1. Принципи цивільного процесу: поняття та особливості.

Будь-які реформи, які здійснюються в державі, так чи інакше торкаються су­дової діяльності. Основу такого процесу у сфері здійснення правосуддя в цив­ільних справах повинні складати прин­ципи цивільного процесуального права. Саме вони утворюють той осередок, на­вколо якого повинні створюватися та функціонувати норми цивільного проце­суального права України.

Керуючись принципами, ми можемо оцінити діяльність суду, учасників про­цесу, оскільки їх діяльність повинна відповідати перш за все принципам. Од­ночасно вони слугують необхідною умовою вдосконалення діючого цивіль­ного процесуального законодавства, діяльності судових органів.

Сам термін принцип має латинське походження (від лат. ргіnсіро) і пере­кладається як основа, першопочаток. У теорії права під принципами права розу­міють як виражені в праві вихідні (керівні) засади, керівні ідеї, які характе­ризують зміст, сутність права, які визна­чають закономірності суспільного жит­тя . В науці цивільного процесуального права принципи права мають свою історію розвитку і становлення. Так відомі процесуалісти дореволюційного періоду Е.В. Васьковський, Е.О. Нефедьєв принципи процесу розглядали як гарантію здійснення правосуддя, що забезпечують захист "тяжущихся" від свавілля; як рамки судової діяльності, яка зводиться до визначення певних форм, які гарантують створення кращих умов для правильного вирішення справи; як гарантії, що дають мож­ливість контролювати дії суду. Інший процесуаліст К.І. Малишев такі принципи як "усність і письмовість", "безпосередність і посередність", "гласність і таємниця" розглядав як форми вчинення процесуальних дій учасниками процесу. Інакше кажу­чи поняття принципів процесу у цей період в основному зводилося до га­рантій процесу, які повинні забезпечи­ти встановлений порядок розгляду справи в суді.

В цілому, можна виділити наступні основні сучасні напрямки у визначенні поняття принципів цивільного процесу­ального права:

1) це основні ідеї, керівні засади, по­ложення (або фундаментальні положен­ня), які закріплені у нормах цивільного процесуального права, характеризують правосуддя у цивільних справах, визна­чають будову процесу, його природу, ме­тоди дослідження мети процесу;

2)це основні положення даної галузі права, які відображають її специфіку і зміст; це основа системи норм цивільного процесуального права або (основа всієї системи процесуальних законів ;

3)це закріплені у нормах цивільного процесуального права погляди народу на завдання і мету правосуддя в цивільних справах, основні засади його побудови і функціонування, процесуального становища його учасників;

4)це закріплені у нормах цивільного процесуального права ідеї, положення, які характеризують сутність процесуальної особливості галузі цивільного процесуального права, перспективи її розвитку;

5) це обумовлені базисом суспільства і виражені в змісті цивільного процесуального права суспільно-політичні, нормативно-керівні основи (засади) даної галузі права, які становлять якісні особливості і виявляють демократизм, специфічні властивості процесуального права і відображають перспективи його розвитку. [4,c.145-147.]

Вважаємо, що для визначення принципів цивільного процесу потрібно дати характеристику найбільш загальних положень, які вироблені в науці цивільного процесуального права. Серед основних ознак, які характеризують принципи цивільного процесуального права (цивільного процесу), їх сутність і значення можна виділити наступні:

Наведена ознака виділяється майже всіма процесуаліста­ми. Головне в характеристиці прин­ципів цивільного процесу є те, що вони обов'язково повинні бути оформлені у законодавчих актах у вигляді певних положень. Інакше, ідея, уявлення зали­шаються бути частиною суспільної пра­восвідомості, правової ідеології, культу­ри тощо. Принцип у його співвідно­шенні з ідеєю у гносеологічному плані виступає як поняття, яке конкретизує ідею.

Принципи пов'язані з нормами за­конодавства про цивільне судочинство. При цьому потрібно пам'ятати наступ­не: не допускається довільне скасуван­ня того чи іншого принципу; зміст но­вого принципу не повинен співпадати із змістом іншого принципу; новий принцип не повинен виключати інший принцип або йому суперечити; раціо­нальний підхід щодо законодавчого визначення кількості принципів; зміст принципу повинен бути чітким і зрозу­мілим. [5,c.257-258.]

