19. Процеси памяті

1.ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ – це закріплення образів сприймання, уявлень, дій, переживань і зв’язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом.Матеріальною основою цього процесу є здатність мозку утворювати тим часові нервові зв’язки. Запам*ятовування може бути короткотривалим, довготривалим і оперативним. Воно також може бути довільним або мимовільним, смисловим (логічним) або механічним. Запам’ятовування може бути короткотривалим, довготривалим і оперативним.

2. ЗБЕРЕЖЕННЯ – це процес утримання в пам’яті інформації, що була одержана у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності. Збереження може бути активним і пасивним. При активному збереженні матеріал, що утримується, піддається внутрішній перебудові, від простого циклічного повторення до включення в системи нових семантичних зв’язків. При пасивному збереженні матеріал, що утримується, не має активних перетворень.

3. ВІДТВОРЕННЯ – процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності і спілкуванні. Матеріальною основою відтворення є пожвавлення або повторне збудження раніше утворених у мозку нервових зв’язків.Розрізняють два види відтворення: ВПІЗНАВАННЯ і ЗГАДУВАННЯ. Впізнавання – це відтворення якого-небудь об’єкта в умовах повторного його сприйняття. Згадування – це відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту та завдань діяльності

4. ЗАБУВАННЯ – процес, протилежний збереженню, і проявляється він у тому, що актуалізація забутих образів, чи думок затруднюється, або стає взагалі неможливою. Процес грунтується на явищі гальмування умовно-рефлекторних зв*язків і згасання слідів, що створювали запам*ятовувння. Темп забування – це крива, за якою в першу годину ми забуваємо близько 40% інформації, яку запам’ятали, за наступні 8 годин ще майже 40%, а далі забування різко уповільнюється, хоть кількість збереженої інформації все ж продовжує зменшуватись десь до 3%. Темп залежить від об’єму запам’ятовуваного матеріалу, його змісту, міри усвідомленості та ступеня значимості матеріалу, вкючення його в діяльність суб’єкта.

20.Прийоми розвитку пам*яті.

Пам'ять розвивається тренуванням і наполегливою працею,спрямованою на запамятовування ,тривале збереження ,цілковите та точне відтворення.Часто пропонують такі прийоми для кращого запамятовування:1)уважно подивіться на знайомий предмет потім заплющивши очі образно пригадацте його в дрібницях.Розплющивши очіще раз погляньте на предмет і зазначте,що ви упустили.спробуйте намалювати предмет в памяті.2)Згадайте голос ті інтонацію фрази якоїсь людини та спробуйте з заплющеними очима уявно знову почути її.потім повторіть фразу в голос,а під час зустрічі з цією людиною порівн.оригінал з імітацією.такі вправи розвивають пам*ять.Треба виз начити мету запам*ятовування.Наприклад коли ви хочете запам*ятати номер телефону, то пригадайте визначні дати для вас.Для кращого запамятовування і тривалого збереження потрібне повтореняматеріалу в процесі заучування.

21. Мислення – процес опосередкованого і узагальненого відображення свідомості людини предметів і явищ об*активної діяльності, в їх істотних властивостях,зв*язках і відношеннях.

Види:

• теоретичне(понятійне,образне)

• Практичне:

• наочно-дійове (в ранньому дитинстві);

• наочно-образне

• Словесно-логічне(поняття,судження,умовивід-дедуктивні і інуктивні)

• Інтуїтивне

• Аналітичне(логічне мислення)

• Оперативне(в напружених ситуаціях)

Стилі:

Синтетичний стиль мислення, який відзначається схильністю до інтегративного підходу, поєднанням несумісного в новій, творчій комбінації, інтересом до змін, новизни, прагненням до загострення ситуації з метою віднайдення істини.

Ідеалістичний стиль мислення, який характеризується підвищеним інтересом до цілей, потреб, цінностей людини, розвиненою інтуїцією, високими нормами моралі та критеріями оцінки поведінки, прагненням поєднати різні ідеї, позиції в компромісі, сконцентрованістю на процесі, взаємовідносинах

Прагматичний стиль мислення відзначається здатністю інтуїтивно схоплювати суть проблеми, спираючись на власний досвід

Аналітичний стиль мислення, який характеризується логічною, методичною, систематичною та ретельною манерою вирішення проблем, наданням переваги раціональності, стабільності, передбачуваності, об’єктивним даним, пошуку „найкращого шляху”

Реалістичний стиль мислення, який характеризується на опорі на факти, думку експертів, конкретику та практичність, відзначається здатністю швидко приймати рішення, брати на себе відповідальність, керувати, переконувати.

22-23. Загальна характеристика темпераменту

Вепрше термін темперамент вжив Гіпократ. Кант розглядав темперамент як якість психіки. Темперамент-індивідуальні своєрідні ознаки психіки, що означають динаміку психологічною діяльності людини.

Розрізняють 4 типи темпераменту: сангвінічний, меланхолічний, холеричний, флегматичний. За Павловим залежно від нервової системи.

САНГВІНІЧНИЙ  Він збуджено відповідає на все, що привертає його увагу, має живу міміку та виразні рухи. З незначного приводу він регоче, а несуттєвий факт може його розгнівати. Він активно береться за нову справу й може довго працювати, не втомлюючись. Він швидко зосереджується, дисциплінований.. Швидкий темп мовлення, швидке включення в нову роботу. Почуття легко виникають, легко змінюються.

ХОЛЕРИЧНИЙ темперамент характеризується як: «бойовий тип, запальний, дратівливий… Захопившись якоюсь справою, надмірно налягає на свої засоби й сили та врешті-решт рветься, виснажується більше, ніж слід, він допрацьовується до того, що все йому вже несила. Невитриманий, нетерплячий, характерна різка зміна настрою. Запальний, швидкий темп і різкість у рухах. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік.

ФЛЕГМАТИЧНИЙ  йому потрібен час для розкачки, для зосередження уваги, для переключення його на інший об’єкт тощо. Його важко розсмішити й засмутити. При великих неприємностях залишається спокійним. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само, як і мова. Він не кмітливий, важко переключає увагу й пристосовується до нових обставин, повільно перебудовує навички й звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терпеливістю, витримкою, самовладанням.

МЕЛАНХОЛІЧНИЙ . Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно вразливий, хворобливо чутливий. Міміка й рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай невпевнений у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Він не енергійний, не наполегливий, легко втомлюється й малопрацездатний. Йому притаманна неуважність й нестійка увага. Він сором’язливий, нерішучий, боязкий. Однак у спокійному, звичному для нього оточенні меланхолік може успішно справлятися з життєвими задачами.

Кречмер і Шелдон –запропонували розгляд ІІІ типи темпераменту, залежно від тіло будови

1)Астенік – люди високі, худорляві,2)Атлетик- атлетична тіло будова,3)Пікнік-середньо, нище середнього росту, повну ваті.