54. Проведення індустріалізації в Україні, її наслідки та значення.

Процес індустріалізації в Україні в основному збігся із загальносоюзними тенденціями, хоч і мав певні особливості. Вони були зумовлені спеціалізацією промисловості республіки в межах єдиного народногосподарського комплексу країни, наявністю великих природних багатств та структурою розміщення продуктивних сил. Однією з особливостей здійснення індустріалізації в Україні були досить масштабні капіталовкладення у її промисловість. Одним із нових суспільних явищ, тісно пов'язаних з індустріалізацією, стало розгортання соціалістичного змагання заводів і фабрик. Підтримане згори партійним керівництвом, воно мало стати постійним методом роботи. Організація змагання покладалася на профспілки, а загальне керівництво - на партію.Форсована індустріалізація дуже швидко призвела до значних економічних перетворень та кардинальних змін у складі робітничого класу. Якщо у період промислового буму в ХІХст. на спорудження кількох десятків великих підприємств пішли десятки років, то вже наприкінці 30-х років промисловий потенціал України у 7 разів перевищував рівень 1913 р. За рівнем розвитку галузей важкої індустрії Україна наблизилась, а то й випередила цілий ряд західноєвропейських країн. У промисловості України на початку 1929 р. процювало 690 тис. робітників, а наприкінці 1932 р. - 1275 тис., тобто майже вдвічі більше. Більша частина приросту робітничого класу забезпечувалася за рахунок сільських жителів.Проте і в роки перших п'ятирічок рівень єдиного народногосподарського комплексу, що почав складатися в СРСР, в цілому залишався невисоким. Від розвинених країн значно відставали енергетика, хімічна, легка, харчова промисловість та деякі галузі машинобудування.

54. Колективізація в Україні та її негативні наслідки.

Колективізація – примусове, насильницьке об’єднання індивідуальних селянських господарств у колективні для встановлення контролю держави над ними.

Мета:

• Отримання коштів для проведення індустріалізації

• Установлення контролю держави над с/г виробництвом

• Розв’язання хлібної проблеми

• Збільшення товарності с/г

• Ліквідація заможного селянства – «ворога» радянської влади

Основні заходи:

• Кінець 1929р. – курс на «прискорену колективізацію» в СРСР( закінчити її в Україні планувалося восени 1930р.)

На 20 січня 1930р. було колективізовано 15,4% селянських господарств, на 1 березня 1930р. – 62,8%

• Насильницьке створення колгоспів, радгоспів

• Створення машинно-тракторних станцій(МТС) – державних сільськогосподарських підприємств

Контроль держави над селом через забезпечення МТС виробничо-технічного обслуговування колгоспів і радгоспів

• «Ліквідація куркульства» (розкуркулення) – вилучення майна у тих селян, яких влада вважала багатіями

• Примусове вилучення хліба

1933р. – 317 млн пудів хліба

1935р. – 462 млн

1940р. – 576 млн

Голод 1932-1933рр.

• Обмеження переселення селян до міст

1932-1933р. – запровадження паспортів, які видавались лише жителям міст

Наслідки колективізації:

• Завершення одержавлення економіки

• Отримання державою коштів для індустріалізації

• Зруйнування с/г, його занепад

• Ліквідація індивідуальних селянських господарств

• Утрата робочої сили на селі

• Голодомор 1932-1933рр.

• Руйнування устоїв селянського життя

• Формування нової системи господарювання, заснованої на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, прикріплення селян до колгоспів, натуральній оплаті