Мають значення і форми виражен­ня принципів у нормах цивільного процесуального права. Способи зако­нодавчого закріплення принципів мо­жуть бути у вигляді:

а) окремої статті, яка буде містити перелік принципів;

б) окремої статті, яка буде містити на­зву принципу і його короткий зміст;

в) декількох статей, які у тексті містять положення, з яких логічним шляхом виводиться зміст принципу. [2, ст. 34]

Будь-яке порушення цих норм розцінюється як порушення законності в державі, і до особи, яка їх порушила застосовуються відповідні санкції. Без гарантованості принцип перетворюється у лозунг.

Звичайно, що важливе значення при­діляється принципам, які закріплені в Конституції України. Стосовно ЦПК України, то вважаємо за потрібне, щоб в окремій статті містився перелік прин­ципів цивільного процесу. Недоліком також є відсутність визначення принци­пу в окремій статті ЦПК. На жаль, ряд важливих принципів не отримали пря­мого закріплення, а ні в діючому ЦПК, а ні в проекті, такі як: диспозитивність, участь народних засідателів, формальної істини (яка би адресувалася сторонам), доступності судового захисту, безпосе­редності. Важливим є вирішення питання про зміст конкретного принципу і його форми прояву через зміст норми цивільного процесуального права. Зміст конкретного принципу повинен виводитися з врахуванням трьох факторів:

1) його соціальної цінності;

2) функціонального призначення;

3) сфери дії.

Принципи цивільного процесуаль­ного права дають можливість визначити особливості цієї галузі права. Принци­пи, як основні нормативні положення визначають структуру і суттєві риси цивільного процесуального права в цілому, охоплюють всі її інститути, вка­зують на методи досягнення мети про­цесу, визначають характер, зміст діяль­ності суб'єктів цивільного процесуаль­ного права, визначають соціально-юридичну спрямованість галузі права. Принципи є основою всієї системи норм цивільного процесуального права, оскільки сприяють об'єднанню норм та інститутів у галузь права, тобто поряд з предметом і методом є тим додатко­вим до них елементом, які в сукупності характеризують цивільне процесуальне право як фундаментальну галузь права і визначають перш за все публічний ха­рактер процесу. [6, c.324]

Принципи цивільного процесуаль­ного права (цивільного процесу) складають систему, в межах якої прин­ципи утворюють взаємопов'язану, взаємодіючу спільність. В літературі по цив­ільному процесуальному праву існують різноманітні погляди відносно кількості принципів, їх назви. Не вдаючись до розгляду і дискусії з цього питання, хо­чемо лише зупинитися на деяких мо­ментах, які характеризують систему принципів в цілому: а) системі прин­ципів властива динаміка, яка передба­чає науково-теоретичне обґрунтування нових принципів (публічність, опера­тивність, участь народних засідателів, судове керівництво процесом тощо), відмирання деяких принципів (участі громадськості, об'єктивна істина тощо), зміну змісту деяких принципів (зма­гальність, диспозитивність, рівність сторін); б) система передбачає взаємоз­в'язок і взаємодію принципів в сис­темі: порушення одного принципу веде до порушення інших (наприклад, порушення принципу рівності сторін — це одночасно і порушення принципів законності, диспозитивності, змагальності, усності, гласності), тобто принципи гарантують дотримання інших принципів зміст одного принципу пов'язаний змістом інших принципів (поняті принципу не можливо дати без визначення поняття іншого принципу, вони доповнюють одне одного); лише взяті в сукупності принципи характеризують цивільне процесуальне право як галузь права. Отже, система принципів — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих принципів цивільного процесуального права.

Важливим є, на мій погляд, вирішення питання про виділення в існуючих класифікаціях принципів цивільного процесу такого виду принципів, як принципи інститутів цивільного процесуального права. Підставою виділення даного виду є сфера дії принципу. До них, зокрема, слід віднести принципи судового доказування (належність і допустимість розподілу обов'язку по доказуванню, оцінки доказів), принципи, які реалізуються лише в стадії судового розгляду (усність, безпосередність і непреривність).

