- •Навчальне видання Конспект лекцій з предмету «Введення до фаху».
- •61003, М. Харків, вул. Університетська, 16 Введення до фаху Історія Української інженерно-педагогічної академії.
- •Система підготовки інженерно-педагогічних кадрів.
- •Підготовка робочих кадрів.
- •Досвід методичної підготовки інженера-педагога.
- •Кпд вузу.
- •Інженер-педагог сьогодні.
- •Ким же стане сьогодні інженер-педагог у школі.
- •Інженер-педагог - особистість і функції.
- •Як готовити інженерів педагогів.
- •Ціль та задачі навчальної дисципліни.
- •Роль і місце інженера-педагога в підготовці кваліфікованих кадрів для галузі.
- •Теорія інженерно-педагогічної освіти.
- •1. Коротка історія розвитку одягу й способи її виробництва
- •2. Загальні відомості про одяг
- •3. Функції одягу
- •Асортименти одягу
- •Вимоги пропоновані до одягу
- •Асортимент одягу
- •Короткі відомості про процеси проектування й зборки одягу
- •Основні етапи виготовлення виробів на швейній фабриці й по індивідуальних замовленнях.
- •Моделювання й конструювання здійснюється в Будинках моделей або в експериментальному цеху підприємства.
- •Структура підприємства швейної промисловості.
- •Дизайн Джерела радянської моди
- •Мода (структура та функції моди).
- •Мода як соціальний і психологічний феномен.
- •Мода як форма реклами.
- •Моделювання й художнє оформлення одягу.
- •Основні поняття й термінологія.
- •Форма й силует.
- •Колір у костюмі.
- •Матеріали для одягу.
- •Нові популярні види тканин.
1. Коротка історія розвитку одягу й способи її виробництва
2. Загальні відомості про одяг
3. Функції одягу
План
-
Історія розвитку одягу
-
Що таке одяг
-
Як ділится одяг по призначенню (побутова, виробнича, спеціальна (форм.))
-
Що містять у собі швейні вироби
-
Функції одягу
Література
ДЕРЖСТАНДАРТ 17037-85 «Виробу швейні й трикотажні. Терміни й визначення»
Шаршов В.С. Введення в спеціальність
Ілюстрована енциклопедія моди.
ТШИ - Першина Л.Ф.
ТШИ - Савостицкий А.В.
Журнали мод
Історія одягу із древніх часів є дзеркалом у якому відбивається вся історія людства, кожна країна, кожний народ в окремі періоди накладають свій відбиток.
Одяг є найбільш індивідуальною формою матеріальної культури народу. В одязі знаходить своє відбиття і його духовну культуру, втілені подання про зручність, доцільність, красі тіла, душі й навколишнього світу.
У плині всієї історії існування людства люди створювали для себе одяг, вносячись свій внесок у цей багатовіковий процес.
Саме цей вид творчості був найбільш близький більшості людей, тому що в ньому кожний міг виявити свою майстерність, фантазію, розуміння прекрасного.
Т.е. одяг - це виріб або сукупність виробів надяга людиною, що несуть утилітарні й эстетические функції. Вона створює необхідний комфорт, що дозволяє зберегти здоров'я й працездатність людини в різних метеорологічних умовах. Прикрашає й захищає від впливу навколишнього середовища.
Залежно від кліматичних умов одяг може бути виконана з різних матеріалів і мати вигляд багатошарового пакета.
Якість одяг характеризується сукупністю споживчих і виробничих властивостей виробу, що визначають ступінь його придатності для використання його по призначенню.
Залежно від сезону одяг підрозділяється на:
-
літню
-
зимову
-
демісезонну (для весняно-осіннього періоду)
-
всесезонну (для носіння в будь-який час року)
Залежно від половозрастного ознаки одяг ділиться:
-
немовлят (до 9м)
-
ясельного віку (від 9м до 3л)
-
дошкільного віку (від 3л до 7л)
-
мл.шк. віку - дівши (від7л до 11,5л), малий (від 7л до 12,5л)
-
старш.шк. віку - дівши (від 11,5л до 14,5л), малий (від 12,5л до 15,5л)
-
підлітків - дівши (від 14,5л до 18л), малий (від 15,5л до 18л)
По призначенню одяг підрозділяється на: побутову, виробничу, формену, згідно (ДЕРЖСТАНДАРТ 17037-85) державного стандарту. «Виробу швейні й трикотажні» Терміни й визначення
I Побутовий одяг – одяг для носіння в різних побутових і суспільних умовах.
