2. Основні принципи маркетингу

Основними принципами маркетингу є:

- виробництво товарів і послуг, яке повинно ґрунтуватися на точному знанні потреб покупців і реальних можливостей фірми, організації або установи;

- забезпечення довготермінової результативності фірми, для чого необхідно постійно мати певний комплект розробок для підготовки виробництва товарів і послуг, необхідних для ринку; якнайповніше задоволення потреб споживачів, забезпечення їх необхідними післяпродажними послугами;

- економічно ефективна реалізація продукції та послуг на чітко визначених ринках у заздалегідь запланованих обсягах і у зазначені терміни;

- органічне поєднання маркетингових стратегії й тактики з метою оперативного пристосування до потреб споживачів, які постійно змінюються;

- активний вплив фірми на формування і стимулювання потреб споживачів на ринок;

- при звуженні ринків збуту (внаслідок задоволення потреб та попиту людей) орієнтування фірми на випуск тих товарів і послуг, яких ще немає на ринку, а їх конкурентоспроможність дедалі більше залежить від здатності радикально оновлювати їх асортимент і тим самим створювати нові потреби.

ЗЕД

28. Валютно – кредитне регулювання зед.

Основними цілями валютного регулювання, з позиції ринкової економіки, мають бути, по-перше, посилення значущості національної валюти та зменшення інфляційного тиску валютного курсу, по-друге, стимулювання припливу іноземної валюти та контроль за поверненням валютної виручки експортерам; нарешті, стимулювання активності суб'єктів ЗЕД .

Практика валютного регулювання ЗЕД зводиться до заходів узкобюрократіческого значення - регламентації розрахунків експортерів з держбюджетом, вилученню готівкової іноземної валюти з внутрішнього ринку, обмеження дій уповноважених банків з купівлі-продажу ВКВ на внутрішньому ринку, встановленню валютного коридору, регламентації відкриття рахунків нерезидентів, введенню правил ввезення-вивезення та пересилання ВКВ, а також до валютного контролю.

Одним з видів міжнародного руху капіталів є експорт позичкового капіталу, який виступає у формі міжнародного кредиту. Міжнародний кредит —це економічні відносини, що виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою позичання валютних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки та сплати винагороди (процентів) за користування. Іноземні кредити є важливим інструментом фінансування зовнішньої торгівлі, проведення комплексної модернізації та реконструкції підприємств, підтримування стабільності міжнародних розрахунків. Порядок залучення та пріоритетні напрями використання іноземних кредитів регламентуються відповідними законами та постановами уряду. Згідно з цими документами вповноваженими щодо залучення кредитів установами є Кабінет Міністрів України або Верховна Рада України. Основним документом, що регулює відносини в галузі іноземного кредитування, є постанова Кабінету Міністрів Україні від 5 травня 1997р. №414 “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу”.