7.3. Структура господарства України.

Економіка певної території — це сукупність певним чином упо­рядкованих об'єктів чи господарських одиниць, які виконують певні функції — виробництво товарів чи послуг. Первинними госпо­дарськими одиницями господарства є підприємства, установи, за­клади і т. ін., зокрема заводи, фабрики, селянські господарства, будівельні організації, транспортні підприємства, магазини, шко­ли, лікарні, банки, науково-дослідні інститути тощо.

Сьогодні господарство регіону чи країни є складним утворен­ням за субординацією і просторовою диференціацією. Його струк­тура — це складне і багатоаспектне поняття. її можна розглядати за формами власності підприємств і установ, за розвитком і техно­логіями та ін. Становить інтерес насамперед галузево-функціональ­на та просторова структура господарства.

У вітчизняній економіці значного поширення набув галузевий підхід до структури господарства. Галузь — це сукупність під­приємств і установ, які виробляють однорідну продукцію або на­дають певні послуги. Хоча визначення галузей досить чітке, проте на практиці розмежувати й виділити їх досить складно.

У світовій економічній літературі висвітлюється поділ національ­ної економіки насамперед на сектори: первинний (сільське, лісове, рибне господарство, видобувні галузі), вторинний (обробні галузі) і третинний (сфера послуг). Деякі вчені, враховуючи науковий пере­ворот в інформаційній сфері, виділяють ще четвертинний сектор технічна відсталість вітчизняних підприємств і, як наслідок, велика матеріало-, енергомісткість, собівартість, низька конкурентоспроможність продукції;

Нерівномірність територіального розвитку господарства, що виявляється у надмірній концентрації виробництва та значній еко­логічній напруженості в одних регіонах і слабкому розвитку про­мисловості в інших (так званих «депресивних») регіонах.

Подолання означених вад є необхідною умовою подальшого розвитку господарства країни, який полягає у:

• формуванні ринкового середовища, сприянні вільній конкуренції;

• визначенні пріоритетних галузей та підтримці державою. В Україні такими галузями є машинобудування, АПК, легка промисловість;

• стимулюванні інноваційної діяльності підприємств, запровадженні нових технологій;

• зменшенні енергомісткості виробництва, закритті неефективних виробництв та зміні галузевої структури господарства;

• підвищенні конкурентоспроможності українських підприємств та розширенні ринків збуту для вітчизняних товарів.

Слід зауважити, що ці завдання економічної перебудови стоять перед нашою державою уже тривалий час. Нехтування особливос­тями національної економіки, непослідовні дії в окремих напрям­ках, ігнорування світових економічних процесів призвели до втрати контролю над економічною діяльністю. Галузева структура господарства ще більше деформувалася на користь паливно-сировинного сектора, а частка машинобудування, легкої, хімічної промисловості ще більше зменшилася. Тому здійснення економічних реформ є нагальною і доконечною потребою. Інакше негативні процеси в господарстві наберуть незворотного характеру.