Побутовий одяг у свою чергу підрозділяється на:
-
повсякденну - побутовий одяг для повсякденного носіння.
-
урочисту - побутовий одяг для носіння в урочистих умовах.
-
домашню - побутовий одяг для роботи й відпочинку в домашніх умовах.
-
робочу - домашній одяг для роботи в побутових умовах.
-
спортивну - побутовий одяг для занять спортом.
-
національну - побутовий одяг, що відбиває специфіку національної культури й побуту народу.
II Виробничий одяг – одяг для носіння у виробничих умовах різних галузей народного господарства.
Виробничий одяг підрозділяється на:
-
спеціальну - виробничий одяг для захисту працюючого об впливи небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
-
санітарну - виробничий одяг для захисту предметів праці від працюючі й працюючі від загальних виробничих забруднень. Примітка. Різновидом санітарного одягу є технологічний одяг для захисту предметів праці.
III Формений одяг – одяг військовослужбовців, працівників спеціальних відомств і учнів, для яких установлена форма.
По способі виробництва одяг ділиться:
-
Одяг масового виробництва - одяг на типові фігури, установлена серіями в умовах потокового виробництва (фабрики).
-
Одяг по індивідуальному замовленню - одяг, виготовлений по вимірах фігури людини й пропонованої моделі (ательє).
-
Готовий одяг - одяг готова до експлуатації, із закінченим циклом технологічної обробки.
-
Одяг напівфабрикат - одяг з незакінченим циклом технологічної обробки. (характеризується неопрацьованими деякими вузлами, закінчується після припасування виробу по фігурі людини)
По матеріалі верху одягу, підрозділяється на одяг з натуральних (х/б, лляних, вовняних, шовкових) і хімічних (штучних і синтетичних) волокон.
Одяг ділиться на 2 групи:
-
плечовий одяг – одяг, що опирається на верхню опорну поверхню тіла, обмежену зверху лініями зчленування тулуба із шиєю й верхніми кінцівками, а внизу – лінією, що проходить через виступаючі крапки лопаток і груди.
-
поясний одяг – одяг, що опирається на нижню опорну поверхню тіла, обмеженою зверху лінією талії, а знизу - лінією стегон.
Швейні вироби містять у собі (виробу, виготовлений в умовах швейного виробництва із всіх видів матеріалів, призначених для одягу й білизняних виробів).
-
комплект одягу - одяг складається з 2х або більше виробів, кожне з яких є складовою частиною комплекту.
-
верхня(її) одяг (виріб) - одяг (виріб) надягають на корсетні вироби, натільну білизну й (або) виробу костюмно-платьевой групи.
-
білизняний виріб - швейний або трикотажний виріб для створення необхідних гігієнічних умов тіла й побуту (приклад: до білизняного ставляться натільна білизна, постільна й столова білизна).
-
корсетний виріб - швейний або трикотажний виріб, що надягає безпосередньо на тіло для формування й підтримування окремих частин тіла, а також для тримання панчіх.
-
головний убір - швейний або трикотажний виріб, що покриває голову.
-
панчішно-шкарпетковий виріб - трикотажний виріб, що надягає безпосередньо на тіло й покриваючу нижню частину тулуба й (або) ноги, кожний окремо, включаючи ступні.
-
перчаточное виріб - швейний або трикотажний виріб, що надягає безпосередньо на тіло й покриваюче нижню частийі руки й передпліччя.
-
платочно-шарфовое виріб - швейний або трикотажний виріб, що пориває голову й (або) шию.
Призначення виробу визначає його головну функцію, а умови експлуатації - другорядну функцію.
Під функцією одягу розуміють ту роль, що вона виконує в житті людини. Функції сучасного одягу ділять на утилітарні й социально-эстетические.
Социально-эстетические функції одягу складаються в її духовній корисності, тобто здатності одягу предметно-почуттєвим образом відбивати свою природну й суспільну доцільність, красу й досконалість, нести в собі певну інформацію.
Функції одягу |
|||
Утилітарні |
Социально-эстетические |
||
захисні |
Утилітарно-практичні |
соціальні |
Художественно-эстетические |
-
захисні - найбільш важливі в групі утилітарних і забезпечують захист людини від несприятливих впливів, хімічного, біологічного, природного середовища й механічних ушкоджень.
