98. Особливості розмежування компетенції між федерацією та землями у фрн

Землі дуже сильно різняться за територією і кількістю населення. Федерацію у Німеччині неможливо вважати асиметричною — усі землі мають рівні права

Землі також мають свої конституції, виборний законодавчий орган — ландтаг, уряд здійснює свою роботу на чолі з прем'єр-міністром. Федеральні землі не є провінціями, це — держави з власною державною владою. Вони посідають власну конституцію землі, яка повинна відповідати засадам республіканської, демократичної і соціальної правової держави в суді Основного закону. В іншому землі мають широкі права для розробки їх власної конституції.

Конституція гарантує комунальне самоврядування в містах, общинах і районах. Згідно з цим вони мають право всі справи місцевої громади регулювати у межах законів на власну відповідальність. Усі міста, общини і райони повинні бути демократично організованими. Комунальне право є справою земель; з історичних причин комунальні конституції в різних землях значно відрізняються одна від одної. Проте практика самоврядування в усіх федеральних землях схожа.

Общини мають право збирати власні податки і збори. Сюди належать поземельний і промисловий податок. Крім того, общини мають право використовувати надходження від акцизу і податку на споживчі товари. Але цього не вистачає на покриття фінансових потреб. Тому Общини отримують від федерацій і земель частку від прибуткового податку

99. Види монархічної форми правління в сучасних державах

Монархія як форма правління характеризується тим, що влада глави держави (монарха) не вважається похідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборців. Монархії є пережитками феодальної системи, але, незва­жаючи на це, вони зберігаються в багатьох державах. Най­поширенішою є така класифікація монархічних форм прав­ління: абсолютні й обмежені (конституційні) монархії. Кон­ституційні монархії, у свою чергу, розділяються на дуаліс­тичні, парламентарні та виборні.

Абсолютна монархія є попередницею сучасної монар­хії. За абсолютної монархії (абсолютизм) вся повнота верховної влади зосереджується в руках монарха. Він одноособово видає закони, призначає і звільняє міністрів і т. ін. Для абсолютної монархії характер­ною є відсутність конституційних актів, які обмежують пов­новаження монарха, будь-яких представницьких органів (Саудівській Аравії та в Омані).

Дуалістична монархія характеризується подвійністю влади наслідного монарха і виборного представ­ницького органу-парламенту (ОАЕ). За такою формою правління монарх юридично і фактично не залежить від пар­ламенту у сфері виконавчої влади. Він призначає уряд, який несе відповідальність тільки перед ним. Парламент, наділе­ний законодавчими повноваженнями, ніяк не впливає ні на формування уряду, ні на його склад, ні на його діяльність. Парламентської відповідальності уряду не існує. Законодавчі повноваження парламенту істотно обмежені монархом.