93.Економічна криза 1929-1933 років та особливості її прояву в Англії та Франції.

Франція. Реформування економіки зазнавало сильного впливу теорії кейнсіанства. Фінансову підтримку з боку держави мали підприємства «захищеного сектору», насамперед військово-промисловий комплекс. Суттєвий вплив держава справляла й на сільське господарство (селянам виплачували державні премії за скорочення посівних площ і знищення частини зібраного врожаю). У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану на зниження рівня безробіття, організацію громадських робіт. Ця політика передусім стосувалася державного сектору і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із найменшими втратами.

Великобританія. Зменшити державні витрати на 96 млн ф. ст. Збільшити на 24 мли ф. ст. надходження від прямих і непрямих податків; Зменшити суми виплат безробітним; Знизити оклади державним службовцям. Для нейтралізації дефіциту бюджету взяти позику в інших країнах Головним у діяльності уряду лейбористів було:

1. виправлення дисбалансу бюджету; 2)поліпшення становища у внутрішній і зовнішній торгівлі. Велика Британія використовувала у боротьбі із наслідками світової кризи власний величезний історичний досвід головного «банкіра світу». Тому в 1931—1934 роках уряд Великої Британії головним економічним завданням вважав забезпечення сприятливих фінансових умов для розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі

94.Особливості економічної, кризи 1929-1933 років у Німеччині. Роль німецької школи

неолібералізму у господарському відродженні країни.

Німеччина. «Новий порядок» ґрунтувався на низці принципів і заходів, що визначали основу і сутність економічної політики фашизму. До них слід віднести: примусове картелювання промисловості; ліквідація свободи торгівлі та вільних ринків; контроль над цінами і заробітною платою; централізований адміністративний розподіл трудових і матеріальних ресурсів; жорстке обмеження управлінських функцій та управлінської свободи підприємців; прагнення максимальної самозабезпеченості всіма ресурсами протекціоністська (меркантилістська) зовнішньоторговельна політика. Успіхи Німеччини у подоланні кризи були вельми примарними, адже зовсім не усували народногосподарських диспропорцій, які були її причиною, а навпаки, поглиблювали їх.

Нім. неоліберальна теорія поєднує ідеї сильної держави, що виконує інституціональні, організаторські та виховні функції, і має на меті свідомо створити сильну конкурентну економіку, спираючись на особливий менталітет нації, здатної до само організації і самопожертви, та на неокласичні ідеї саморегулювання ек-ки.

Відокремились 3 групи неолібералів, кожна з яких зробили помітний внесок в теорію та практику соціального ринкового господарства:

1) Найстаршу групу нім. неолібералістів очолили В.Репке та А.Рюстов, які приділили особу увагу питанням теорії економічного ладу та економічної політики, розмежуванню та взаємозв’язку цих понять;

2) 2-а група сформувалася навколо В.Ойкена та Ф.Бема у Фрайбурзькому університеті. Ця група зайнялася визнанням стадій історичного й економічного розвитку, трактуванням економічної системи.

3) 3-я група А.Мюллер-Армак, Л.Ерхард і їх учні; їх школа називалась Кельнська. Розробили концепцію “соціального ринкового господарства”.