14).Етикет телефонної розмови.

Основою успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і ефективно вирішити проблему або надати допомогу для її вирішення. Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції. Розмова завершує той, хто його почав. Хоча це не принципово. Якщо розмова почав «зависати», то цілком можна сказати «Радий був почути тебе, сподіваюсь, зустрінемось!»Краще не обговорювати по телефону питання, не призначені для чужих вух. Телефон не завжди гарантує повну конфіденційність.Якщо під час розмови зв'язок перервався, то передзвонити повинен той, за чиєю ініціативою відбулася розмова.Користуватися чужим телефоном можна лише, попередньо запитавши дозволу, незалежно, чи перебуваєте ви в гостях або в офісі. Давати номер телефону тих людей, до яких ви прийшли в гості, можна тільки в крайніх випадках і тільки з їх дозволу. Коли ви телефонуєте абонентові на мобільний номер, розмова повинна бути ще більш короткою, ніж звичайна ділова, оскільки оплачує розмову ваш співрозмовник (краще, якщо ваш дзвінок буде зроблений теж з мобільного телефону).Не рекомендується: Звертатися за телефоном до незнайомої людини на "ти". Тільки близькі друзі мають право на інтимне звернення. Називати співрозмовника "жінка", "чоловік", "дівчина", "дідусь": ви ж не бачите, хто саме взяв трубку. Краще безособове звернення: "будьте ласкаві", "вибачте", "скажіть, будь ласка", "зробіть ласку".Довго "висіти на телефоні", перебираючи всіх знайомих і повідомляючи їм свіжі новини протягом тривалого часу. Зателефонувавши за номером і не представившись самому, питати: "А хто це?". Як правило, на таке питання слід контрвопрос: "А хто вам потрібен?". Люди не зобов'язані вам представлятися - адже це ви дзвоните і турбуєте їх, і не виключено, що помилилися номером, тому не витрачайте час на з'ясування особистості того, хто підійшов до телефону, а чітко назвіть того, хто вам потрібен. Переваги мобільного телефону важко переоцінити. І все-таки, в певних ситуаціях він здатний створювати незручності, а то і викликати досаду. З телефоном у кишені можна перебувати в громадському місці, в ресторані, у перукарні, але в кінотеатрі, в театрі, під час концерту він буде безсумнівною перешкодою - в таких місцях треба відключити його зовсім, або (якщо чекаєте на важливий дзвінок) відключити дзвінок, залишивши вібровиклик.

15.Накуовий стиль.

Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови,який виикористовується з пізнавально-інформативною метою в галузі науки та освіти. Поняття науковогостилюоб'єднує мову різних галузейХарактерні ознаки наукового стилю: у лексиці - наявність термінології, використання загальновживаних слів тільки в одному з кількох притаманних їм у мові узагальненому значенні, тобто функціональна однозначність слова ;морфології - узагальнене значення граматичної форми однини Іменників, тобто за певною назвою стоїть не окремий предмет, а поняття про клас предметів; форми дієслова мають позачасове значення, зокрема теперішній час постійної дії. У словотворенні- стильова визначеність абстрактних іменників суфіксами -ість, -ств(о), -от(а), -аці(я), -изм _ та ін. (твердошарість, самоправство, асиміляція, політеїзм); у синтаксисі - використання іменників у функції дієслова як імених частин складеного присудка; вживання складних розгорнених речень з причинно-наслідковими зв'язками .Для наукового стилю оформлення тексту - членування на розділи, підрозділи, параграфи, введення формул, діаграм тощо. Ознаки наукового стилто:понятійність,предметність,об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність,, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, наяність висновків. Звичайно розрізняють власне науковий стиль та науково-популярний і науково-навчальний підстиль.

16.Діловий стиль Офіційно-діловий стиль - функціональний різновид літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою та установою, між посадовими особами; ділові взаємини на виробництві тощо). Це і стиль державних документів ,указів, договорів, законів, кодексів, актів та ін. Належить до виразно об'єктивних стилів, виділяється найвищою мірою книжності. Особливості мовного оформлення офіційно-ділового стилю зумовлені специфікою його використання. Оскільки кожний документ потребує чіткого, логічного викладу, однозначного сприймання уживаних понять, стислості, економності формулювань, то офіційно-діловому стилю не властиві експресивні вислови, питальні й окличні речення; він послуговується формулами, мовними і текстовими стандартами, штампами, кліше, стереотипами, які полегшують, уніфікують ділову мову.В офіційно-діловому стилі використовується специфічна лексика типу вищезазначений, нижчепідписаний, супровідний, посвідка, повідомлення, анулювати тощо, книжні звороти: у зв'язку з тим, що; враховуючи те, що; відповідно до зазначеного та ін.Офіційно-діловий стиль жанрово різноманітний. Розрізняють документальні жанри (наказ, протокол, ухвала, заява, угода), інформаційно-ознайомлювальні жанри (інформація, інструкція), власне інформаційні жанри (оголошення, письмова інформація). Офіційно-ділові жанри характеризуються:1) високою частотою вживання абстрактних іменників на –ість;-ання; 2) не особовим характером дієслівних форм типу добирається, подається.3)відсутністю мовною індивідуальністю автора.4) обмеженість синонімії.5)у жанрі інструкції переважають інфінітивні дієслівні форми наприклад:оглянути, перерахувати.