1. Предмет, об’єкт, мета і завдання курсу «Регіональна економіка».

Предмет регіональної економіки охоплює ,економіку регіонів України. Об'єктом науки "регіональна економіка" є регіон. Завдання наука вивчення і фінансову, зокрема бюджетну, і податкову, і зовнішньоекономічну та інноваційну діяльність регіонів, їхні міжрегіональні зв'язки.

Необхідно зазначити, що складні територіальні, економічні і соціальні проблеми в багатьох найбільш і найменш розвинених країнах значно загострилися ще на початку XX століття. Це зумовило велику увагу до регіональних аспектів економічного і соціального розвитку країн і призвело до помітного розширення тео­ретичних і практичних досліджень в галузі розміщення виробництва та регіонального розвитку. Саме тоді починає формуватися регіоналістика як міждисциплінарна, складна за змістом наука, яка об’єднує всі напрями дослідження такого складного, поліструктурного та багаторівневого об’єкта, як регіон.

Об’єктом науки «регіональна економіка» є регіон, який у контексті нашого курсу розглядається як адміністративно визначена територіальна частина будь-якої країни.

Предмет регіональної економіки охоплює регіональні аспекти державної економічної політики, економіки виробництва, тру­дової та фінансової діяльності, бюджетної та податкової системи, тобто економіку регіонів України.

Таким чином, основною категорією теорії регіональної економіки виступає «регіон». Одне з найбільш визнаних її тлумачень запропоновано Є.Б. Алаєвим: «Регіон – це певна територія, що відрізняється певною цілісністю та взаємопов’язаністю основних складових: населення, господарства, природи» [1]. Російські вчені вважають, що сьогодні найбільш поширені чотири парадигми регіону:

• регіон-держава;

• регіон-квазікорпорація;

• регіон-ринок;

• регіон-соціум.

2.Регіональна економічна політика та основні механізми її реалізації.

Регіональна політика є важливою складовою державної по­літики України, яка набула особливої актуальності під час пере­ходу до ринкових відносин.

Здобуття Україною незалежності та широкомасштабні транс­формації всього суспільного життя зумовили необхідність ефектив­них реформ у сфері державного регулювання, відповідних інсти-туційних та технологічних змін у господарстві, перебудови дер­жавної політики у всіх її основних напрямах.

Україна започатковує державну регіональну політику, засновану на європейських цінностях, засадах демократії та національної єдності, орієнтовану на підвищення економічних та соціальних стандартів життя кожного громадянина.

Важливу роль у дієвості регіональної політики України має інституційно-правове забезпечення. Сьогодні основними складовими інституційно-правової бази розвитку регіонів є: Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» (№ 2850-ІV від 08.09.2005 р.) та Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року (затверджена Постановою КМУ № 1001 від 21.07.2006 р.

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики – це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється дер­жавний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарського комплексу.

У державній регіональній економічній політиці широко використовуються такі методи прямого економічного регулювання, як цільове фінансування, пряма фінансова допомога, надання суб­сидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого економічного регулювання використовують важелі податкової, кредитно-грошо­вої, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Державні органи управління можуть впливати на регіональний розвиток че­рез такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для роз­витку наукоємних виробництв, створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва, надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об’єктів, що дозво­ляють покращити структуру економіки регіону, працевлаштувати вивільнених працівників, поліпшити екологічну ситуацію та ін.

Основними складовими механізму державної регіональної політики України, як визначено чинними нормативними докумен­тами, виступають (рис. 6):

• відповідна законодавчо-нормативна база;

• бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку;

• прогнозування і програмування;

• розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіо­нальне та прикордонне співробітництво та ін.).

Першоосновою механізму державної регіональної економічної політики є законодавча база, що визначає взаємовідносини держави і регіонів, та відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами. На сучасному етапі економічного розвитку держава через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій. Водночас вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношень державного і місцевих бюджетів, розвитку інфраструктурних об’єктів місцевого та загаль­нодержавного призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.