Вступ
Сучасні розробки алгоритмічного та програмного забезпечення комп'ютеризованих систем керування використовують алгоритмічні мови, що отримали назву об'єктних або об'єктно-орієнтованих. Основним елементом конструкції у вказаних мовах служить модуль, складений з логічно зв'язаних класів і об'єктів. Наприклад, може бути об'єкт-файл або об'єкт-службовець і т.д. Кожний об'єкт містить пов'язані з ним дані. Вони включають також набір операцій, які програми виконують над об'єктами.
Перевага об'єктно-орієнтованого програмування полягає в тому, що клас, який створений для однієї програми, часто може бути використаний в іншій. C++ не тільки дозволяє програмам повторно використовувати класи, але також дозволяє будувати один клас з іншого. Коли будувати один клас з іншого, новий клас успадковує характеристики попереднього класу.
Застосовуючи об'єктно-орієнтований підхід можна створювати гнучкі програми, написані економними засобами. При розумному розділенні простору станів можна добитися більшої упевненості в правильності програми, в результаті зменшується ризик при розробці складних програмних систем.
1. Компіляція і виконання програм в середовищі Windows
У середовищі Visual Studio C++ перш за все необхідно створити новий проект. Виберіть Create Project…
У закладці New Project в списку Templates: (шаблони) різних типів виконуваних файлів виберіть Win32 Console Application і введіть ім’я проекту (наприклад Test_1) у поі Name: . Зверніть увагу на ім’я каталогу (поле Location), в якому зберігатимуться усі файли, що відносяться до цього проекту. Після – OK.
Вибираєте Finish.
Отримуєте вікно файлу Test_1.cpp для набирання тексту програми.
Наберіть текст програми, наприклад:
#include "stdafx.h"
#include <iostream>
using namespace std;
Void main(void) {
cout << "Hello "
<< "World." << endl;
}
У меню Debug виберіть Start Without Debugging.
Натисніть Yes.
На екран монітора буде виведено:
2. Більш уважний погляд на C++
Більшість програм на C++ дотримується одного і того ж формату: починаються з одного або декількох операторів #include, містять рядок void main (void), а потім набір операторів, згрупованих між лівою і правою фігурними дужками. Програми складаються з однієї або декількох функцій, які, в свою чергу, складаються з операторів, призначених для вирішення певної задачі. При виведенні даних на екран програми широко використовуватимуть потік cout (читається сі-аут), подвійний знак менше << (називається оператор вставки. Він дозволяє програмі вставляти символи у потік виведення даних) і лапки “ ” для виведення символьних рядків (букв і чисел, взятих у лапки) наприклад:
#include "stdafx.h"
#include <iostream>
using namespace std;
Void main(void) {
cout << "Hello "
<< "World." << endl;
}
містить наступні оператори:
#include – оператор, що вказує компілятору на необхідність включити вміст файлу iostream (цей файл input output stream опрацьовує вхідні/вихідні потоки) в початок вашої програми. Файли з розширенням h, які ви включаєте в початок (або заголовок) вашої програми, називаються файлами заголовку;
main – оператор, що вказує стартову точку виконання програми (початок виконання програми). В той час як програми стають більшими і складнішими, їх можна розділити на декілька невеликих, легко керованих частин. При цьому main вказує оператори програми, що виконуються першими.
void (пропуск) – програми використовують слово void для вказівки того, що функція не повертає значення або не має значень, що передаються їй.
Якщо розмістити слово void перед main, як показано нижче:
Void main
то програма не повертає кінцеве значення статусу операційній системі.
Якщо програма не використовує інформацію командного рядка, ви повинні розмістити слово void усередині круглих дужок після main, як показано нижче:
main (void)
По мірі ускладнення програми можуть повертати значення в операційну систему або використовувати параметри командного рядка.
{ } – ліва і права фігурні дужки використовують для групування зв'язаних операторів [4].