2) Система протипожежного захисту

Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками:

а) Обмеження розмірів та поширення пожежі:

б) Обмеження розвитку пожежі:

в) Забезпечення безпечної евакуації людей та майна:

г) Створення умов для успішного гасіння пожежі:

3) Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.

Джерела іонізуючого випромінювання

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Основну частину опромінення (82%) населення земної кулі одержує від природних джерел випромінювання (рисунок 2.18). Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Різні види випромінювання попадають на поверхню Землі з космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі. Доза опромінення від природних джерел випромінювання залежить від місця проживання та від способу життя людей (використання деяких будівельних матеріалів, використання газу для приготування їжі, відкритих вугільних жаровень, герметичність приміщень і навіть польоти на літаках – все це збільшує рівень опромінення за рахунок природних джерел радіації).

Частка опромінення, якому піддається людина, за рахунок Земних джерел іонізуючого випромінювання є більшою, ніж частка космічного опромінення.

Основні радіонукліди, що зустрічаються в гірських породах Землі, – це калій-40, рубідій-87 і радіонукліди сімейства урану і торію, які включилися до складу Землі з самого її народження.

Космічні промені, в основному, приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі чи взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи вторинне випромінювання і призводячи до утворення різних радіонуклідів. Немає такого місця на Землі, куди б не падав цей невидимий космічний потік. Але він не є рівномірним. Наприклад, Північний і Південні полюси отримують більше радіації, ніж екваторіальні області, через наявність в Землі магнітного поля, що відхиляє заряджені частинки (з яких, в основному, і складаються космічні промені).

Істотним також є те, що рівень опромінення зростає з висотою над поверхнею землі, оскільки при цьому над нами залишається все менше повітря, що грає роль захисного екрана.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв’язку високої напруги і т.д.

В даний час основну частку дози, що отримується людиною від техногенних джерел радіації, складають медичні процедури і методи лікування, пов’язані із застосуванням радіоактивності. У багатьох країнах це джерело відповідає практично за всю дозу, що отримується від техногенних джерел радіації.

Джерела іонізуючого випромінювання в нафтогазовій промисловості

Джерела іонізуючого випромінювання в нафтогазовій промисловості можна класифікувати таким чином:

1) дефектоскопія: виявлення тріщин, раковин в обладнанні та інструменті;

2) індикаторні методи контролю за рухом рідини при законтурному заводненні пластів;

3) індикаторні методи контролю за рухом цементу в затрубному просторі під час цементування свердловин (метод “мічених атомів”);

4) геофізичні дослідження свердловин (радіометричні методи);

5) індикаторні методи виявлення характеру утворення тріщин при гідравлічному розриві пластів;

6) підвищена радіоактивність гірських порід.

Захист від іонізуючого випромінювання

Рівні втручання у разі радіаційних аварій

Втручання, зумовлене необхідністю захисту життя та здоров'я людини, повинно бути таким, щоб зменшення шкоди, заподіяної впливом іонізуючих випромінювань шляхом зниження дози опромінення, було достатнім для виправдання як необхідності втручання, так і спричинених цим втручанням збитків.

Заходи щодо укриття людей застосовуються, якщо протягом перших десяти діб очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мілізівертів.

Тимчасова евакуація людей здійснюється у разі, якщо протягом не більш як одного тижня ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мілізівертів.

Йодна профілактика застосовується у разі, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мілігрей згідно з установленими Міністерством охорони здоров'я України регламентами.

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки можуть з урахуванням специфіки конкретної радіаційної аварії встановлювати нижчі рівні втручання та включати додаткові заходи відповідно до планів радіаційного захисту персоналу та населення, а також встановлювати коротші періоди часу, протягом якого досягаються ці рівні. Порядок встановлення та запровадження нижчих рівнів втручання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Види захисту від радіоактивного опромінення:

• захист кількістю – зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів;

• захист часом – зменшення часу опромінення;

• захист відстанню – збільшення відстані до джерела випромінювання;

• захист екрануванням – застосування захисних екранів.

Зв’язок між відстанню R (м) до джерела точкового γ-випромінювання та дозою опромінювання має вигляд:

де 8,4 – γ-постійна Rа (радію);

М – гамма-еквівалент джерела – умовна маса точкового джерела ²²⁶Ra, що створює на даній відстані таку ж потужність експозиційної дози, як і задане джерело, мг-екв радія;

t – час опромінення, год;

Д – експозиційна доза опромінення, Кл/кг.

Допустимі умови роботи з джерелами випромінювання вимагають, щоб експозиційна доза була менша або дорівнювала гранично допустимій. Згідно з нормами радіаційної безпеки для персоналу (категорія А) величина гамма-еквіваленту джерела М, відстань до нього R та час опромінення t зв’язані між собою співвідношенням:

При виконанні цієї нерівності дотримується безпека при роботі без захисного екрана.

