7.3. Факторингові й форфейтингові операції

Факторинг — різновид посередницьких операцій, що проводяться банками і спеціальними компаніями, і полягає в покупці грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію. Компанія, що купує грошові вимоги, називається фактор-фірмою або факторинговою компанією. При цій операції експортер негайно отримує готівкою від 70 до 90 % номінальної вартості рахунків-фактур. Останні 10-30% від номінальної вартості рахунків-фактур після вирахування відсотка за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином, фактор-фірма страхує себе від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов'язання в строк, то факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнтові-експортерові. За допомогою факторингу рефінансуються вимоги експортера терміном не більше ніж на 360 днів.

Факторингове кредитування відрізняється від комерційного кредитування експортера. У разі факторингових операцій експортер отримує за проданий товар платіж готівкою, а в разі комерційного кредиту — вексель, який потім ураховується у банку, де обслуговується експортер. При цьому сума, що отримана експортером при обліку векселя, буде меншою, ніж при продажу рахунку-фактури.

Розрізняють два види факторингу: прихований і відкритий. При від-критому факторингу, факто-фірма, купуючи вимоги, застосовує відкриту цессію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про отримання вимоги від експортера. В разі використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов'язань фактор-фірмі, не повідомляється також нікому з контрагентів експортера про кредитування його продажів факторною компанією.

Найчастіше факторингові операції передбачають регрес вимог на експортера в разі несплати імпортером своїх зобов'язань, проте в даний час все частіше зустрічаються випадки безоборотного факторингу, коли спеціалізована компанія бере на себе кредитні ризики, звільняючи від них експортера. Вартість факторингових послуг при цьому зростає. Проте при неплатоспроможності покупця, затримці платежу, викликані діями уряду, при падінні курсу валюти платежу всі втрати несе фактор-фірма, яка, у свою чергу, не може пред'явити претензії експортерові.

У разі безоборотного факторингу фактор-фірма вивчає кредитну історію і фінансовий стан не стільки експортера, скільки його контрагентів. Усе це звільняє експортера від витрат по страхуванню кредиту в спеціалізованих установах.

Форфейтинг — купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товарних постачань, спеціальним кредитним інститутом (форфейтором) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення. Компанія, що купує боргові зобов'язання без регресу на експортера, носить назву форфейтингової компанії або форфейтера. Форфейтор бере на себе всі види ризиків. Експортер відповідає за забезпечення правових аспектів вимог, наприклад, за правильне здійснення передачі вимог форфейтеру.

Форфейтингові операції дають ряд відчутних переваг експортерові:

• покращується позиція експортера по ліквідності, оскільки фірма негайно отримує готівку;

• експортер звільняється від валютних, кредитних, процентних ризиків;

• зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що приводить до зростання її кредитоспроможності;

• знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

• форфейтинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, що надається банком.

Недоліками форфейтингу є:

1) висока вартість: ставка по форфейтингових операціях значно більша від звичайних ставок по кредитах, оскільки форфейтер бере на себе всі ризики. Витрати по форфейтуванню складаються із:

• витрат на отримання банківської гарантії або авалю по векселю;

• премії за ризики;

• витрат на мобілізацію грошових коштів, залежних від ставок відсотків на євроринку;

• управлінських витрат;

• комісії форфейтера.

Таким чином, ставка по форфейтингових операціях може досягати 10% річних і вище, залежно від країни. Проте, порівнюючи вартість даної форми кредитування з вартістю звичайних експортних кредитів, необхідно враховувати відсутність страхових премій, а також банківських зборів за організацію і управління кредитом;

2) складність пошуку для експортера банку, що бажає діяти як форфейтер. Процедура форфейтингу для експортера вельми проста і полягає в продажі векселів шляхом оформлення передавального напису на них.