Лекція 4 міфологічне програмування утрадиційній культурі
-
Бінарні опозиції.
-
Простір і час.
-
Інші опозиції.
-
-
Метод застосування бінарних опозицій.
-
Рівні кодифікації
Література, яка використовувалась для підготовки заняття:
- Цивьян Т.В. Мифологическое программирование повседневной жизни // Этнические стереотипы поведенья. – Ленинград, 1985.
- Цветаева М. Мать и музыка // Сочинения в 2-х томах. – М., 1980. – Т.2.
- Фрейденберг О.М. Миф и литература древности (Введение в теорию античного фольклора). – М., 1978.
- Паремиологический сборник – М., 1978.
- Байбурин А. К. Полярности в ритуале (твердое и мягкое) // Полярность в культуре / Сост. В.Е. Багно, Т.А. Новичкова. (Альманах "Канун". Вып. 2). СПб., 1996, с. 157-165.
-. Неклюдов С. Ю. О кривом оборотне: К исследованию мифологической семантики (фольклорного мотива // Проблемы славянской этнографии. Л.. 1979. С. 133—140;
- Бушкевич С. П. Об одном немотивированном эпическом сюжете // Фольклор: Проблемы сохранения, изучения и пропаганды. М., 1988. Ч. 1. С.125-127.
- Иванов Вяч. Вс., Топоров В. II. К истокам славянской социальной терминологии: семантическая сфера социальной организации, власти, управления и основных функций // Славянское и балканское языкознание: Язык в этнокультурном контексте. М., 1984. С. 91.
- Успенский Д. И. Родины и крестины, уход за родильницей и новорожденным (но материалам, собранным в Тульском, Випевском и Каширском уездах Тульской губ.) // Этнографическое обозрение. 1985. Вып.4. С. 73.
- Попов Г. Русская народно-бытовая медицина. СПб., 1903. С. 69
Словник.
- Семіотика - від грец. semeion – знак, ознака – наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем.
- Інтенція – лат. intentio – прагнення. 1. Направленість свідомості на певний об'єкт. 2.. зах. Намір, задум, конкретна спрямованість психічної активності людини на будь-який об'єкт.
- Метамова –
- Каузальність – причинність
- Парадигматика – один х двох аспектів дослідження мови і протиставляється синтагматиці. 1. Вивчення елементів мови і класів цих елементів, що знаходяться у відносинах протиставлення, вибору одного з елементів. 2. Вчення про будову і структуру парадигматичних типів, їх класифікації, а також про поєднання у більш складні єдності.
1. Бінарні опозиції
В попередній лекції зазначалося, що механізмом стереотипізації є система бінарних опозицій, яка діє в середині етнокультурної традиції. Носії етнічної культури орієнтовані на архетипну модель світу і стабільний міфологічний сценарій подій, які повторюються циклічно. На рівні окремої людини дотримання цього сценарію забезпечує упевненість у майбутньому, оскільки співвідносить основні етапи її життя з космічними подіями. Наприклад, за міфологічним сценарієм кожна людини має бути охрещеною, нареченою, одруженою тощо.
Мета лекції полягає у тому, щоб з’ясувати яким чином міфологічний рівень (творення світу, його устрій, походження людини) співвідносяться з побутовим рівнем (етикетом, гігієною, їжею тощо) і як цей процес стереотипізує буття. З цього приводу можна зазначити, що природа в традиційній культурі нейтралізується не експансією культури, як у сучасному світі. Остання скоріше поглинається природою. Наприклад, фотографія органічно вписується в традиційний побут, як обрядовий об’єкт. Така закономірність пояснює стійкість традиційної культури, як максимально наближеної до природи. Руйнування психолого-етнічних стереотипів намітилося наприкінці ХХ ст. і відбувається не завжди на користь культури. Іноді це проявляється як тотальне повернення до природи (поширення явища андрогонізму, культивація агресії на всіх рівнях тощо).
Найбільш рельєфно міфологічний рівень проявляється у правилах, заборонах, прикметах, повір’ях, приказках, які стосуються повсякденного життя. Природно, що аналогічні правила в розгорнутому вигляді зустрічаються у фольклорних жанрах, що свідчить про дубляж міфологічних знань з метою їхнього повнішого збереження і відтворення.
2.1. ОПОЗИЦІЇ ПРОСТОРУ І ЧАСУ. Міфологічне програмування відбувається в межах системи просторово-часових координат.
емоційний стан людини
час
простір
0
відсутність простору і часу: сон / смерть.
ПРОСТОРОВІ опозиції орієнтовані в двох вимірах – горизонтальному і вертикальному.