Застосування захисних екранів базується на властивості матеріалів і речовин у залежності від товщини шару поглинати випромінювання. Послаблення іонізуючого випромінювання при використанні захисних екранів характеризується експоненціальним законом:

де І₀ – інтенсивність випромінювання при відсутності екрана;

І_х – інтенсивність випромінювання при наявності екрана;

μ – коефіцієнт послаблення променів екраном;

х – товщина екрана.

При повідомленні про радіаційну небезпеку населенню рекомендується виконати наступні заходи:

• зайти до приміщення (дерев’яні стіни послаблюють іонізуюче випромінювання у 2 рази, цегляні – у 10 разів, заглиблені дерев’яні укриття – у 7 раз, цегляні чи бетонні – у 40-100 разів);

• закрити вікна, двері, люки;

• створити запас питної води у закритих посудинах;

• провести йодну профілактику (наприклад, 1 таблетка йодистого калію 1 раз на день після їди протягом 7 днів, або 3-5 капель водно-спиртової настоянки йоду на 200 грам води 3 рази в день після їди протягом 7 днів). Необхідно пам’ятати, що передозування йоду може викликати алергічні реакції;

• підготуватися до можливої евакуації: зібрати документи, гроші, мінімум одягу та консервованої їди на 2-3 доби.

Необхідно дотримуватися також і правил особистої гігієни: уживати тільки консервовані продукти, ретельно перед тим помивши руки з милом та прополоскавши рот 0,5%-вим розчином харчової соди, не пити воду з відкритих джерел, уникати тривалого перебування на забрудненій території.

Для захисту від альфа-випромінювання ефективні екрани зі скла, фольги товщиною, що становить частки міліметра. Для захисту від рентгенівських променів і гамма-випромінювань виготовляються екрани з речовин з великою атомною вагою (свинець, вольфрам, чавун, нержавіюча сталь). Ці екрани часто обладнуються різними маніпуляторами для дистанційного виконання різних дій із предметами за екраном.

Для захисту від радіоактивних випромінювань також застосовують контейнери-бокси та індивідуальні засоби захисту.

До індивідуальних засобів захисту відносяться спецодяг і різні пристрої: халати, гумові рукавички, фартухи, шапочки, калоші, гумові чоботи, комбінезони, окуляри і щитки. Спецодяг виконується з бавовняної тканини, із плівкових матеріалів. Для захисту органів дихання застосовують протигази і респіратори, у випадку їх відсутності (у домашніх умовах) – зволожену марлеву пов’язку.

Всі особи, що допускаються до роботи, пов’язаної з застосуванням радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань, підлягають медичному огляду і навчанню безпечним методам роботи, правилам користування захисними засобами і пристроями, а також правилам особистої гігієни.

Роботи при використанні радіоактивних речовин повинні бути організовані так, щоб виключити можливість безпосереднього контакту з радіоактивною речовиною, проникнення радіоактивної речовини в повітря робочої зони. Це досягається герметизацією радіоактивних речовин при зберіганні, перевезенні, виконанні робіт і захороненні відходів, застосуванням місцевої і загальнообмінної вентиляції, дезактивацією. У радіаційно небезпечних місцях встановлюються знаки радіаційної небезпеки.

Радіоактивні відходи підлягають захороненню, що здійснюється централізовано для окремих областей, районів і населених пунктів.

Відходи радіоактивних речовин з періодом напіврозпаду більш 15 діб захоронюються в спеціальних бетонних могильниках, які розташовані під землею не ближче 20 км від міст, бажано в лісі в районі глинистих ґрунтів. Пункти поховання оточуються санітарно-захисною зоною не меншою 1 км у діаметрі, відгороджуються і постійно охороняються.

Ефективний період напіввиведення радіоактивної речовини з організму людини Т_еф – час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі за рахунок радіоактивного розпаду та біологічного виведення:

де Т_0,5 – період напіврозпаду – час, за який розпадається половина атомів радіоактивного елемента;

Т_б – період біологічного напіввиведення – час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок фізіологічного обміну.

Період напіврозпаду визначається законом природного розпаду радіоактивних атомних ядер:

де N, N₀ – відповідно кількість ядер в даному об’ємі речовини на момент часу t та t₀;

λ – стала розпаду, с^-1.

Хімічні фактори небезпеки

Критерії класифікації адміністративно-територіальних одиниць і хімічно небезпечних об’єктів (крім залізниць)

Об’єкт класифікації	Критерій класифікації, одиниця виміру	Ступінь хімічної небезпеки
		I	II	III	IV
1. Хімічно небезпечний об’єкт (ХНО)	Кількість населення, яке потрапляє в прогнозовану зону хімічного зараження за аварії на ХНО, осіб	Більше 500	Від 300 до 500	Від 100 до 300	Менше 100
2. Хімічно небезпечна територіальна одиниця	Частка території АТО, що потрапляє в зону можливого хімічного зараження за аварії на ХНО, %	Більше 50	Від 30 до 50	Від 10 до 30	Менше 10

20