1.3Форми фінансування

Важливою формою фінансування є кредит, тобто надання грошей або інших цінностей в борг на певний час за відповідну плату, випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Спеціальними формами довгострокового креди­тування є оренда і лізинг (оперативний і фінансовий ). За рахунок кредитів розши­рюються фінансові можливості підприємства, але водночас виникає ризик, пов'язаний з необхідністю повернення боргів і сплати відсотків за кредит. Тому, щоб ефективно господарювати, необхідно забезпечувати оптимальне співвідно­шення власного і залученого капіталу. На практиці широко застосовуються кредити в не грошових формах, тобто майновий кредит — передача в борг ма­теріальних цінностей (товарний кредит, оренда та її різновид — лізинг).

Товарний кредит — це короткотерміновий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продук­цію. Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення продажу продукції.

Спеціальною формою довгострокового кредиту є оренда — договірне стро­кове платне володіння і користування майном. Формою розрахунку між су­б'єктами оренди є орендна плата — регулярні платежі орендодавцю за здане в оренду майно, яке використовується протягом терміну оренди. Розмір цих платежів і порядок їх внесення обумовлюється в договорі оренди.

У ринковій економіці поширеним різновидом оренди є лізинг, який полягає в тому, що орендодавець — лізингова компанія (лізингодавець) купує об'єкти оренди (переважно устаткування) у підприємств - виробників і передає їх у орен­ду на певних умовах. По закінченні терміну оренди її об'єкти (відповідно до договору) або повертаються лізингодавцю, або орендуються на новий термін, або викуповуються орендарем.

Доцільність оренди (лізингу) вимагає ретельного вивчення і обґрунтування в кожному конкретному випадку.

1.4 Методи фінансування

Фінансова діяльність підприємства може бути організо­вана такими методами:

комерційний розрахунок;

неприбуткова діяльність:

кошторисне фінансування.

Основним методом фінансової діяльності витупає ко­мерційний розрахунок, який засновується на таких прин­ципах:

• повна господарська та юридична відокремленість (випливає з вимоги чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси, встановлення опти­мальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів);

• самоокупність (означає повне покриття витрат за ра­хунок отримання доходів);

• прибутковість (отримані доходи мають не тільки по­крити витрати, а й сформувати прибуток);

• самофінансування (передбачає покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибут­ку та залучених кредитів, які також погашаються за рахунок прибутку);

• фінансова відповідальність (підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяль­ності).

Комерційний розрахунок є раціональним і високоефек­тивним методом фінансової діяльності, він націлює підпри­ємство на пошук достатніх і дешевих фінансових ресурсів, раціональне їх розміщення, мінімізацію витрат і максимізацію доходів та прибутку. Комерційний розрахунок прита­манний ринковій економіці, саме він, а не ринкові відноси­ни самі по собі сприяють високоефективному господарю­ванню.

Неприбуткова діяльність - специфічною ознакою формування фінансових ресурсів є те, що досить часто воно здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Цей метод організації фінансо­вої діяльності не передбачає принципу прибутковості. Го­ловна мета функціонування неприбуткового підприємства - забезпечення певних потреб суспільства, а не отриман­ня прибутку. На таких засадах можуть здійснювати свою діяльність установи соціальної сфери та підприємства му­ніципального господарства.

Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні ви­трат за рахунок зовнішнього фінансування за двома на­прямами: з бюджету і з централізованих фондів корпоратив­них об'єднань.

Установи, що фінансуються з бюджету на основі коштори­су, називаються бюджетними. На внутрішньому кошторисно­му фінансуванні перебувають відокремлені підрозділи під­приємств і організацій, як правило, соціального призначення.