5. Зміст, осн. Напрями фін політики

Фінансова політика – система заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держ. на розвиток фін.-кредитної системи та нац. економіки загалом. Вона складається з фін. стратегій та тактики.

Фінансова стратегія – основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни.

Завдання фін політики:

=Забезпечення зростання нац. багатства

=Досягнення суспільної рівноваги шляхом мобілізації та використання фін ресурсів для соц гарантій членам суспільства

=Забезпечення безперервності відтворювальних процесів у суспільстві

=Вплив на раціональне використання природних ресурсів

Мета фінансової політики: оптимальний розподіл ВВП між галузями нац. економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.

Типи фін. політики:

=Класична фін. політика (обмежене втручання держ. в розв. ек., податків)

=Регулююча фін. політика (активне втручання держ., збільш. податків)

=Планово-директивна фін. політика (максимальне зосередження фін. ресурсів в руках держ.)

Напрями:

=формування науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів на основі вивчення вимог економічних законів, усестороннього аналізу перспектив удосконалення виробництва і потреб населення;

= визначення основних напрямів використання фінансів в перспективі і в поточному періоді, тобто формування стратегії і тактики фінансової політики. На цьому етапі виходячи з поставлених цілей слід враховувати можливості збільшення і зменшення об’ємів фінансових ресурсів, а також зовнішні, політичні і економічні чинники;

=безпосередні практичні дії, направлені на досягнення поставленої мети.

6. Фінансовий механізм

Фінансовий механізм – сукупність ек.-організаційних, правових форм та методів управління фін. Д, які застосовуються сусп. з метою забезпечення сприятливих умов для ек. та соц. розвитку (для реалізації фін. політики)

Елементи:

-фінансові методи: планування, прогнозування, оподаткування, кредитування, інвестування.

-фін. важелі: плани, прогнози, податки, збори, платежі, кредити, інвестиції.

-правове забезпечення: закони, укази, постанови, розпорядження ВР, президента, Кабміну…

-нормативне забезпечення: норми, нормативи, інструкції, методичні вказівки.

-інформаційне забезпечення: інформація усіх видів та форм.

Об’єкт: фінансові відносини

Суб’єкт: фінансовий апарат (різні організаційні структури): ВР, апарат Президента, уряд, Мінфін, Держказначейство та ін.

7. Управління фінансами

Управління фінансами – сукупність прийомів, форм та методів цілеспрямованого впливу на об’єкт з метою досягнення конкретних результатів (здійснюється на макро- та мікрорівнях)

Об'єкти: різні види фін. відносин, централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів.

Суб'єкти: фін. служби, підпр., організ., установ, податкова служба, держ. казначейство, контрольно-ревізійна служба, інші органи, які мають забезпечувати виконання управлінських ф-й держави у сфері фінансів.

Фінансовий апарат – сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють загальне управління фінансами в державі.

Елементи:

— фінансове планування займає важливе місце в управлінні фінансами, тому що саме в ході планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання; — оперативне управління, як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами; — фінансовий контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.

Види:

Стратегічне управління — це управління на перспективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення аграрнопереробного комплексу, а також вирішення соціальних проблем

Оперативне управління – визначення фін. ресурсів щодо забезпечення впровадження фін. тактики. Здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств та організацій і т.п.