Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
доходи.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.12.2018
Размер:
181.76 Кб
Скачать

Тема 10: Формування доходів в ринковій економіці.

  1. Концептуальні підходи до формування доходів в ринковій економіці.

  2. Сутність заробітної плати та її форми. Номінальна та реальна заробітна плата.

  3. Прибуток: сутність та види. Норма прибутку та фактори, що на неї впливають.

  4. Рента та її форми. Ціна землі.

  5. Позичковий процент. Норма процента.

1.Концептуальні підходи до формування доходів в ринковій економіці.

На минулій парі ми з вами розглядали економічний механізм функціонування ринку, як механізм взаємодії суб’єктів економіки.

Проблема формування доходів є однією із самих актуальних в ринковій економіці. Оскільки в доходах концентруються результати господарської діяльності і місце окремих економічних суб’єктів.

Проблема доходів це зміст фази розподілу суспільного продукту, і зокрема, тієї частини, яка втілюється в необхідному та додатковому продуктах.

На проблему формування доходів є дві точки зору:

Перший підхід виходить з того, що кожний фактор виробництва є джерелом відповідного виду доходу. Так, земля приносить ренту, капітал – процент, праця – заробітну плату, підприємницькі здібності – прибуток.

Маржиналістський підхід

Доходи

Рента Заробітна плата Процент Прибуток

Земля Праця Капітал Підприємницькі

здібності

Фактори виробництва

Принципами розподілу доходів за цією концепцією є:

  • власниками економічних ресурсів є домогосподарства;

  • існують чотири фактори виробництва, кожному з яких відповідають такі види доходів: земля приносить ренту, капітал – процент, праця – заробітну плату, підприємницькі здібності – прибуток;

  • величина доходу на кожний із зазначених факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

  • такий принцип розподілу є справедливий для всіх економічних суб’єктів.

2) Другий підхід зазначає, що єдиним джерелом новоствореної вартості, яка перерозподіляється, є людська праця. Так, новостворена вартість повинна відшкодувати затрати робочої сили, а також розподілитися на всі інші фактори виробництва, які приймають участь в ньому. Отже, новостворена вартість розпадається на необхідний продукт, який є джерелом заробітної плати, та додатковий продукт, який в свою черги розпадається на процент, прибуток та ренту.

Марксистський підхід

Доходи

Заробітна плата Рента Прибуток Процент

Необхідний продукт(v) Додатковий продукт(m)

Новостворена вартість(v+m)

Робоча сила

Принципами розподілу доходів за цією концепцією є:

  • сукупний продукт створюється за допомогою праці та капіталу(ЗВ);

  • носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої у засобах виробництва праці на створюваний продукт (витрати на постійний капітал – с), а, по-друге, створює нову вартість;

  • нова вартість (новостворена вартість) є результатом виключно найманої праці, а результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить в структуру сукупного продукту, однак не є складовою новоствореної вартості;

  • новостворена вартість має дві складові: затрати на змінний капітал, тобто необхідний продукт (v), який привласнюється у формі заробітної плати, а також затрати змінного капіталу у форми додаткової вартості (m);

  • пропорція, в якій новостворена вартість розподіляється на заробітну плату та додаткову вартість показує ступень експлуатації в суспільстві;

  • додаткова вартість, в свою чергу, підлягає розподілу між підприємцями, банкірами та власниками землі у таких формах як: прибуток, процент та рента;

  • розподіл здійснюється за величиною капіталу, який забезпечує те, що на рівновеликий капітал в різних галузях отримують рівновеликий дохід (не залежно від сфери діяльності чи функціонування підприємці отримають на рівновеликий капітал рівновеликий дохід).

Новостворена вартість в свою чергу поділяється на необхідний продукт – частина продукту, яка йде на відтворення робочої сили робітника, що його створив та додатковий продукт - частину суспільного продукту, яку привласнює власник засобів виробництва.