29.Сучасні уявлення про спільність і групу.

Етнічні спільності і групи відіграють важливу роль в становленні та розвитку особистості, в історичному прогресі. Під етнічною группою розуміємо стійку спільність людей, що склалася історично на певній території і якій властиві відносно стабільні особливості мови,

усвідомлення єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомість етносу), відмінні від інших груп характеристики (спосіб життєдіяльності, традиції, норми, правила і звички, побут, матеріальна і духовна культура, метод господарсько-екологічної діяльності, внутрішня формальна організація тощо). Вона формується і розвивається природно-історичним шляхом і може існувати як реальна (компактна) сукупність людей, яка, завдяки відносній цілісності, є самостійним суб’єктом історичного і соціального процесу.

30. Психологія великих соц.Груп

Великі групи-спільноти людей,які існують у масштабах суспільства та розвиваються за соц.-психологічними закономірностями виявів масової психіки і ,на відміну від малих груп,не вимагають особливих контактів. У великих групах ,як правило,формуються загальноприйняті норми поведінки,культурні цінності і традиції ,спільна думка і масові рухи. До великих груп належать класи,соціальні прошарки,етноси,конфесії ,іноді великі партії та громадські організації,вікові та професійні групи тощо. Традиційно як провідну ознаку великих соц..груп розглядають їхні потреби і інтереси. У цьому разі потреби й інтереси постають не як індивідуальні,а як групові психологічні й соціально-психологічні явища.

31. Психологія народів і мас – це особлива сторінка в розвитку со-ціальної психології. Вона виникла на рубежі ХІХ-ХХ ст. і складає передісторію наукової соціальної психології. Коли мова йде про пе-редісторію науки, то підкреслюється, що розроблені в той час поло-ження не були соціально-психологічними в сьогоднішньому ро-зумінні слова, проте вони сприяли становленню сучасної науки. Особливістю теорій, які отримали назву “психологія народів і мас” була загальна їх проблематика: масовидні явища, великі соціальні групи людей, механізми масового впливу та інші соціальні явища “крупного калібру”. Г.М. Андрєєва називає цей етап розвитку со-ціальної психології описовим, тобто теорії цього періоду за типом дос-лідження були споглядальними, містили загальні оцінки і прогнози. Психологія народів і мас по-своєму намагалась відповісти на запитання, які ставило суспільство перед наукою. Потреба у досл-ідженнях психології мас зумовлювалась особливістю соціальних відносин того часу. То була епоха масових рухів, революційного настрою мас. Саме цей динамізм суспільства, його бурхливість вик-ликали інтерес до масових явищ психіки, зумовило появу нових концепцій, в яких розроблялось нове коло проблем, пов’язаних з психологією мас. Ці концепції визначили цілий етап розвитку со-ціальної психології.

32. Натовп - це контактна, неорганізована спільнота, для якої характерний високий ступінь конформізму індивідів, які діють емоційно й порівняно одностайно. Натовп чинить сильний психологічний тиск на індивідів. У натовпі, в умовах анонімності, розчиняється індивідуальна відповідальність її членів.

Виокремлюють такі соціально-психологічні особливості

НАТОВПУ:

• підвищення групової сугестивності й зниження ефективностідії механізмів контрнавіювання;

• підвищення емоційності сприйняття дійсності;

• придушення почуття відповідальності за власні вчинки;

• поява відчуття сили й усвідомлення анонімності.

Масове спілкування, маючи властивість психологічного впливу, здійснює вплив на поведінку й діяльність учасників натовпу. Основним засобом психологічного впливу, який чинять учасники натовпу, є слово, причому в основному експресивна, емоційна лексика: крик, свист, заклики тощо. Навіювання є одним з основних способів психологічного впливу особистості чи групи на інших учасників за допомогою передавання різних за змістом повідомлень (домовленостей, погроз, чуток, шантажу). Навіювання завжди вербальне. Воно - свідома діяльність з боку суб'єктів впливу.

33. Релігійні спільноти. Є чотири основні типи релігійних організацій: церква, секта, деномінація віровчення і культ. Церква - релігійна організація, яка має тісні контакти з широкими прошарками суспільства і яка діє всередині нього. Секта - організація, що відкидає цінності іншого суспільства, тобто невелика група представників церкви відокремлюється і створює нову релігію. Деномінація - проміжна ланка між церквою та сектою. Культ - крайня форма секти.

Попри свою специфіку, релігійні групи мають загальні риси. До таких загальних характеристик можна зарахувати групові інтереси, потреби, норми, цінності, думки, цілі.

У релігійних групах віруючим прищеплюють певну систему ціннісних орієнтацій, які випливають з віри.

У релігійній вірі велику роль відіграє уява, яка виявляється в яскравих релігійних образах, уявленнях, які виникають на основі релігійних міфів, культових художніх зображень. На базі цього релігійно-художнього матеріалу формуються релігійні уявлення.