Тема: Природне розвивальне середовище в дошкільному

навчальному закладі

Основні питання для вивчення:

1. Значення природного розвивального середовища у формуванні життєвої компетентності дошкільника.

2. Компоненти природного розвивального середовища.

3. Куток природи та вимоги до підбору куточка природи.

4. Сезонні зміни в кутку природи.

5. Розміщення і обладнання кутка природи в дошкільному закладі.

Література: 1. Веретенникова С.О. Ознайомлення дітей

дошкільного віку з природою. К.: Вища шк., 1979.

2. Как знакомить дошкольников с природой / ред.

Саморуковой П. Г. М.: Просвещение, 1983.

3. Николаева С. Н. Методика экологического воспитания

дошкольников: Учеб. пособие для студ. средних пед. учеб. заведений. – 2. изд., испр., - М.: АСАDЕМІА, 2001. – 183 с.

4. Яришева Н. Ф. Методики ознайомлення дітей з

природою. К.: Вища шк., 1993.

Природне розвивальне середовище дошкільного закладу

Природне розвивальне середовище – це система матеріальних динамічних і змінних об’єктів діяльності дитини.

Педагогічні чинники природного розвивального середовища

Завдання і можливості природнього розвивального середовища	Основні складові природнього середовища:
здійснювати виховання і навчання, орієнтуючись на конкретну особистість; об’єднувати дітей у підгрупи за інтересами, здібностями; через різноманітні природні матеріали, заохочувати дошкільників до досліджень, випробовування власних ідей; забезпечувати гармонійні відносини між дитиною та навколишнім світом; розвивати здатність дітей здійснювати вибір; сприяти розвитку світосприйняття.	природні компоненти;

Концептуальні засади організації природного розвивального середовища

Основні вимоги до облаштування:	Принципи:	Умови:
поєднання знайомих для дитини компонентів середовища з новими, які забезпечують пізнавальний розвиток дошкільників; рівень інформативності середовища досягається урізноманітненням тематики; забезпечення динаміки й мобільності середовища.	взаємодії; активності; самостійності й творчості; динамічності; вільного центрування; емоційного комфорту; естетичності в підборі матеріалів; зв’язку з реальним життям; урахування вікових особливостей дітей; поступового ускладнення; права вибору діяльності.	створення повноцінного всебічного розвитку дітей; реалізація програмового змісту навчально-виховної роботи; опора на особистісну орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми; забезпечення інтересів дитини, задоволення її природних нахилів і потреб; наповнення новизною розвивального характеру середовища, забезпечення складових елементів та їх варіативність.

Зміст природного розвивального середовища ДНЗ

Компоненти природнього розвивального середовища	Функціональна роль (освітній напрям)	Можливості використання
Територія дошкільного навчального закладу (ландшафтні та архітектурні об’єкти, ігрові майданчики)	Естетична, пізнавальна, ігрова, рухова діяльність, розвиток емоційної сфери. Виховання і підтримка позитивного ставлення до дошкільного навчального закладу	Створення фрагментів природних та культурних ландшафтів, елементарних споруд, ігрових та спортивних майданчиків для проведення ігор, вправ, екскурсій, свят та розваг
Сад, город	Виховання інтересу до природи, трудової діяльності, розвиток естетичного смаку, пізнавальної активності, оздоровлення	Догляд за рослинами, спостереження за вирощуванням врожаю, ознайомлення з правилами екологічної безпеки, дослідництво
Зимовий сад	Оздоровча, релаксаційна, естетична, пізнавальна функції, формування навичок догляду за рослинами	Самостійні ігри, відпочинок, догляд за рослинами, спостереження, оздоровчі вправи, мистецька діяльність
«Екологічна» кімната (кімната природи)	Виховання екологічного світогляду, релаксаційна функція, виховання самостійності в догляді за рослинами і тваринами	Екологічні заняття та ігри, самостійні ігри, перегляд слайдів, відеофільмів, атласів, альбомів про природу, гербаріїв; дослідництво, експериментування
Екологічна стежинка	Виховання засад екологічної культури, пізнавальних інтересів, сенсорної сфери, естетичного і морального ставлення до природи, засвоєння правил взаємодії людини і природи	Проведення комплексних і тематичних занять, ознайомлення з природними об’єктами, ігри, театралізовані заняття, практична діяльність (догляд за рослинами та ін.), дослідницька робота
Лабораторія	Розвиток пізнавального інтересу та виховання навичок самостійної дослідницької діяльності	Проведення дослідницької роботи, тематичних занять, ведення календарів спостереження

Компоненти природного розвивального середовища у приміщенні

в приміщенні традиційні: зимовий сад – велика кімната з денним світлом, низька температура, з значною вологістю; куток природи;

нетрадиційні: кімната природи - спеціально виділене місце для рослин і тварин, розміщуватись досить високі квіти, декілька акваріумів, шафа з обладнанням); зал релаксації - стіл з мольбертами , рояль, затишна атмосфера, крісло.