ГОРИЗОНТАЛЬ.
1. Внутрішній / зовнішній. Основний смисл цієї опозиції – виділення внутрішнього, замкнутого, обмеженого, захищеного простору, який гарантує захист від небезпечного зовнішнього агресивного середовища. Наближується до опозиції СВІЙ / ЧУЖИЙ.
Наприклад:
- після служби на Паску повертаються додому і намагаються не залишати помешкання;
- забороняється заглядати через вікно до чужого житла;
- після заходу сонця не рекомендувалося випускати з дому дитини, тому що з нею могло статися нещастя;
- після заходу сонця не дозволялося позичати речі, які асоціюються з достатком роду – сіль, гроші, хліб.
2. Відкритий / закритий. Семантично пов’язана з опозицією ВНУТРІШНІЙ / ЗОВНІШНІЙ, оскільки є предикатом переходу від одного стану до іншого за допомогою відкривання і закривання. Опозиція охоплює ширше поле значень, ніж просто відкрий / закритий об’єм (двері, вікна, посуд тощо). Сюди входить і метафоричні значення, тобто розімкнуті ножиці, „відкрита” / простоволоса голова тощо. Наприклад:
- „Не можна жінкам ходити до церкви з непокритою головою, бо це гріх”;
- „Коли ріжеш що-небудь ножицями і залишаєш їх відкритим – вдома буде сварка”;
- „Не можна залишати на ніч відкриті вікна, бо увійде нечистий” (у селах до недавнього часу вікна виготовляли без кватирок).
3. Зв’язаний / розв’язаний. Вказує на „приватний” спосіб закривання / відкривання. Наприклад:
- „Щоб зашити рот ворогам, спіймай з криниці жабу, заший їй рот і кинь знову у криницю”;
- „Вагітна має не зав’язувати голову хусткою, бо у дитини голова буде обмотаною пуповино”;
- „Під час важких пологів – розв’язували усі вузли на одязі породіллі і чоловіка”.
4. Правий / лівий.
- „Лягай спати на правий бік, бо зліва може підстерегти чорт” (збігається з рекомендаціями лікарів спати на правому боці);
-„Переступай поріг чужого дому правою ногою” (пор. з висловом: „Не з тієї ноги встав”, тобто з лівої);
- „При зустрічі з урічливою людиною – плюнь через ліве плече”.
5. Спереду / ззаду. Діє як правило у контексті дороги.
- Спереду: „Коли назустріч виходять з повним відром – день буде вдалим” (і навпаки).
„Коли на початку дня зустрінеш першого молодого чоловіка – хороша прикмета, коли стару жінку – погана”.
- Ззаду: повертатися погана прикмета.
Ця ж опозиція описує опозиційні ситуації: ЗАДОМ НАПЕРЕД, ЛИЦЕМ / СПИНОЮ, НА ЛИЦЕ / НАВИВОРІТ. Наприклад:
- „Не одягай одяг навиворіт, бо будеш битий” (ймовірно має історичний контекст, можливо били того, хто ходив брудний і намагався обдурити громаду, одягнувши навиворіт одяг);
- з кладовища рекомендувалося йти задом наперед / не оглядаючись, щоб не привернути смерть;
- аналогічним чином лікували лихоманку: одягали навиворіт сорочку, яку потім викидали на комин / у саж до свиней.
Подібні правила пояснюють семантику перевертання предметів вверх дном, їхнього навмисного псування, розбивання чи рух задом наперед. Такі дії застосовувалися в поховальних обрядах у Карпатському регіоні й стосувалися посуду і хатнього начиння.
ВЕРТИКАЛЬ.
6. Верх / низ. Стосується членування світу по вертикалі. Наприклад,
- румуни вірять, що коли сниться сходження на гору – слід очікувати великої слави, коли сходження вниз віщує втрату повагу;
- в українців не можна піднімати дитину вище голови після заходу сонця. Коли сниться яма – до хвороби чи покійника.
ЧАС. Існує часова ієрархія, на чолі якої знаходиться АБСОЛЮТНИЙ ЧАС. Він складається з трьох рівнів:
- початкове минуле – час творення;
- теперішнє – в якому знаходиться носій моделі світу;
- майбутнє – кінець світу і вічне життя (рай).
Час творення |
Теперішнє |
Майбутнє |
Міф |
Обряд копіює міф-минуле, щоб правильно спрогнозувати міф-майбутнє |
Міф |
Крім абсолютного існує ВІДНОСНИЙ ЧАС, який рухається по колу, демонструючи одвічне повернення «природного» до своїх витоків, а «культурного» до рівня природного.
