші. Через 3 місяці, в останній четвер лютого ("Бабин четвер"), жінки, одягнені в карнавальні костюми, захоплюють ратушу і оголошують початок карнавалу. У цей день жінкам дозволено все. Одна з найвідоміших традицій - зрізання краватки. Своєї кульмінації свято досягає в "Рожевий понеділок". У цей день близько 1,5 млн осіб беруть участь у святковій ході і везуть величезних ляльок з пап'є маше. У "Фіалковий вівторок" спалюють велике солом'яне опудало. Закінчується карнавал в "Попільну середу", коли всі малюють на лобі попелясті хрести і їдять рибні страви.

У Франції знаменитий карнавал з 1294 проходить в Ніцці в кінці лютого - початку березня. У ньому зазвичай бере участь близько 1 млн туристів. Вибирають короля і королеву. Центральні події - "квіткові битви" і "Парад голів" (величезні макети голів вагою до 2 т і розміром до 12 м рухаються по місту на візках).

В Іспанії центром карнавалів є Канарські острови (Санта Круз - столиця острова Тенеріфе). З другої половини XVIII ст. тут проводяться маскарадні ходи. Також популярні "яєчні бої" (яйця наповнювалися борошном або пудрою). У наші дні "битви" проходять із застосуванням конфетті та серпантину. Центральна подія - битва на верблюдах, а також знаменита церемонія "похорон сардини".

У Бразилії карнавал теж проходить на початку лютого. Він триває 7 днів і завершується "Парадом чемпіонів". У параді беруть участь представники різних танцювальних шкіл самби. У 1984 р. був побудований спеціальний самбодром з алеєю довжиною 700 м і шириною 13 м. Дуже часто участь у карнавалі поєднується з круїзом Буенос Айрес - Монтевідео (Уругвай) - Порто Біло (Бразилія) - Бузгос (Бразилія) - Ріо де Жанейро.

Одним з найважливіших сегментів подієвого туризму є тури на змагання "Формула 1". Інтерес туристів до цих турах величезний, тільки тури на Олімпійські ігри та чемпіонат світу з футболу перевершують "Формулу 1". Але Олімпіади відбуваються раз на два роки, чемпіонат світу з футболу - раз на чотири роки, а "Формула 1" свої гран при розігрує 18 - 19 разів на рік. Перші автомобільні гонки, що отримали назву "Формула 1", пройшли в 1927 р. в Італії. З тих пір число країн, що мають траси для проведення змагань, досягла 20 ти. Учасники турів на гонки "Формула 1", мають можливість робити справжні кругосвітні подорожі протягом року, переміщаючись разом зі спортсменами на кожен новий розіграш гран прі. Наприклад, один із маршрутів для учасників туру виглядає наступним чином: Бахрейн - Малайзія - Австралія - Сан Маріно - Німеччина - Монако - Угорщина. Природно, що дозволити брати участь у такому турі можуть люди з доходом, що значно перевищують середній.

Останнім часом в подієвий туризм міцно увійшли тури на авіаційні гонки слалом Red Bull - один з найбільш захоплюючих і видовищних видів спортивних змагань, своєрідний аналог "Формули 1". Змагання Red Bull Air Race вперше пройшли в 2003 р. в Цельтвене (Австрія) і відразу обернулися комерційним тріумфом. Протягом 2004 р. змагання пройшли в Кембл (Великобританія) і в Будапешті (Угорщина), де за один день зібрали рекордну аудиторію в 1,3 млн глядачів, серед яких 40% становили туристи, що приїхали спеціально на ці змагання. З 2005 р. змагання в повітрі отримали назву Red Bull Air Race World Series, тобто Світова серія повітряних перегонів за формулою "Ред Булл". З 2006 р. серія повітряних перегонів проводиться в 9 етапів у різних країнах світу.

Слід зазначити, що подієвий туризм є унікальним видом туризму, так як він невичерпний за змістом. Ряд експертів вважає, що в недалекому майбутньому число учасників подієвих турів перевищить число учасників екскурсійних турів.Цікавою складовою в цьому виді туризму може вважатися розважальний напрям. Це досить новий підвид туризму, який набуває з кожним роком все більшу популярність і передбачає відвідування туристами спеціально обладнаних тематичних парків. Наприклад, парки-мініатюри, Міні-Європа (Брюссель, Бельгія), Мініатюрк (Стамбул, Туреччина) та інші. Багато парків поєднують пізнавальну складову з розважальною, наприклад, Парк Авентура (Іспанія), де в мініатюрі відтворені особливості пейзажу, характерні історичні сценки, костюмовані персонажі: «Полінезія» з її пальмами, хатинами, папугами і атракціонами; «Мексика» з нескінченною фієстою, буррітас і фахітас з ресторану «Ла Кантіна» і обов’язковими атрибутами - сомбреро і пончо в крамницях. Атракціони мають також специфічне національне забарвлення: один з кращих атракціонів – старовинний потяг ковбойських часів на півдні Сподлучених Штатів і Мексики. У парку можна почути обрядові співи, побачити шоу китайських акробатів, канкан в «салуні», відвідати театр магії тощо. Також приваблюють мільйони туристів і звичайні парки розваг із безлічю атракціонів: Діснейленд, Європа Парк тощо.