- •1. Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.
- •2. Механізм формування екологічного права
- •3. Місце екологічного права у системі екологічних і правових наук
- •4. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави.
- •5. Предмет і метод екологічного права України.
- •6. Об'єкти екологічного права.
- •7. Джерела екологічного права
- •8. Поняття та ознаки екологічного права
- •9. Система навчального курсу "Екологічне право"
- •10. Поняття екологічних прав громадян
- •11. Види екологічних прав громадян
- •12. Обов’язки громадян у галузі екології.
- •13. Гарантії реалізації та способи захисту екологічних прав громадян
- •14. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •15. Поняття і особливості права власності на природні ресурси
- •16. Форми права власності на природні ресурси
- •17. Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.
- •18. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси
- •19. Поняття, принципи і види права природокористування
- •20. Підстави виникнення права природокористування
- •21. Суб’єкти і об’єкти права природокористування
- •22. Зміст права природокористування
- •23. Підстави зміни, припинення права природокористування
- •24. Юридична природа екологічної безпеки
- •25. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- •26. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •27. Науково правові засади екологічної експертизи.
- •28. Юридична природа екологічної експертизи
- •29. Правові форми та види екологічної експертизи
- •30. Правовий статус експерта екологічної експертизи
- •31. Соціально-правовий механізм здійснення екологічної експертизи
- •32. Поняття управління в галузі екології
- •33. Система органів управління в галузі екології
- •34. Функції управління в галузі екології
- •35. Поняття і склад економіко-правового механізму в галузі екології
- •36. Правові форми платежів в галузі екології
- •37. Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності
- •38. Відповідальність як засіб реалізації екологічного права: поняття і форми
- •39. Позитивна юридична відповідальність за екологічні правопорушення
- •40. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення
- •41. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •42. Законодавчі засади раціонального природокористування
- •43. Зміцнення законності в галузі природокористування
- •44. Всебічне сприяння екологізації в суспільства
- •45. Місце раціонального природокористування в екологічних відносинах
- •46. Земля як об’єкт правової охорони
- •47. Правові форми використання, відтворення та охорони земель громадянами
- •Стаття 39. Зк Права власників земельних ділянок і землекористувачів
- •48. Поняття і значення правової охорони земель
- •49. Організаційно - правові заходи охорони земель
- •50. Форми власності на землю в Україні
- •51. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
- •52. Право землекористування: поняття, види
- •53. Підстави припинення права користування землею
- •54. Підстави припинення права колективної та приватної власності на землю
- •55. Води як об’єкти правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •56. Поняття та види права водокористування
- •57. Правові форми охорони вод
- •58. Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування
- •59. Суб’єкти, об’єкти, зміст права водокористування
- •60. Облік і ведення державного водного кадастру
- •61. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •62. Водні правопорушення як підстави адміністративної кримінальної відповідальності
- •63. Ліс як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •64. Право лісокористування та його види
- •65. Правове регулювання заготівлі деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів
- •66. Організаційно правові заходи охорони лісів
- •67. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну порушенням лісового законодавства
- •2. Особливості відшкодування шкоди.
- •68. Порушення лісового законодавства як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •69. Відповідальність за порушення лісового законодавства
- •70. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •71. Суб'єкт, об’єкт, зміст фауністичних правовідносин
- •72. Суб'єкти та об’єкти права власності на тваринний світ
- •73. Право використання тваринного світу, його форми та види
- •74. Правове регулювання мисливства та рибальства
- •75. Підстави та умови припинення права використання тваринного світу
- •76. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- •77. Правові засади здійснення моніторингу і контролю за додержанням законодавства про тваринний світ
- •78. Порушення законодавства у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •79. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони і використання
- •80. Організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря
- •81. Стандартизація і нормування в галузі охорони і використання атмосферного повітря
- •82. Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря
- •83. Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря
- •84. Особливості майнової відповідальності за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря
- •85. Особливості правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •86. Надра як об’єкт правового регулювання, охорони і використання
- •88. Законодавство про надра
- •89. Право власності на надра
- •90. Суб'єкти та об’єкти права власності на надра
- •91. Поняття і зміст правової охорони надр
- •92. Право користування надрами та його види
- •93. Правове регулювання геологічного вивчення надр
- •94. Геологічний контроль та гірничий нагляд: поняття та характеристика
- •95. Особливості розгляду справ у галузі використання та охорони надр
- •96. Порушення законодавства про надра як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •97. Природно-заповідний фонд України як об’єкт правової охорони
- •98. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду
- •99. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України
- •100. Порушення законодавства про природно-заповідний фонд України як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
55. Води як об’єкти правового регулювання, використання, відтворення та охорони
Води є одним з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища. Вони постійно взаємодіють із земельними, лісовими ресурсами, атмосферним повітрям та впливають на їх якість. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу. Залежно від впливу на них, води є обмеженими й уразливими природними об'єктами.
