26.Об’єктивна необхідність фінансового вирівнювання в Україні

Досягнення ефективності функціонування суспільного сектора економіки вимагає побудови дієвих механізмів регулювання різних сфер господарського життя держави. Забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку країни можливе за умови проведення активної державної політики підтримки регіонів через механізм фінансового вирівнювання.Об’єктивна необхідність здійснення державою фінансового вирівнювання зумовлена наявністю різних фіскальних дисбалансів, спричинених дією природно-кліматичних, історичних, географічних, соціально-демографічних, економічних та багатьох інших факторів. Конфігурація механізму фінансового вирівнювання визначається особливостями територіальної організації влади, бюджетно-податкової системи, ступенем її централізації. Під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів механізм фінансового вирівнювання зазнає постійних перетворень і потребує вжиття адекватних коригуючих заходів щодо забезпечення ефективності його функціонування у динамічно змінюваних умовах. Цього неможливо досягти без застосування комплексного підходу до вирішення ключових завдань системної трансформації управління суспільними процесами на всіх рівнях.На необхідності активного використання й удосконалення фінансового вирівнювання місцевих бюджетів наголошується практично в усіх програмних документах, в яких визначаються завдання державної політики у сфері регулювання соціально-економічного розвитку регіонів: Концепції державної регіональної політики, щорічних Посланнях Президента України, Програмах діяльності уряду.Питання фінансового вирівнювання постійно перебувають у центрі уваги дослідників у галузі державного управління господарськими процесами, державних фінансів. Розробці теоретичних основ організації та регулювання міжбюджетних відносин, фінансового вирівнювання, розвитку системи міжбюджетних трансфертів присвячені праці ряду зарубіжних учених. Горизонтальні і вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути вищими податковими ставками в межах відповідних територій. Але це буде несправедливо щодо населення цих територій. Тому держава повинна долати такі дисбаланси в рамках політики фінансового вирівнювання.Фінансове вирівнювання - це процес усунення вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками бюджетної системи по вертикалі, так і між багатими і бідними територіями по горизонталі.Об'єктивні причини необхідності фінансового вирівнювання: 1) Нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил зумовлює диференціювання податкової бази регіонів на території України. Причому, як засвідчує досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Порівняно зменшується роль традиційних індустріальних областей і зростає значення столиці держави. Ще більш занепадає податкова база аграрних регіонів України; 2) необхідність фінансового вирівнювання зумовлюється значною диференціацією обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги. Так, у шахтарських регіонах додаткове фінансове навантаження несуть такі фактори, як високе екологічне забруднення територій, високий ступінь професійних захворювань та інвалідності порівняно з іншими територіями, ранній пенсійний вік для багатьох гірничих професій тощо; 3) гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів із забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави. Поки що таких стандартів не розроблено і вони не забезпечуються. Внаслідок цього сформувався і поглиблюється розрив у рівнях життя в окремих регіонах України, в міській і сільській місцевості. 4) необхідність фінансового вирівнювання зумовлюється потребами передачі від центральної влади на місцевий рівень значної частки видатків, невластивих для її конституційних функцій відповідно до принципу субсидіарності; 5) необхідність фінансового вирівнювання зумовлена зовнішніми ефектами соціальних витрат. Це означає, що послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються жителі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи не несуть ніяких витрат.