на території - традиційні: квітник, город, сад;

нетрадиційні: екологічна стежина, майданчик природи, куток лісу, лугу, водойми.

Куток природи в дошкільному закладі – важлива умова організації змістовної діяльності дітей, спрямованої на вирішення завдань ознайомлення дітей з природою.

Уперше питання про створення науково-природничих кабінетів було розроблено Є.М. Водовозовою. Дальшу розробку воно знайшло в педагогічній діяльності Є.І. Тихєєвої, яка вважала кутки природи обов’язковою умовою обладнання кожного дошкільного закладу. Ця вимога зберігається і тепер.

Навчально-виховне значення кутка природи не можна переоцінити. Наявність його у груповій кімнаті дозволяє формувати реалістичні уявлення про представників рослинного, тваринного світу через забезпечення безпосереднього контакту дітей з ними. Саме в процесі спостережень за розвитком тварин, ростом рослин створюються можливості для формування у дошкільників системи знань: рослини можуть існувати лише при наявності відповідних умов – світла, тепла, вологи, поживного ґрунту; кожна тварина пристосована до певних умов існування і, утримуючи її в куту природи, слід подбати про створення таких умов.

Спостереження і діяльність, пов’язана з доглядом за мешканцями кутка природи, збуджує думку, сприяє встановленню доступних розумінню дітей зв’язків, а все це вимагає і відповідного мовного оформлення. Об’єкти кутка природи дають змогу вихователю розвивати у дітей сенсорні органи, використовуючи для цього різноманітність забарвлення, форм, звуків, запахів природних об’єктів.

Особлива роль належить кутку природи у розвитку пізнавальних інтересів і спостережливості дітей, оскільки куток природи виконує функції маленької лабораторії, де проводяться нескладні досліди, здійснюються довготривалі спостереження за розвитком рослин і тварин.

Використовуючи об’єкти кутка природи, вихователь має змогу здійснювати екологічне виховання – формувати знання про залежності у природі, ціннісні орієнтації. Захоплюючи дітей цікавим світом природи, вихователь викликає у них бажання спілкуватися з нею, формує гуманне дбайливе ставлення до живого.

Наявність кутка природи – неодмінна умова формування перших трудових навичок, пов’язаних з доглядом за рослинами, тваринами, а також почуття відповідальності за доручену справу. Добре обладнаний куточок природи є завжди окрасою групової кімнати. Під час дослідження ставили питання старшим дошкільникам, що вони вважають найкрасивішим у груповій кімнаті. 90% відповідали, що це куток природи. Спостереження в кутку природи за гарним цвітінням квітів, чудовим підводним світом акваріума дають змогу збагатити дітей естетичними враженнями і відобразити красу у малюнках.

У кутках природи утримуються рослини і тварини – вони мешканцями кутка природи. Є мешканці постійні, а є тимчасові.

Постійні – кімнатні рослини, акваріумні рибки і молюски, птахи (канарка, папуга), ссавці (хом’як, морська свинка).

Тимчасові - жук сонечко, їжак, гусінь, коник, ікринки жабок, жук-плавунець. Вони перебувають у куточку певний час.

Вимоги до підбору мешканців в кутку природи:

1. Об’єкти кутка природи відповідати завданням програми, сприяти їхньому виконанню.

2. Рослини і тварини повинні бути безпечними для дітей (неможна утримувати рослини з отруйними властивостями – паслін, олеандр, а також колючі кактуси).

3. Об’єкти природи неповинні вимагати складного догляду.

4. Серед об’єктів кутка природи не повинно бути рослин, тварин, які підлягають охороні або чисельність яких незначна.

5. Об’єкти кутка природи повинні змінюватись, поряд з постійними мешканцями повинні бути тимчасові. Це забезпечить постійний приплив нової інформації – важливу умову для розвитку пізнавальних інтересів дітей.

Сезонні зміни у рослинних об’єктах кутка природи.

Крім кімнатних рослин, постійних і тимчасових мешканців кутка природи, потрібно вводити туди і інші об’єкти.

Восени в кутку природи пересаджують туди сальвії, чорнобривці, хризантеми, ще довго цвітуть і прикрашають куток. Плоди дерев і кущів, букети осіннього листя.

Взимку - створюють зелений город на підвіконні, ящик висаджують коренеплоди: моркву, петрушку, цибульку; висівають овес, ячмінь; ставлять гілочки дерев, кущів в вази з водою.

Навесні в кутку природи пророщують насіння, вирощують розсаду різних овочевих та квіткових рослин, які потім пересаджують на город.

Улітку куточок природи прикрашають квітковими композиціями, дітей вчать складати букети.

Розміщення і обладнання кутка природи.