Принципи цивільного процесуального права мають практичне значення. Вони визначають демократичні гарантії здійснення правосуддя в цивільних справах. При розгляді і вирішенні справи суд керується не лише нормами права, а й принципами. У правозастосовчій діяльності суд може тлумачити норми цивільного процесуального права, виходячи з змісту принципів, що в свою чергу допомагає йому правильно застосувати ці норми. У разі наявності прогалин суд виходить із загальних засад цивільного судочинства, тобто принципів цивільного процесу застосувавши аналогію права або аналогію закону.

Принципи цивільного процесуального права допомагають виявити прогалини в діючому законодавстві, сформулювати пропозиції по їх усуненню. Зміст доповнення повинен відповідати принципам, інакше норми цивільного процесуального права втрачають узгодженість і системність.

Розвитком суспільства принципи цивільного процесуального права розвиваються і вдосконалюються з урахуванням потреб полі­тичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпе­чення гарантій захисту суб'єктивних прав громадян, їх об'єднань і державних інтересів, а також підвищення ефективності судової Діяльності в забезпеченні законності і справедливості. На сучасно­му етапі розвитку України суворе додержання і законодавче вдосконалення повноти вираження і дії демократичних принципів ци­вільного процесуального права виступає важливою гарантією зміц­нення законності як невід'ємної частини функціонування правової держави і демократичного правопорядку.

Отже, значення принципів цивільного процесуального права полягає в тому, що в них відображені найбільш характерні демок­ратичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших інститутів, у зв'язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів.

Принципи закріплюються в нормах права, їх положення, пра­вила відображають суспільно-правові погляди народу як безпосере­дньо, так і через політичні партії, громадські і державні об'єднання, які беруть участь у соціально-політичному житті держави. Змістом таких суспільно-політичних поглядів будуть відносини, які входять до предмета регулювання даної галузі права. Таким чином, принци­пами цивільного процесуального права будуть закріплені в його нормах правові погляди українського народу на завдання і мету правосуддя в цивільних справах (цивільного судочинства), органі­заційної його побудови і процесуальної діяльності, процесуально-правових повноважень та процесуально-правового становища уча­сників процесу — громадян, підприємств, установ, організацій .

Принцип раціональної процесуальної форми впроваджений у правове регулювання процесуальних дій суду і учасників процесу (їх змісту, умов і порядку виконання) та спрямований на забезпечення швидкості, правильності й ефективності цивільного судочинства. Неможливість процесуального сумісництва як принцип полягає в тому, що кожний суб'єкт по одній справі може бути тільки в одному процесуальному становищі — позивача, свідка тощо.

Для виявлення специфічних властивостей принципів вони класифікуються на групи за різними ознаками:

а) за дією в системі права на загальні, міжгалузеві і галузеві;

б) за формою нормативно­го закріплення — закріплені Конституцією України і в законодавс­тві про судочинство;

в) за роллю в регулюванні процесуально-пра­вового становища суб'єктів правовідносин — на принципи, які визначають процесуально-правову діяльність суду і органу судового виконання та на принципи, які визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у праві, й інших учасників процесу;

г) за предметом регулювання — на принципи організації правосуддя (судоустрою і судочинства) і функціональні — принципи процесуа­льної діяльності (судочинства); на принципи, які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність, об'єктивна істина та ін.), і принципи, які визнають процесуальну форму виконання процесуальних дій (усність, безпосередність, безперервність);

д) за їх значимістю — на фундаментальні (абсолютні — диспозитивність, рівноправність сторін, суддівське керівництво і процесуальний фо­рмалізм) і на конструктивні (відносні — всі інші принципи).

Кла­сифікацію принципів можна проводити за змішаною основою, наприклад, за дією в системі права і за формою нормативного закріплення або за предметом правового регулювання, але найбільш поширена класифікація принципів — за формою норматив­ного закріплення.