2.Наказ, його реквізити.

Наказ - це розпорядчий документ, який видається керівництвом установи і стосується організаційних та кадрових питань. За призначенням усі накази поділяються на накази щодо

особового складу (кадрові) та накази із загальних питань (організаційні, із питань основної діяльності).

У наказах щодо особового складу оформляють призначення, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди та стягнення працівників.

Серед організаційних наказів розрізняють:

ініціативні, які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації;

на виконання розпоряджень керівних (вищіх) органів.

Реквізити :

1 .Назва виду документа .

2. Назва установи, що видає наказ, або назва посади керівника.

3.Місце видання.

4.Номер

5. Дата.

6. Заголовок .

7. Текст, що складається з двох частин:

- констатуються та аналізуються факти (вступ, доведення, висновок);

- подаються розпорядження, заохочення або стягнення (дія, термін, виконання та відповідальність за виконання ).

8. Підпис керівника установи .

9. Печатка .

3. Зробити переклад тексту фахового змісту.

В однофазних ланцюгах облік реактивної енергії не проводиться, тому нижче наведені схеми включення одноелементні (однофазних) лічильників для обліку активної енергії.

Включення обертаючих елементів двоелементний лічильників, призначених для обліку активної енергії в трифазних трипровідних ланцюгах, проводиться за схемами включення двох ватметрів для вимірювання активної потужності.

Як відомо, включення ватметрів для вимірювання активної потужності в трифазних трипровідних ланцюгах проводиться за методом двох приладів.

Використовуючи схему включення обмотки напруги лічильника через вимірювальний трансформатор напруги, неважко скласти схему розташування затискачів і приєднання до них обмоток трифазного двоелементною трансформаторного або трансформаторного універсального лічильника в разі застосування як вимірювальних трансформаторів струму, так і вимірювальних трансформаторів напруги.

Білет №21

1. Публічний виступ, основні частини публічного виступу.

Кожен виступ, незалежно від свого жанру (доповідь, промова, лекція, бесіда), повинен

підпорядковуватись логічним законам, які відображають об'єктивні закони існування навколишнього світу.У зв'язку з цим логічність викладу є необхідною умовою точного повідомлення про будь–який об'єкт.

Усі, кому доводилося виступати з доповідями або часто слухати їх, не раз мали можливість

переконатися в тому, що побудова викладу в часовій послідовності не дає можливості узагальнити акти, веде до появи зайвих подробиць.

Тому вибір матеріалу для виступу, його розташування повинні диктуватися ідеєю виступу,

внутрішньою логікою матеріалу, а не чисто зовнішніми причинами. Цій ідеї повинен

підпорядковуватися й поділ виступу на частини.

Основні частини виступу:

«Зачин», як правило, не «придумується» промовцем, а звичайно береться в готовому вигляді

з арсеналу наявних ораторських прийомів. Найчастіше це звертання до аудиторії - від

найкоротшого Друзі! до розгорнутих і ускладнених означеннями синтаксичних формул типу

Високошановні учасники нашого конгресу! Шановні гості! Дорогі колеги! «Зачин» багато до чого зобов'язує оратора: взятий у ньому тон (діловий, спокійний, «робочий» чи піднесений, святковий, урочистий) повинен бути певним чином витриманий протягом усього виступу; швидкий спад інтонації від урочистої до буденної псує враження від промови .

«Виклад», як правило, розбивається на кілька пов'язаних між собою смислово, але

відмежованих композиційно тем. Таке членування виступу на чіткі, тематично й інтонаційно

закінчені частини полегшує сприймання виступу. Допомагають цьому, крім логічного поділу,

інтонаційні засоби: паузи між частинами викладу, зміна темпу, зміна сили голосу й висоти тону

та ін.

Закінчення виступу складається з двох частин :

а ) узагальнення сказаного, підсумок, логічне виділення головного, заклик до певних дій;

б ) останні слова, звернені до слухачів(прикінцеві й останнє речення). Слухачі запам'ятовують

загальні висновки, тому закінчувати виступ треба підбиттям підсумків, що випливають із сказаного .

Останні речення повинні бути виразними і переконливими .

Останній етап: відповіді на запитання слухачів. Глибокі, ґрунтовні і доброзичливі відповіді

закріплюють враження від виступу, посилюють його вплив (бажано при відповіді оцінити

особливо цікаві, доречні і своєрідні питання слухачів).