22.Поняття види та принципи державної служби України?

Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб,

що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави й одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Основними принципами державної служби є: служіння на_

роду України; демократизм і законність; гуманізм і соціальна

справедливість; пріоритет прав людини й громадянина; про_

фесіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, від_

даність справі; персональна відповідальність за виконання

службових обов’язків, дисциплінованість; дотримання прав і

законних інтересів органів місцевого самоврядування, прав

підприємств, установ.

У законі України про державну службу сформульовано ети_

ку поведінки державного службовця, відповідно до якої дер_

жавний службовець повинен сумлінно виконувати свої служ_

бові обов’язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників

і співробітників, дотримуватися високої культури спілкуван_

ня, не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтере_

сам державної служби чи негативно вплинути на репутацію

державного службовця. Це має велике як теоретичне, так і прак_

тичне значення.

види: державна служба в апараті законодавчих органів, державна служба в органах виконав_

чої влади (органах державного управління та їх апараті), дер_

жавна служба в судових органах і органах прокуратури. Цим

підкреслюється, що державна служба, будучи завжди органічно

пов’язаною з державою, в реальній дійсності втілюється у вико_

нання певних завдань і функцій держави — законодавчих, ви_

конавчих, судових, прокурорсько_наглядових; її напрями фак_

тично відповідають основним формам державної діяльності.

Державна служба певною мірою відбиває факт суспільного поді_

лу праці, відзначає різноманітність її видів.

23. Поняття й види державних службовців?

Закон «Про державну службу» не дає розгорнутого понят

тя державних службовців, констатуючи, що до них належать

особи, які займають посади в державних органах та їх апараті

й мають відповідні службові повноваження. Наведене понят

тя звужує коло осіб, що належать до державних службовців.

У спеціальній літературі державні службовці розглядають

ся й у широкому розумінні. Відповідно до цього державним

службовцем визнають особу, яка в порядку, встановленому

правовим актом, займає посаду в державній організації — органі

державної влади, на підприємстві, в установі, організації

(тільки б вони були засновані на державній власності).

Процес проходження державної служби в сфері виконавчої

влади багато в чому залежить від галузі діяльності державного

службовця, повноважень і обов’язків окремих службовців. За

цими ознаками всіх службовців органів державного управлін

ня поділяють на види. В теорії адміністративного права та прак

тиці державного управління найпоширенішою є класифікація

державних службовців на види за владними повноваженнями,

які закріплюються як у законодавчих актах, так і в інших пра

вових документах — положеннях, статутах, рішеннях тощо.

За такою класифікацією виділяють: допоміжний (техніч

ний) персонал, спеціалістів, посадових осіб і представників

адміністративної влади.

Діяльність допоміжного персоналу пов’язано з виконанням

матеріальнотехнічних дій (операцій), які не тягнуть за собою

юридичних наслідків, але мають велике значення в управ

лінській практиці, оскільки в процесі такої діяльності готують

ся умови для здійснення юридично значущих дій. До складу

104 ГЛАВА 8

допоміжного персоналу входять: секретарі, діловоди, архіварі

уси, лаборанти, стенографісти та ін.

До спеціалістів належать службовці, які мають професійні

знання в окремих галузях і здійснюють професійну діяльність.

Це лікарі, вчені, агрономи, юрисконсульти тощо. Їх посади не

пов’язано з керівною діяльністю й не породжують юридичних

наслідків. Лише в окремих випадках їх дії можуть створювати

юридичні наслідки, наприклад, викладач приймає іспити, лікар

видає лікарняний листок тощо.

До посадових осіб, як уже було зазначено, належать ті служ

бовці, на яких покладено здійснення організаційнорозпоряд

чих і контрольнодорадчих функцій. Їх дії, пов’язані з вико

нанням цих функцій, завжди тягнуть за собою юридичні на

слідки. Вони своїми діями створюють юридичні акти, здатні

породжувати, змінювати, припиняти конкретні юридичні

відносини.

До представників адміністративної влади належать служ

бовці, чиї дії поширено на осіб, їм не підпорядкованих (праців

ники міліції, державних інспекцій, державної контрольноре

візійної служби тощо). Вони наділені правом застосовувати

адміністративний примус, а деякі з них — і адміністративні

стягнення за адміністративні правопорушення.