- •1. Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.
- •2. Механізм формування екологічного права
- •3. Місце екологічного права у системі екологічних і правових наук
- •4. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави.
- •5. Предмет і метод екологічного права України.
- •6. Об'єкти екологічного права.
- •7. Джерела екологічного права
- •8. Поняття та ознаки екологічного права
- •9. Система навчального курсу "Екологічне право"
- •10. Поняття екологічних прав громадян
- •11. Види екологічних прав громадян
- •12. Обов’язки громадян у галузі екології.
- •13. Гарантії реалізації та способи захисту екологічних прав громадян
- •14. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •15. Поняття і особливості права власності на природні ресурси
- •16. Форми права власності на природні ресурси
- •17. Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.
- •18. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси
- •19. Поняття, принципи і види права природокористування
- •20. Підстави виникнення права природокористування
- •21. Суб’єкти і об’єкти права природокористування
- •22. Зміст права природокористування
- •23. Підстави зміни, припинення права природокористування
- •24. Юридична природа екологічної безпеки
- •25. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- •26. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •27. Науково правові засади екологічної експертизи.
- •28. Юридична природа екологічної експертизи
- •29. Правові форми та види екологічної експертизи
- •30. Правовий статус експерта екологічної експертизи
- •31. Соціально-правовий механізм здійснення екологічної експертизи
- •32. Поняття управління в галузі екології
- •33. Система органів управління в галузі екології
- •34. Функції управління в галузі екології
- •35. Поняття і склад економіко-правового механізму в галузі екології
- •36. Правові форми платежів в галузі екології
- •37. Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності
- •38. Відповідальність як засіб реалізації екологічного права: поняття і форми
- •39. Позитивна юридична відповідальність за екологічні правопорушення
- •40. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення
- •41. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •42. Законодавчі засади раціонального природокористування
- •43. Зміцнення законності в галузі природокористування
- •44. Всебічне сприяння екологізації в суспільства
- •45. Місце раціонального природокористування в екологічних відносинах
- •46. Земля як об’єкт правової охорони
- •47. Правові форми використання, відтворення та охорони земель громадянами
- •Стаття 39. Зк Права власників земельних ділянок і землекористувачів
- •48. Поняття і значення правової охорони земель
- •49. Організаційно - правові заходи охорони земель
- •50. Форми власності на землю в Україні
- •51. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
- •52. Право землекористування: поняття, види
- •53. Підстави припинення права користування землею
- •54. Підстави припинення права колективної та приватної власності на землю
- •55. Води як об’єкти правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •56. Поняття та види права водокористування
- •57. Правові форми охорони вод
- •58. Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування
- •59. Суб’єкти, об’єкти, зміст права водокористування
- •60. Облік і ведення державного водного кадастру
- •61. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •62. Водні правопорушення як підстави адміністративної кримінальної відповідальності
- •63. Ліс як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •64. Право лісокористування та його види
- •65. Правове регулювання заготівлі деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів
- •66. Організаційно правові заходи охорони лісів
- •67. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну порушенням лісового законодавства
- •2. Особливості відшкодування шкоди.
- •68. Порушення лісового законодавства як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •69. Відповідальність за порушення лісового законодавства
- •70. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •71. Суб'єкт, об’єкт, зміст фауністичних правовідносин
- •72. Суб'єкти та об’єкти права власності на тваринний світ
- •73. Право використання тваринного світу, його форми та види
- •74. Правове регулювання мисливства та рибальства
- •75. Підстави та умови припинення права використання тваринного світу
- •76. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- •77. Правові засади здійснення моніторингу і контролю за додержанням законодавства про тваринний світ
- •78. Порушення законодавства у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •79. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони і використання
- •80. Організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря
- •81. Стандартизація і нормування в галузі охорони і використання атмосферного повітря
- •82. Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря
- •83. Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря
- •84. Особливості майнової відповідальності за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря
- •85. Особливості правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •86. Надра як об’єкт правового регулювання, охорони і використання
- •88. Законодавство про надра
- •89. Право власності на надра
- •90. Суб'єкти та об’єкти права власності на надра
- •91. Поняття і зміст правової охорони надр
- •92. Право користування надрами та його види
- •93. Правове регулювання геологічного вивчення надр
- •94. Геологічний контроль та гірничий нагляд: поняття та характеристика
- •95. Особливості розгляду справ у галузі використання та охорони надр
- •96. Порушення законодавства про надра як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •97. Природно-заповідний фонд України як об’єкт правової охорони
- •98. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду
- •99. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України
- •100. Порушення законодавства про природно-заповідний фонд України як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
65. Правове регулювання заготівлі деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів
Право спеціального використання лісових ресурсів (ст. 67 ЛК), яке за загальним правилом здійснюється в порядку господарської, комерційної діяльності, потребує одержання спеціальних дозволів та є платним, поділяється в залежності від мети його здійснення на такі види
— заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
— заготівля другорядних лісових матеріалів;
— побічні лісові користування;
— використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Заготівля деревини здійснюється під час рубки. Розрізняють рубки головного користування, рубки, пов'язані з веденням лісового господарства та інші рубки, не пов'язані з веденням лісового господарства.
