- •1. Поняття номінальної, ринкової та дійсної вартості фінансового активу.
- •2. Фактори, що визначають реальну дохідність фінансових та матеріальних активів
- •3. Попит та пропозиція на ринку активів. Арбітраж та рівновага
- •4. Загальна характеристика споживання та заощадження.
- •5. Теорії споживання Кейнса та Фішера.
- •6. Модель ф. Модільяні та теорія поведінки споживача м. Фрідмена.
- •7. Інвестиції та заощадження
- •8.Структура процентних ставок
- •9. Процентна ставка з урахуванням інфляції та ризику неповернення
- •10. Поняття форвардної процентної ставки, механізм її формування
- •11. Теорії ринкових поцентних ставок
- •12. Поняття курсу валюти та фактори що впливають на формування курсу валюти
- •13. Оцінювання дохідності операцій з фінансовими активами на вторинному ринку
- •14. Механізм оцінки дійсної вартості фінансових активів
- •15. Механізм оцінювання облігацій.
- •16. Фактори, що впливають на ціну облігації, еластичність ціни облігації
- •18.Фактори, що впливають на формування ринкової ціни акції та методи оцінки акцій
- •19. Дивідендний метод оцінки акцій.
- •20. Модель оцінки фінансових активів
- •21. Фондові індекси як індикатори фондового ринку
- •22. Поняття портфеля цінних паперів, оцінювання ризику та очікуваного доходу по портфелю, диверсифікація портфелю
- •23. Формування цін на ринку строкових угод
- •24.Формування цін на ринку строкових угод на прикладі форвардного валютного курсу
- •25. Поняття ціни форвардного контракту та механізм її оцінки (форвардні % ставки???)
- •26. Ціна опціону та фактори, що на неї впливають (Буренин и фр)
- •27. Формування цін на ринку банківських послуг
- •28. Кредитні рейтинги та їх вплив на формування цін на фінансовому ринку
- •29. Операції на фінансовому ринку – економічний зміст та класифікація.
- •30.Операції, пов’язані з непрямим інвестуванням коштів (трансформацією капіталу)
- •31. Послуги, що надаються інститутами інфраструктури фінансового ринку
- •32. Послуги фінансових посередників на ринку пенсійного забезпечення
- •33. Страхові послуги: суть та класифікація
- •34. Діяльність ощадних банків на фінансовому ринку
- •35. Діяльність кредитних спілок на фін ринку.
- •36. Послуги, що надаються інвестиційними банками на ринку фінансового посередництва
- •37. Здійснення спільного інвестування на фінансовому ринку
- •38. Активні операції комерційних банків
- •39. Пасивні операції комерційних банків
- •40.Лізингові послуги на ринку фін посередництва.
- •41. Ціноутворення на ринку лізингових послуг
- •42. Факторингові послуги та формування цін на ринку факторингових послуг
- •43. Торговці цінними паперами та операції, які вони здійснюють
- •44. Брокерська діяльність на ринку цінних паперів
- •45. Дилерська діяльність на ринку цінних паперів
- •46. Організація торгівлі цп-ми на біржовому ринку.
3. Попит та пропозиція на ринку активів. Арбітраж та рівновага
Вважаємо, що існує повна визначеність щодо майбутніх грошових потоків по активу (активи є безризиковими). Якщо існує повна визначеність щодо очікуваного грошового потоку по певних активах, то всі вони повинні мати однакову дохідність.
Розглянемо процес, шляхом якого відбувається вирівнювання дохідності.
Актив А, поточна ціна якого Р0, а ціна ц майбутньому Р1, грошові виплати по активу відсутні. Існує альтернатива – актив В, який дозволяє отримати процентну ставку r за період.
Існує два можливі варіанти:
-
інвестувати кошти в актив А, продати його і отримати грошові кошти
-
інвестувати кошти в актив В і отримати приріст у вигляді відсотків.
По активу А: Р0X=1 → Р1Х в майбутньому; 1 → Р1/ Р0
По активу В: 1 гр.од. → 1(1+ r)
Р1/ Р0 = (1+ r) Р0(1+ r) = Р1
Рівність означає неможливість арбітражу, неможливість отримання арбітражного прибутку.
Якщо А і В знаходяться в стані рівноваги, то грошова одиниця, вкладена в кожний з них, повинна мати однакову вартість у другому періоді.
Р1/ Р0 <(1+ r). Особи, що володіють активом А, можуть продати одну його одиницю за Р0 у першому періоді і інвестувати отримані кошти у актив В. В наступний період їх інвестиція матиме вартість Р1< Р0 (1+ r). Це гарантує, що в наступний період можна буде знову купити А за ціною Р1 і мати додатковий прибуток..
Такого роду операція купівлі першого активу та продажу іншого з метою отримання надійного прибутку має назву безризиковий арбітраж.
Арбітраж – це проведення операцій з одним активом на кількох ринках з метою отримання прибутку.
Ефективно функціонуючі ринки досить швидко усувають будь-які можливості для арбітражу, тому умову рівноваги можна визначити як умову відсутності можливостей для арбітражу.
Яким чином функціонує арбітраж, усуваючи нерівновагу? Всі власники активу А будуть мати бажання продати його в перший період, тому що їм буде гарантовано отримання достатньої суми коштів для купівлі цього активу у другому періоді та додатково отримані кошти. Буде велика пропозиція і з часом буде виконана умова рівноваги.
Умова відсутності арбітражу
Р0 = Р1/(1+ r)
Якщо арбітраж відсутній, то активи повинні продаватись за теперішньою вартістю.
4. Загальна характеристика споживання та заощадження.
Споживання – це повний обсяг товарів та послуг, куплених і спожитих домогосподарствами протягом певного періоду. Найважливішим чинником, що зумовлює рівень споживання, є рівень доходу після сплати податків. Це означає, що із зростанням доходу зростає споживання, і навпаки.
Розрізняють середню та граничну схильність до споживання.
Середня схильність до споживання: АРС = Споживання / Дохід = С / Yd.
Гранична схильність до споживання: МРС = Зміна в споживанні / Зміна в доході.
Оскільки не весь приріст доходу споживається – гранична схильність до споживання менша за одиницю.
Заощадження – це та частина доходу, яка в поточному періоді не споживається.
Схильність до заощадження – це психологічний чинник, який свідчить про прагнення людини заощаджувати.
Розрізняють середню та граничну схильність до заощаджень.
Середня схильність до заощаджень: APS = Заощадження / Дохід = S / Yd.
Гранична схильність до заощаджень: MPS = Зміна обсягу заощаджень / Зміна обсягу доходу.
Вплив схильності до споживання на обсяг споживання модифікує функцію споживання. З урахуванням цього психологічного чинника вона набуває вигляду:
С = Со + с’ * Yd, де:
Со – автономне споживання, або базовий мінімальний рівень споживання;
с’ – гранична схильність до споживання;
Yd – обсяг доходу після сплати податків.
Отже, доходи або витрачаються (споживаються) або заощаджуються. Тому функція споживання передбачає функцію заощаджень. Остання в найпростішому вигляді може бути представлена формулою:
S = - Co + (1 – c’) * Yd.
Оскільки і споживання, і заощадження мають одне джерело – дохід за вилученням податків (Yd), то розподіл цього доходу – процес суперечливий: зростання споживання в поточному періоді автоматично зменшує заощадження, і навпаки. Але з часом цей зв’язок зазнає певних змін, модифікується.