Куточок природи влаштовується у світлій частині кімнаті, що забезпечує сприятливі умови для більшості його мешканців. Для розміщення використовується стандартне і нестандартне обладнання.

Стандартне обладнання – це секційні меблі з столиком-шафою, в якому зберігаються предмети догляду за об’єктами кутка природи.

Нестандартне обладнання – це пеньки, невеликі оригінальні стовбури дерев, декоративні грати, на яких розміщенні кімнатні квіти, клітки. Вибрані із смаком природні знахідки надають куткам природи екзотичності, індивідуальності. Найчастіше таке нестандартне обладнання доповнює стандартне.

Для оформлення кутка природи використовують декоративні тарілки з природними орнаментами, ставлять куманці і вази з сухими букетами, а влітку з композиціями із живих квітів. Під час розміщення в кутку природи об’єктів слід врахувати такі основні вимоги:

1. Розміщення кімнатних рослин, тварин повинно бути підпорядковано їхнім потребам у світлі, теплі. Наприклад: птахам слід забезпечити добре освітлене місце, через те що їм треба багато їжі, яку вони споживають лише при достатньому освітленні, в той же час хом’ячка ні в якому разі не можна залишати в освітленому місці, тим більше на сонці, бо це призводить до загибелі цих нічних тваринок.

2. Слід урахувати можливості розміщення дітей під час спостережень і догляду за об’єктами, тримаючи в полі зору перш за се їхню безпеку.

3. Дбати про естетичний вигляд кутка природи.

Кімнатні рослини кутка природи і зимового саду.

Кімнатні рослини-постійні мешканці кутка природи. Крім того вони, широко застосовуються в дошкільних закладах для створення зимових садів, оформлення вестибулів, сходів тощо. Наявність у кутку природи кімнатних рослин дають змогу показати дітям різноманітність рослин, їх будову, способи розмноження, познайомити з диференційованими потребами рослин в основних факторах середовища, навчити найпростішим прийомам догляду, формувати уявлення про їх красу, виховувати дбайливе ставлення. Кімнатні рослини виділяють фітонциди (особливо ця властиве для циперуса, пеларгонії) і тим самим створюють більш сприятливі умови у приміщенні.

Кімнатним квітництвом люди займаються давно. Активно розвилось воно з появою мореплавства. Відвідуючи різні куточки Землі, мандрівники привозили цікаві рослини, частини яких приживались у приміщеннях. Наші кімнатні рослини –це маленькі. Але справжні рослини тропічних рослин Індії, Яви, Бразилії, пустель Африки, Мексики. Вони найкраще пристосувались до кімнатних умов, оскільки в кімнатах тепло. Про те ці рослини страждають через відсутність звичних умов. Рослини тропіків – через сухість повітря, рослини пустель – через відсутність достатньої кількості світла. Знаючи їхнє походження, треба намагатися створити для них умови, близькі до тих в яких вони жили на батьківщині.

Усі кімнатні рослини за особливостями зовнішнього вигляду умовно поділяють на такі групи:

- красиво-квітучі;

- цибулинні;

- декоративно-листяні;

- ампельні і виткі;

- сукуленти.

Красиво-квітучі кімнатні рослини.

Цю групу об’єднують рослини, для яких характерне пишне і тривале цвітіння. Саме їм віддають перевагу, оскільки дітей приваблює все яскраве.

Абутилон (кімнатний клен) походить з Бразилії. Потребує легкого ґрунту, достатнього освітлення і помірного поливання. Розмножують рослину живцями та насінням. Рекомендується для зимових садів.

Гортензія – походить з Японії та Китаю, приваблює великими зонтиками суцвіть. Цікаво, що квіти її несправжні. Суцвіття складається з квіток, що мають замість пелюсток збільшені чашолистики. Спочатку вони мають зелений колір, потім жовтий і далі рожевий. Посередині видно маленьку кульку – це і є пелюстки недорозвинутої квітки, які щільно закривають тичинки та недорозвинену маточку. Зміну забарвлення гортензії можна викликати штучно, поливаючи її перед цвітінням один раз на тиждень розчином аміачного галуну (4 г на 1 л води). При цьому білі квітки стають блакитними. Рослина світлолюби ва, потребує помірного поливання, розмножують їх живцями. Рослину добре вирощувати в зимових садах.

Клівія – походить з південної Африки, добре витримує сухі і жаркі умови приміщень, не потребує яскравого освітлення, розмножується молодими паростками. Це постійний мешканець кутка природи, який під час цвітіння приваблює до себе зонтиком яскраво забарвлених квітів, дає змогу знайомити дітей з різноманітністю будови та диференційованими потребами рослин у денному світлі.