- сезонний час – зміна пір року;
- сезони діляться за двома принципами: 1) місяця (поділ на тижні / місяці); 2) рухом сонця (природне), який відмічається календарними святами (культурне);
- тиждень (фаза місяця) складається із семи днів, назви і смисл яких пов’язані з міфологічним рівнем;
- доба є елементарним часовим відрізком, на рівні культури складається з опозицій світло / темрява, ранок / вечір, день / ніч.
Відносний час зіставляється з людським віком („сезоном”) – від народження через шлюб до смерті. В цьому смислі проглядається часовий відтінок у поняттях: дитина (не має роду), хлопець, парубок, чоловік, дід (відповідно в жіночому роді), а також в термінах спорідненості: син, наречений, чоловік, вдовець.
ТЕПЕРІШНЄ |
|||
Сезонний час |
|||
Весна – ж.р. |
Літо – с.р., але тяжіє до ж.р. |
Осінь – ж.р. |
Зима – ж.р. |
Доба |
|||
Ранок – ч.р. |
День – ч.р. |
Вечір – ч.р. |
Ніч – ж.р. |
Людський вік |
|||
Дитинство |
Зрілість |
Старість |
Смерть |
Хлопчик / дівчина, Дитина (категорія роду відносна) |
Чоловік / Жінка |
Дід / баба. Старе (категорія роду відносна) |
категорія роду відсутня |
Світло |
Темрява |
||
Цей світ |
Той світ |
||
Стан бадьорості |
Стан сну |
Основним резервом міфологізації часу виступає опозиція ТОЙ СВІТ / ЦЕЙ СВІТ. За життя людина начебто проектує своє позамежне існування на тому світі:
- „Коли на цьому світі не будеш давати милостиню, на тому не будеш їсти”;
- „Під час землетрусу приклади вухо до землі і почуєш, як на тому світі розмовляють люди і реве худоба”.
- „Убивця бере всі гріхи убитого і несе їх на спині на той світ”.
Відведений людині строк на землі є свого роду обмежене в часі й просторі випробування для переходу в інше життя, де хронотопні межі відсутні.
Зворотні аналогії можемо знайти у трактуванні снів. Сон, ототожнюється з тимчасовим перебуванням в іншому світі, тому діє в іншому напрямі – інший світ впливає „програмує” життя у цьому світі.
„Людина традиційна”, на відміну від „людини індустріальної” в основному сприймає світ не з власного досвіду, а з колективного. Вона живе і діє за встановленим зразком і не „страждає” від ментальної нестабільності, де будь-яке правило, що сприймалося як абсолютне добро чи зло, може бути апробоване й заперечене статистикою, наукою або ідеологією. Відповідні коливання спричиняють внутрішню нестабільність, створюють передумови до хаотичних і непередбачених перемін. У зв’язку з цим наше життя сповнене стресів, що пояснює прагнення сучасників до нескінченних розваг, як спосіб нівелювання внутрішньої нестабільності і страху.
На противагу цьому архетипна людина доручає себе міцному і тривкому світу, де все зарані відоме і забезпечене виконанням кодексу правил. В результаті виникає парадоксальна ситуація: „людина індустріальна” досягає стрімких результатів у матеріальному розвитку, але порушує при цьому встановлені норми і правила.
Міфологічні опозиції теперішнього
7. Світло / темрява, день / ніч. Відповідні опозиції діють в межах доби. Наприклад:
- „Не давай вогню з дому після заходу сонця, тому що вовки нападуть на худобу” (вогонь як аналог світлій частині доби, коли хижаки найменш активні);
- „Не давай грошей / солі після заходу сонця, бо не будуть водитися” (захід сонця асоціюється з періодом завершеності).
Сюди ж залучаються опозиції, пов’язані з сонцем / місяцем, зорями, як джерелами світла.
8. Молодий / старий. Змикається з поняттям статі, перевага віддається молодому (перспективному, здатного до розвитку).
- „На молодий місяць місили тісто / показували гроші”.
- „На старик замовляли хвороби ” (як зникне місяць, так само припиниться біль.
2.2. ІНШІ ОПРОЗИЦІЇ також діють лише у просторі і часі.
1. Повний / порожній. На рівні побуту проявляється у зв’язку з:
- посудом („Відро з питною водою не залишай на ніч надворі”; „Зустріч з порожнім / повним відром”);
- колискою (забороною колихати порожню колиску);
- веретеном: „Коли з рук випаде порожнє веретено, то в найближчий час його не заповниш”;