3. Яким чином проводиться гігієнічна оцінка умов праці?

Гігієнічна оцінка умов праці проводиться шляхом порівняння результатів проведених вимірів з нормативними значеннями (шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем).

Ступінь небезпечності і шкідливості факторів визначається за критеріями, установленими гігієнічною класифікацією праці; розглядаються тільки ті фактори, які за ступенем небезпеки і шкідливості відносяться до ІІІ класу.

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:

• 1 клас — оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

• 2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

• 3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

  • 1-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

  • 2-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

  • 3-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

• 4 клас — небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

4. Що розуміється під терміном "рівень прийнятного ризику"?

Людина, будучи елементом системи “л-м-с”, постійно знаходиться під дією різних небезпечних факторів, тобто завжди існує деякий залишковий ризик. Сама наявність людини в системі “л-м-с” підкреслює необхідність турботи про його безпеку, як деякий рівень прийнятного ризику, обумовлений такими поняттями, як рівень розвитку техніки, технології, організації і управління виробництвом, а також станом його економіки.

Під час вирішення питання з підвищення безпеки ЖД потрібно виходити з того, що існує ризиковий баланс між перевагами та недоліками, настає момент, коли переваги поступаються недолікам.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може

прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні

можливості на даному етапі свого розвитку.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні

аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її

досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи

витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на

досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та

соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення

витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї

з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за

межі прийнятних значень.

Рис. 1.3. Визначення прийнятного (допустимого) ризику

Доведено, що абсолютної безпеки немає і бути не може, тому що завжди існує деякий рівень неусуненої небезпеки, а наявність людини в системі “людина-машина-виробниче середовище” підкреслює необхідність турботи про її безпеку, що розглядається як деякий рівень прийнятного ризику при досягнутому рівні розвитку виробництва.