Бальзамін - походить з Тропічної Африки. Найбільш розповсюджений бальзамін з рожевими квітками і султанський – з червонуватими листками, яскраво-кармінними квітками. Рослина світло і вологолюбна. Розмножують її живцями, які укорінюються надзвичайно швидко. Бальзамін-постійний мешканець кутка природи. Цвіте він безперервно, квітки оригінальні, з довгими шторами. На прикладі цієї рослини доцільно знайомити дітей молодшого дошкільного віку з будовою рослин, а в групах старшого дошкільного – з розмноженням рослин живцюванням.

Бегонія - походить з тропічних областей обох півкуль. Назву рослина отримала від прізвища ботаніка XVII ст.. Бегона, який вперше її описав. Серед красиво квітучих бегоній найбільш поширена бегонія завжди квітуча і бульбова. Рослини вимагають легкого пухкого пухкого ґрунту, затінку, помірного поливання. Розмножують їх насінням, листковими і стебловими живцями, поділом кореневищ і бульб. Завждиквітуча бегонія є постійним мешканцем кутка природи. Спостереження за красивими квітками, блискучим яскраво-зеленим листям сприяє формуванню естетичних вражень. Знайомить з різноманітністю квітучих рослин. Бегонія бульбова рекомендується для зимових садів, її добре вирощувати і на ділянці дошкільного закладу.

Гібіскус - походить з Китаю. Невибаглива рослина, яка краще росте і квітує у більш світлих місцях. Потребує багатої землесуші. Розмножують її живцями. Гібіскус доцільніше вирощувати у зимових садах, оскільки рослина має досить великі розміри.

Пеларгонія – (герань) походить з Південної Африки. Відомо кілька видів пеларгонії: зональна, пахуча, плющолиста, велико квіткова. Це світлолюбні рослини, що потребують помірного поливання та перебування взимку у світлому прохолодному приміщенні. За відсутністю таких умов сильно витягуються. Навесні їх слід обрізати. Розмножується пеларгонія живцями. Квітнуть пеларгонії майже цілий рік і є постійними об’єктами кутка природи. Найбільш цінна пеларгонія велико квіткова з великими, красивими надзвичайно різноманітно забарвленими квітками, з гармонійним поєднанням різноманітних відтінків і фарб. У ДНЗ більше вирощують пеларгонію зональну, що має квітки різних кольорів. Висадивши три живці в один горщик, можна створити живий, довгоквітучий букет. Розповідаючи про пеларгонію, знайомлять дітей з різноманітністю будови квіток, стебла, листків, пособами розмноження цієї рослини. Різні види пеларгонії можна висаджувати на ділянці дошкільного закладу. Дітей слід обов’язково познайомити із значенням рослин (не лише прикрашає, але й оздоровлює, з ефірної олії роблять парфуми).

Семполія – узамбарська фіалка. ЇЇ знайшов Сент-Поль Іллер у горах Південної Африки. Сьогодні відома велика кількість гібридних сортів фіалок. Сенполії потребують яскравого розсіяного освітлення, рівномірного поливання, легкого поживного ґрунту, вони не витримують прямих сонячних променів. Розмножуються фіалки листковими живцями. В кутку природи фіалки бажані і як тимчасові, так і постійні мешканці. Розглядаючи їх різноманітні за кольором і формою чудові квіти з гарними вірізбленими краями, можна розповісти дітям, що ці прекрасні рослини – мандрівниці. В Африці жив учений, який любив мандрувати. Одного разу він у горах біля струмка побачив чудову рослину. Вона йому так сподобалась, що він вирішив її перенести додому. Фіалка добре прижилася, пишно цвіла, і всі, хто приходив у гості до вченого, милувалися її красою. Ботанік дарував їм листочки і розповідав, як треба вирощувати таку чудову рослину. Поступово вони поширилися у різних країнах, потрапили і до нас, щоб радувати своєю красою. Тож згадайте, де знайшов Сент –Поль фіалку і подумайте, де її поставити, як доглядати, щоб вона відчула себе так, як на своїй батьківщині.

Фуксія - походить з Центральної Америки. Названа на честь ботаніка XVI століття Л. Фукса. На батьківщині фуксія росте як кущ або деревце, досягаючи висоти 1,5 м. Ця світлолюбна рослина може рости і навеликих північних вікнах, потребує помірного поливання. Розмножують її живцями. В дошкільному закладі фуксію можна використовувати як тимчасовий і постійний об’єкт кутка природи. Розглядаючи з дітьми оригінальну квітку фуксії, можна розповісти, що вона нагадує ляльку-балерину, у червоній кофті, білій спідниці, з тонкими ніжками, взутими у жовті черевички, зеленою голівкою.

Цикламен – Батьківщина Мала Азія, Греція. Рослина потребує в період цвітіння світлого прохолодного місця, достатнього зволоження. Розмножують її насінням, Рекомендується для зимових садів, оскільки за відсутністю умов у групових кімнатах вона швидко гине.