Водні ресурси виконують численні функції: економічну, екологічну, соціальну тощо. Пріоритетне використання вод — це забезпечення питних, побутових, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, духовних та інших потреб населення. Важливим залишається використання вод для потреб багатьох галузей економіки: сільськогосподарського зрошення, енергетики, судноплавства, рибного господарства та ін.
За своїми природними характеристиками у поняття вод включають усі води, що входять до складу природних ланок кругообігу води: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море. Так, підземні води — це води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах; поверхневі води — це води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні; внутрішні морські води розташовані в межах державних кордонів; територіальне море становить морський пояс, який прилягає до узбережжя або внутрішніх вод і складає частину його території. До водних ресурсів відносяться і штучно створені водойми (ст. 1 Водного кодексу (ВК) України).
Як відновлюваний природний ресурс води України потребують збереження, науково обгрунтованого раціонального використання, охорони від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям щодо вод та ліквідації наслідків таких дій, поліпшення їх стану. Так, у 1996 р. для потреб населення та народного господарства з усіх категорій водних об'єктів зібрано 27519 млн куб. м води. Скид зворотних вод у водні об'єкти становить 13197 млн куб. м. При цьому у поверхневі водні об'єкти скинуто 4703,7 тис. тонн забруднюючих речовин. Із 47 водних об'єктів України, на яких проводилися гідробіологічні спостереження, не виявлено жодного водотоку або водойми, які б відповідали вимогам фонового стану чи характеризувалися як «чисті води»'.
За умов нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, зокрема на водні ресурси, виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту2. З метою сприяння формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення в Україні формується водне законодавство, яке в комплексі із заходами організаційного, економічного правового, і виховного впливу здатне забезпечувати ефективне використання вод, їх відтворення та охорону.
Правову основу водного законодавства складають: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водний кодекс України від 6 червня 1995 р.. Закон України від 21 вересня 2000 р. «Про внесення змін до Водного кодексу України»3 та інші акти законодавства. Завданням водного законодавства є регулювання водних правових відносин, які, залежно від напрямків правового регулювання, можуть бути: правовідносинами права власності на води; правовідносинами управління і контролю в галузі використання, відтворення та охорони вод; правовідносинами використання вод; правовідносинами охорони та захисту водних ресурсів тощо.
Правовідносини права власності на водні об'єкти базуються на положеннях законодавства, згідно з якими усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту, є його виключною власністю та надаються тільки у користування (ст. 6 ВК України). Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать:
1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки і канали); інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні води та територіальне море (ст. З ВК України). Землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, берегові смуги водних шляхів, належать до земель водного фонду (ст. 4 ВК України). Як відомо, згідно із Земельним кодексом України землі водного фонду не можуть передаватися у колективну та приватну власність, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств (ст. 4 Земельного кодексу України).
Положення про те, що український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради, а також, що окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідними органами виконавчої влади, дає можливість визначити, що в Україні існує державна та комунальна власність на води.
Це зобов'язує державу та її органи розробляти та впроваджувати правові засоби, умови та правила раціонального використання вод, їх збереження та охорони, встановлювати правовий режим щодо кожної категорії об'єктів.
Залежно від правового режиму водні об'єкти можуть бути загальнодержавного та місцевого значення (ст. 5 ВК України). Так, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелами централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області, і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. Такий поділ вод зумовлює особливості управління ними та правове регулювання водопостачання.
Як об'єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони водні об'єкти підлягають державному обліку з метою встановлення відомостей про їх кількість і якість, а також даних про водокористування. На підставі даних державного обліку вод ведеться державний водний кадастр.
Отже, води як об'єкт правового регулювання використання, відтворення і охорони — це природні водні запаси та штучно створені водогосподарські системи в межах території України, її виключної (морської) економічної зони, які постійно взаємодіють з іншими компонентами навколишнього природного середовища і зареєстровані у воднооблікових документах як об'єкт права власності, права користування, управління, охорони та відтворення.