Заготівля другорядних лісових матеріалів, як передбачає ст. 72 Лісового кодексу України, включає заготівлю живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків.
До побічних лісових користувань відповідно до ст. 73 Лісового кодексу України віднесені: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету.
Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт відповідно до ст. 76 Лісового кодексу України здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.
Право на здійснення спеціального використання лісових ресурсів виникає після виділення в користування лісової ділянки (ст. 68 Лісового кодексу України) і одержання спеціального дозволу (ст. 69). Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства.
Видача дозволів регулюється також Правилами відпуску деревини на пні в лісах України затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 р. та Інструкцією про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 31.03.1993 р. Дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів є лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток.
66. Організаційно правові заходи охорони лісів
В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічної обстановки. В Україні складається напружена ситуація із забезпеченням народного господарства лісоматеріалами, папером, картоном та іншою продукцією із деревини. Все це обумовлює інтенсивне використання лісових ресурсів, яке сьогодні набирає неконтролюючого характеру, що негативно впливає на стан лісів.
Ринкові умови господарювання розвили споживацький характер використання природних ресурсів, зокрема і лісових. Необхідно істотно змінити на краще сучасне неефективне ставлення до споживання лісових ресурсів, яке формувалось впродовж довгих років функціонування бюрократично-командної системи господарювання .
Господарчий механізм, створений в умовах партійно-командної системи, не міг не вплинути на характер концепції ведення лісового господарства.
За останні роки прийнята ціла низка нормативних актів лісоохоронного значення, які відіграють позитивну роль. Разом з тим слід звернути увагу і на їх огріхи.
Сьогодні Держкомліс України і його структурні підрозділи на місцях (лісгоспи) всякими методами намагаються утриматись на старих позиціях концепції охорони та відтворення лісів, які явно входять у суперечність з ринковими умовами. Підтвердженням цьому є наукові праці співробітників Держкомлісу України і Лісовий кодекс України, що орієнтовані на закріплення за цим відомством виконання заготівель та реалізацію деревини.
Однією із основних проблем Лісового кодексу є те, що ліс офіційно не визнається нерухомим майном, він вилучений із фінансового і товарного обігу. Кодекс не визнає і не визначає ліс як об'єкт економіко-правових відносин, проте саме цього вимагають ринкові відносини господарювання.
Не сприяє покращенню ситуації в лісовому господарстві система фінансування та методологія формування державного лісового доходу, за яким лісовирощування виявляється збитковим внаслідок перерахунку коштів у інші галузі, що є споживачами деревини. Це зумовлено саме не визнанням лісових угідь нерухомим майном та вилученням лісових об'єктів з цивільного товарного обігу.
Внаслідок цього виникає економіко-право-вий казус, що ліс, як угіддя, офіційно не визнається носієм вартості, навіть не має номінальної вартості.
І, як наслідок, після вирубки (знищення або порушення лісового угіддя) заготовлена деревина набуває вартості, стає товаром. Наслідком такої «державної економічної політики» є бажання всіх суб'єктів вирубувати ліси, надаючи йому «товарного вигляду», а не займатись їх охороною та відтворенням.
Сьогодні стан лісів (передусім, екологічний) можна назвати критичним, що викликано рядом проблем: низький загальнодержавний економічний стан, загальнодержавна екологічна криза, нераціональне використання лісів, недостатня і невдосконалена лісова охорона, насамперед від пожеж і протиправних порубок, низький рівень еколого-правової свідомості народу України, в тому числі й посадових осіб, невдосконаленість лісоохоронного законодавства, тощо. Усунення вказаних недоліків на державному рівні, безумовно, позитивно вплине на стан лісів України.
Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України.
Місцеві Ради народних депутатів, Уряд Республіки Крим для охорони лісів від пожеж: щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку; забезпечують осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони; організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території. Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.
Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Міністерством лісового господарства України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.
Охорону і захист лісів на території України здійснюють: лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (далі державна лісова охорона); лісова охорона інших постійних лісокористувачів.
Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом, який затверджується Кабінетом Міністрів України.