-
утилітарно - практичні - забезпечують ефективне виконання різних процесов, для яких вона призначена: (робота, сон, відпочинок, спорт, і т.д.) це характеризує функцію призначення. Другою рисою утилітарно- практичної функції є практична функція властивим деяким видам одягу (грація, пояси, і т.д.) і, що полягає у фіксації окремих ділянок тіла в певнім положенні або додання їм певної форми.
-
соціальні функції - характеризують їхню суспільну доцільність і значимість.
-
художественно-эстетическая функція - полягає в її здатності доставляти людині чуттєво-емоційне задоволення своєю художністю, виразність гармонією з навколишнім середовищем і зовнішнім виглядом людини.
Кожна модель одягу певного виду виконує не всі функції, а тільки трохи, з яких одна - дві головні, інші другорядні. Джерела одягу йдуть глибоко в століття. Уже 30тис. років тому люди могли користуватися різними природними матеріалами, для створення одягу й прикрас. Своєрідність одягу різних народів залежало від різних факторів - природних умов, клімату, способу життя й основних занять, доступних матеріалів і систем релігійних подань.
Тому із часу свого виникнення одяг крім чисто утилітарної , виконувала соціальну й эстетическую функцію.
У цей час костюм може дати досить багато інформації про свого власника, не дивлячись на значне ослаблення соціальної функції одягу. Але як і колись, велике значення її эстетической ролі. Завдяки одягу, людина може змінити свій зовнішній вигляд, прикрасити себе, сховати недоліки й підкреслити достоїнства зовнішності, продемонструвати свій смак.
Жінка завжди розуміла, що її оцінюють не тільки по розуму, характеру, господарським навичкам, але й по туалеті й, з огляду на це, приділяла вмінню одягатися, досить багато часу, сил, засобів, розкриваючи в цьому всі свої достоїнства. На розвиток одягу не могли відбитися релігійні погляди людей, і їхня увага дуже помітно протягом майже всієї історії. Цей вплив було різним у різні часи й у різних народів. Наприклад: орнаментація одягу й слов'янських народів строго відповідало язичеським поданням про світ і людину. Т.к. вся природа по подання слов'янина була насыщенна парфумами зла й добра. Людина була беззахисна, і йому допомагали доброзичливі символи (зображення сонця, фігури богинь, знаки води, дощу, рослин, тварин, птахів), які розташовувалися в самих уразливих місцях житла й одягу.
Особливе значення надавалося головному убору, у якому втілювалася ідея піднебіння, сонця (форма) світового древа життя, спрямованого до піднебіння, птахів. Це відбивалося навіть у назвах (кокошник - (від кокош - півень), кика (кичка - утоку) від головного убору до грудей ішли підвіски - рясны, що імітують струмені дощу, небесної вологи, на кінцях яких кріпилися колты з фігурками посередників між піднебінням і землею. Втративши згодом свій язичеський зміст, ці орнаменти й знаки залишилися своєрідної эстетической основою художнього оформлення одягу.
Зміна релігії, прийняття християнства відбилися на одязі появою нових форм, узятих з Візантії. Народний одяг у відмінності від духівництва змінювалася повільно. У російському костюмі особливо чудові були вишивки - улюблений вид обробки, доступній будь-якій майстрині, що дозволяє створити неповторні по красі шедеври. Особливості часу, у якому ми живемо, внесли в досить неквапливий колись процес створення нової моди більші зміни.
Революцією в моді стало промислове виробництво одягу. Швидке задоволення більших потреб людини в необхідному одязі її висока якість і велика розмаїтість, проте відняли в костюма одне з особливо ценимых його властивостей - унікальність, індивідуальність. Промислове виробництво звільнила нас від необхідності вміти виготовляти собі одяг, але одночасно із цим і майже розучило нас шити. У той же час не цілком удоволене прагнення бути єдин і неповторної, не здригатися, зустрічаючи на вулиці двійників, викликає в багатьох жінок бажання навчитися шити.
Ґете говорив: «Хоча мир у цілому просувається вперед, молоді доводиться щораз починати спочатку». Не тільки освоювати цінності минулого, але й вносити в них нового, співзвучне часу.