- •3.Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній філософії та культурології.
- •6.Світова та національна культура, їх сутність, характерні риси та ознаки.
- •7.Українська культура як складова та невід'ємна частина світової культури .Передумови її виникнення та джерела формування.
- •8.Етногенез українського народу як нової історичної спільноти.Охарактеризуйте основні періоди становлення українського етносу.
- •9. Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження укр. Народу
- •10. Матеріальна і духовна культура східнослов"янських племен дохристиянської Русі.
- •14.Запровадження християнства та його вплив на духовну культуру Київської Русі
- •16.Проаналізуйте визначні памятки архітектури Київської Русі.
- •17.Вплив християнства на монументальний живопис та іконопис Київської Русі.
- •18.Розвиток писемності та освіти.Літературні памятки Київської Русі
- •19. «Повість временних літ» - визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі.
- •20. Проаналізуйте літературну пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім».
- •25.Поширення ідеї реального гуманізму в україні в добу ренесансу
- •27.Розвиток освіти і наукових знань в добу ренесансу.
- •28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру україни.
- •29.Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл у добу ренесансу.
- •30.Церковна та культурно-просвітницька діяльність п.Могили. Могилянська доба в історії української культури.
- •32.Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу
- •33.Золотий вік Львівської архітектури ренесансу.
- •36. Розвиток освіти і наукових знань в Україні друга пол. 17-18 ст.
- •1.Поняття і сутність культури
- •2.Українська культура як соціальний та духовний феномен.
- •4.Предмет української культури.
- •12.Зарубинецька та черняхівські культури.
- •13.Язичницькі релігійні вірування.
- •15.Розвиок писемності та освіти.
- •23. Етнокультурні процеси в Україні 14-1-й половині 17 ст.
- •24.Діяльність культурно просвітницьких осередків.
- •26.Острозька академія.
- •31.Полемічна література.
- •34.Музика і театр.
- •35.Культура козацької держави.
- •37.Києво-Могилянська академія.
- •38.Роль івана мазепи в розвитку духовної культури
37.Києво-Могилянська академія.
Рівень духовної культури будь-якого народу визначається насамперед станом освіти і поширенням наукових знань у суспільстві. Розвиток їх в Україні у другій половині XVII —кінці XVIII ст. — яскраве свідчення духовного прогресу українського народу.
Важливим осередком духовної культури була Києво-Могилянсь-ка академія. Вона мала величезний вплив не лише на українську, а й на культуру слов'янських народів. Водночас діяла широка мережа початкових шкіл, народних училищ, гімназій і середніх спеціальних навчальних закладів (колегіумів), у яких навчалися діти старшин, шляхти і духовенства, а також заможних прошарків міщан, козаків і селян.
У Лівобережній та Слобідській Україні розвиток освіти здійснювався на основі загальноросійської реформи. В 1786 р. був затверджений статут народних училищ, які поділялися на головні та малі. Головні училища з чотирирічним терміном навчання призначалися для дітей дворян. Вони були відкриті у Києві, Чернігові, Харкові, Катеринославі й інших містах. У перших двох класах учні вивчали основи граматики, арифметики, Святого Письма та малювання, в третьому і четвертому — загальні розділи російської та європейської історії, географіії, фізики, архітектури. Малі училища створювалися у повітових містах для дітей купців, заможних міщан, урядовців. їх навчальна програма відповідала першим двом класам головних училищ.
Навчальні програми головних і малих народних училищ передбачали обов'язкове вивчення російської, латинської та однієї західноєвропейської мови. На посади вчителів народних училищ призначали випускників Петербурзької учительської семінарії та Києво-Могилянської академії.
На Правобережжі та західноукраїнських землях, що перебували під пануванням Польщі, діяли братські школи. Однак вони поступово втрачали провідну роль у розвитку освіти порівняно з попереднім періодом. На цих землях уряд Речі Посполитої посилено проводив політику полонізації українського народу.
38.Роль івана мазепи в розвитку духовної культури
Державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освіченістю.
Гетьман Іван Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Жодний із гетьманів не зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу. Спроба цього гетьмана вирвати Україну з-під московського ярма, реалізувати велику ідею незалежної самостійної Української держави зазнала поразку. Але протягом трьох століть ця ідея жевріла в серцях найкращих синів і дочок українського народу.
Корені сучасної незалежної України повною мірою лежать у великій ідеї Мазепи.
Іван Мазепа походив із значного шляхетського роду, волинського чи подільського походження. Предки його в 16 ст. оселилися на Білоцерківщині в селі Мазепинці. Він народився (за різними джерелами) в період з 1629 по 1640 рік. Батько гетьмана, Степан-Адам Мазепа, належав до партії Виговського і брав участь в укладенні Гадяцького договору. Мати його, Марина-Магдалина, зі старого шляхетського роду Мокієвських, належала до видатних жінок. Втративши чоловіка, вона віддалася громадським та церковним справам. З 1686 року була ігуменією Києво-Печерського Вознесенського монастиря. До смерті, в 1707 році, була дорадницею сина-гетьмана.
Іван Мазепа вчився в Києво-Могилянській колегії, потім в Єзуїтський колегії у Варшаві, продовжив освіту в Західній Європі, де навчався артилерійській справі. Змолоду служив при дворі Яна Казимира, виконував дипломатичні доручення. Це надавало йому можливість багато подорожувати країнами Західної Європи, а також виконувати обов"язки королівського посланця в Козацькій Україні.