Завдання:

• адаптивні: допомогти учневі пізнати свої сильні і слабкі сторони, свої переваги й ліміти; зрозуміти, як сприймають його інші люди;

• комунікативні: навчити учня налагоджувати стосунки з іншими людьми і розуміти світ, у якому вони живуть; познайомити з природою поведінки людей, причинами роз­дратувань, способами контролю свого настрою; розкрити сутність соціального середовища, в якому особистості доводиться жити;

* когнітивно-креативна: допомогти учневі отримати макси­мум від шкільних знань, тобто озброїти методами на­вчальної і творчої роботи, допомогти вибрати програму додаткової освіти, відповідну до індивідуальних особли­востей учня; надати посильну підтримку та допомогу у випадку, коли результати будуть незадовільними;

* мотиваційно-дослідницька: допомогти учневі визначити свої інтереси, нахили, здібності; навчити правильно їх ви­користовувати в життєдіяльності.

Напрями

1. Навчальна орієнтація школярів:

* знайомство зі школою (що досить важливо в умовах інно­ваційної діяльності школи);

* надання учням широкої інформації про шкільні справи;

* вибір програми додаткової освіти;

* розвиток ефективних навичок навчання через рекламування наукової організації праці школярів.

У рамках цього напряму консультанти проводять екскурсії по школі, зустрічі із старшокласниками, лекції з наукової орган­ізації праці.

2. Професійна орієнтація школярів:

• загальне ознайомлення з світом праці;

• знайомство із спеціальною інформацією про конкретні спеціальності і професії;

• діагностика з метою визначення професійної мотивації;

• вироблення ефективних навичок трудової діяльності школярів.

У рамках цього напряму консультанти проводять екскурсії по вузах, підприємствах міста, організовують зустрічі з викла­дачами вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Здійснюються діагностичні дослідження на предмет визначен­ня професійних нахилів школярів.

3. Керівництво особистістю школярів:

• вивчення особистісних якостей (інтереси і мотиви; ставлення до різноманітних сторін дійсності; здатність до соціальної адаптації);

• індивідуальне і групове консультування;

• проведення експериментальної роботи.

У рамках цього напряму використовуються тести, оціню­вальні шкали, техніка асоціацій, соціометричні методи. На ос­нові аналізу отриманої інформації організовуються індивіду­альні і групові консультації, покликані допомогти особистості відповідним чином поводити себе в оточуючому світі.

Ефективність "гайденс"-служби підтверджується тим, що після декількох років її реалізації на внутрішньошкільному конт­ролі знаходиться 10 учнів із 500 школярів, що складає лише 2 %, а на контролі у міській інспекції з профілактики правопорушень неповнолітніми - жодного учня.

1.2. Проаналізуйте технологію профілактики вживання психоактивних речовин дітьми молодшого шкільного віку.

Програма первинної профілактики вживання психоактивних речовин

Одним з найбільш тривожних відхилень у розвитку підлітків є залежна поведінка. Тому вкрай важливою та акту­альною є програма первинної профілактики наркоманії у підлітків та молоді.

Австралійська програма первинної профілактики вживання психоактивних речовин для дітей віком 6-8 років призначена для початкової школи та послідовно реалізує системний підхід до ан­тинаркотичного навчання молодших школярів, спираючись на концептуальну модель формування життєвих навичок (ФЖН).

Умови забезпечення ефективності антинаркотичного на­вчання за програмою формування життєвих навичок: 1) на­вчання повинно починатися з дошкільного чи молодшого шкільного віку, тобто до того, як будуть засвоєні загальноприй­няті традиції вживання тютюну та алкоголю; 2) навчання не може бути засноване лише на інформуванні дітей про небезпе­ку, яка пов'язана із зловживанням психоактивними речовина­ми, та їх залякуванні; 3) навчання має відповідати віковим психологічним особливостям дітей; 4) навчання грунтується на життєвих цінностях, таких як самодисципліна, відповідальність, чесність, повага до людей; 5) методика навчання передбачає зосередження на дитині та включення в учбовий процес як партнерів батьків; 6) передбачається можливість оцінки ефек­тивності запроваджених програм.

Завдання програми первинної профілактики (ППП): 1) сприяти усвідомленню та засвоєнню дітьми загальнолюдсь­ких цінностей; 2) навчити дітей способам вирішення життє­вих проблем, подолання стресу та зняття напруги без вживан­ня психоактивних речовин; 3) інформувати дітей про психоемоційні, фізіологічні, соматичні та соціальні наслідки вживання психоактивних речовин; 4) формувати у дітей пси-хосоціальні та психогігієнічні павички прийняття рішень, ефек­тивного спілкування, критичного мислення, опору негативно­му впливу однолітків, управління емоціями, в тому числі - у станах стресу; 5) підвести дітей до усвідомлення переваги відмови від вживання психоактивних речовин; 6) сформува­ти установку на ведення здорового способу життя; 7) підня­ти рівень самооцінки дітей.

Реалізація програми передбачає навчання дітей через їх активну взаємодію. Конкретні методи навчання: робота в малих групах, "мозковий штурм", групова дискусія. Інфор­мація, що повідомляється улюбленим педагогом, закріп­люється вдома у ході її обговорення з батьками. Дітям також можна запропонувати видавати класний журнал чи газету, що присвячені здоровому способу життя, провести конкурс на кращий плакат, малюнок, рекламу. Корисно за­лучати до роботи старших дітей: вони можуть поділитися враженнями від роботи, що була виконана на рік раніше, показати свої малюнки та плакати, провести окремі занят­тя з молодшими дітьми.

Оцінка ефективності ППП здійснюється за допомогою опитувальника, що дозволяє проаналізувати ставлення дітей до психоактивних речовин.

Програма складається із шести тем, які розділені на 10 занять.