5.Яким чином реалізується на практиці облік, оцінка стану безпеки та охорони праці?

Оцінка стану безпеки й охорони праці відбувається на основі аналізу комплексу інформаційних даних про фактичний стан умов праці на будівельних майданчиках (матеріалів розслідування випадків травмування і профзахворювань; матеріалів планових і позачергових перевірок; результатів аналізу розпоряджень органів нагляду і контролю), а також результатів діяльності окремих працівників, посадових осіб, функціональних служб і структурних підрозділів по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці.

Оцінюють:

а) стан безпеки (охорони) праці у виробничих підрозділах;

б) діяльність функціональних служб, структурних підрозділів; посадових осіб, до обов'язків яких входить створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Кількісна оцінка стану охорони праці виробляється за допомогою коефіцієнтів рівня безпеки (або охорони) праці.

При визначенні величин коефіцієнтів виходять з того, що лінійні ІТР, керівники організацій і інженерних служб зобов'язані контролювати стан умов праці, виявляти порушення правил і норм охорони праці, вчасно визначати необхідні організаційно-технологічні профілактичні заходи і забезпечувати їх реалізацію на практиці, а робітники – виконувати роботи без порушень норм і правил охорони праці, підтримувати відповідні умови на своїх робочих місцях.

Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обґрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.  Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.  В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці. 

6. Види виробничого освітлення, його джерела, норми освітленості.

Освітлення робочих поверхонь у денний і темний час доби має важливе значення для забезпечення нормальних умов праці, життєдіяльності людини в умовах виробництва.

Згідно з СНиП II-4-79 освітлення підрозділяється на природне, штучне і сполучене. Природне освітлення забезпечується світловим потоком від небозводу. Це освітлення за способом формування світлового потоку підрозділяється на бічне – якщо воно здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнє – при освітленні через світлові прорізи в покриттях приміщень; і комбіноване – якщо освітлення забезпечується сполученням верхнього і бічного природного освітлення.

Неправильно організоване освітлення робочих місць погіршує бачення, стомлює зоровий апарат, викликає зниження гостроти зору, негативно впливає на нервову систему і може бути причиною травматизму.  Освітлення має бути рівномірним і достатнім. Залежно від джерела освітлення розрізняють три види: природне, штучне, змішане освітлення.  За призначенням штучне освітлення поділяється:  - На робоче (призначене для освітлення робочих місць);  - Аварійне (предназ. для освітлення технологічних процесів при раптовому вимк. Робочого освітлення);  - Евакуаційне (передбачається на шляхах евакуації людей);  - Охоронне (обеспеч. освітлення межами території будівельного майданчика вночі);  - Чергове (предусамтр. для освітлення робочого місця у позаробочий час).  Природне освітлення хар-ся коеф. природного освітлення. (Е = (Єв / Ен) 100%) Він дозволяє оцінювати і нормувати умови природного освітлення, і за санітарними нормами він приймається від 1 до 10%.  Штучне освітлення вимірюється в люксах. Штучне освітлення буває: загальне і місцеве.  Загальне - це коли вся будмайданчик висвітлюється однотипними світильниками, рівномірно розташованими над освітлюваної поверхнею. Розрізняють загальне локалізоване освітлення - це напрямок світлового потоку з урахуванням розташування робочих місць.  Місцевий штучне освітлення застосовується для освітлення тільки зони виробництва робіт, здійснюється стаціонарними та переносними освітлювальними приладами.  Охоронне висвітленні повинно бути не менше половини або одного люкси на рівні землі.  Евакуаційне освітлення влаштовується в приміщеннях з числом працюючих більше 50 чол. Освітленість ступенів і підлоги 0,5 лк, відкритій території 0,2 лк.  При штучному освітленні використовуються: люмінесцентні, ртутні, лампи розжарювання.  Висота підвісу світильника на відкритих площах залежить від потужності ламп, типу світильника, прозорості колби. Електролампи загального освітлення підвішують на висоті більше 2,5 м від підлоги або настилу, 3,5 м над проходами, над проїздами 6м. Прожектори встановлюються на висоті 4,5-27м. Освітленість робочих місць перевіряється люксметром. Засоби захисту: захисні окуляри, світлофільтри. 

На будівельних та інших аналогічних майданчиках за умовами застосування рівень безпечної напруги – 25 В змінного й 60 В постійного струму.