№ 23. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.

Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відповідає на запитання «що?»). Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права. Кожна галузь права має свою, відносно відокремлену, сферу регулювання.Приміром, предмет адміністративного права — управлінські відносини. Предмет трудового права — трудові відносини і т.д. Відмежування предмета правового регулювання однієї галузі від іншої здійснюється на основі виявлення якісної однорідності складових його елементів:

— суб'єктів, — об'єктів, — змісту, - динамічних чинників.

Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як визначальний критерій системи права. Він — головна, об'єктивна підстава для розподілу правових норм за галузями права.

Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на запитання «як?»). Він несе основне навантаження в динаміці, «роботі» права, показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та у які способи.

Кожна галузь права має свій специфічний метод правового впливу на суспільні відносини. Метод правового регулювання є багато в чому орієнтованим на способи правового регулювання: дозволяння, зобов'язування, заборони.

Загальними є два методи правового регулювання

імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Він припускає заборони, обоє 'язки, покарання.

диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін, їхній неспів-підлеглості між собою (метод «горизонталі»). Він припускає дозволяння.

За допомогою методу правового регулювання можна легше орієнтуватися, до якої галузі права належать ті чи інші поняття й терміни.

Щодо конкретних суспільних відносин, правове регулювання здійснюється за допомогою таких прийомів або заходів:

1. Дозвіл - тобто надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Юридичні дозволи виражаються в законах, в інших нормативних актах. Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього засобу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих або інших благ.

2. Зобов’язання - це юридичне закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах, обставинах. Наприклад, покладення обов'язку забезпечення обвинуваченому права на захист, обов’язок своєчасного виконання договірних зобов'язань.

3. Заборона - це юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Заборона в праві - це юридичний обов'язок. Заборони в праві несуть заряд юридичної відповідальності - кримінальної, адміністративної, цивільної. Як приклади заборони можуть бути положення норм права про заборону пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми Особливої частини Кримінального кодексу також фактично є заборонами, адже, встановлюючи відповідальність за певні дії, вони тим самим їх забороняють.

№ 24. Правовий режим: поняття і види. Різноманіття правових режимів.

Правовий режим- особливий порядок правового регулювання, який виражається у певному поєднанні юридичних засобів і який створює бажаний соціальний стан та конкретний ступінь сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів субєктів права. Він передбачає певний порядок правового регулювання, який забезпечується через особливе поєднання залучених для його здійснення способів, методів і типів правового регулювання.

Правові режими регулювання характеризуються такими основними ознаками:

• вони встановлюються законодавством і забезпечуюються державою;

• мають на меті специфічним чичном регламентувати конкретні сфери суспільних відносин, виділяючи в часі і просторі ті чи інші суб’єкти й об’єкти права;

• є особливим порядком правового регулювання, який складається із юридичних засобів і характеризується певним їх поєднанням;

• створюють конкретний ступінь сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів окремих субєктів права.

Правові режими надають адекватність і гнучкість юридичній формі, дають їй змогу більш чітко визначати відмінність неоднорідних соціальних звязків, більш точно реагувати і враховувати особливості різних субєктів, фнших факторів, що включаються у сферу дії права.

Класифікація (види) правових режимів:

• Залежно від предмета правового регулювання – конституційний, адміністративний, земельний режими тощо;

• За юридичною природою – матеріальні та процесуальні;

• За змістом: податковий, митний, валютний режими тощо;

• За субєктами, щодо яких він встановлюється- режим біженців, вимушених переселенців, осіб без громадянства,

• За функціями права – режим особливого регулювання й особливої охорони

• За рівнем нормативно- правових актів, у яких вони встановлені – загальнодержавні, регіональні, муніципальні та локальні

• За сферами використання – внутрішньодержавні та міждержавні (режими територіальних вод, економічних санкцій тощо).

Своєрідність правового режиму спостерігається як всередині кожної галузі права, так і в системі права в цілому.