Севастополь чи севастопіль

Намагання "українізувати" деякі слова в українській мові часто призводить до їх помилкового написання. Це стосується і географічних назв. На рекламних щитах, у розкладах руху поїздів читаємо: Севастополь, Сімферополь. Як пояснити практику такого слововживання?

Вся суть у тому, що в назвах українських міст треба розрізняти --поль у небагатьох словах грецького походження (грецьке polls '? "місто"): Севастополь, Сімферополь, Маріуполь, Мелітополь, ч Нікополь, Тирасполь — і -піль (з українського "поле"): Тернопіль, .. Бориспіль, Крижопіль.

Як бачимо, тут основним поясненням написання слова Севастополь є його походження. /

Завдання 45. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

ПЕРЕДБАЧЛИВИЙ — ПЕРЕДБАЧУВАНИЙ

Схожість звукової форми цих слів іноді спричиняється до того, що їх вважають значеннєво тотожними, взаємозамінними у тексті. Однак це не так. Хоч слова передбачливіш та передбачуваний і мають

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

спільну сему "прогнозування, передбачення, прозірливість", проте лексичне значення у них різне.

Передбачливіш ми кажемо про того, "який має здатність передбачати що-небудь" (СУМ). Тобто позначувана цим словом властивість стосується перш за все людини, а сам прикметник сполучається головним чином із назвами осіб: за статтю (передбачливий чоловік, передбачлива жінка j, за родинними зв'язками (передбачливий батько, передбачлива мати j; за професіями та посадами ■'передбачливий лікар, передбачливий директор) тощо.

В українській мові маємо також утворені від цього прикметника абстрактний іменник передбачливість та прислівник передбачливо.

Друге слово цієї паронімічної пари — передбачуваний — має значення "той, якого на основі вивчення фактів, об'єктивних даних можна спрогнозувати. заздалегідь зробити висновки про напрямки його розвитку, реалізації тощо". Такими можуть бути: погода, результати, наслідки, перебіг, динаміка, ріст, спад, реформи, процес. розвиток, напрямок та ін. Саме таку сполучуваність цього слова встановлюємо за матеріалами картотеки Інституту української мови НАН України, напр.: "Привернути увагу покупця, споживача можна також називанням передбачуваного результату дії" (з журн.).

Покрив — покриття

Деколи мовці сплутують ці два подібні за вимовою слова-пароніми. Тим часом кожне з них має свою сферу вживання н утворює характерні словосполучення.

Покрив — багатозначне слово, відтінки якого об'єднані значенням "який покриває що-небудь, будь-яку поверхню". Це може бути волосся, трава, мох. шматок тканини, покривало тощо. У мові усталилися словосполучення типу волосяний, шкіряний; хмарний. моховий, лсивий, сніговий покрив. Синоніми-іменники цього поняття — покривало, покриття.

Віддієслівний іменник покриття називає дію. пов'язану із словом покрити, вживається у сполуках типу роботи з покриття. система покриття лешплового приміщення, покриття піо.їіг та ін.

10

М. ЯЦИМІРСЬКА

Але покриття — це також "те, чим покривають яку-небудь поверхню з метою захисту, оздоблення". Тому покриття може бути асфальтове, лакофарбове, силікатне, килимове, плисове, пластикове, тобто воно накриває певну поверхню. Отже, асфальт, килим, лінолеум, оббивка, оздоблення, паркет — це покриття. Наприклад: "Грають дівчата в залі спеціальним м'ячем з ворсистим м'яким покриттям " (з газ.); килимове покриття для дитячої ігрової кімнати. Якщо покрив — це річ природна, органічно пов'язана з природною реалією (людина, грунт, повітряний простір тощо), то покриття — рукотворний, штучний предмет, який задовольняє естетичні потреби людини. Отже, за словниковим тлумаченням слова ніби схожі, але їх сполучуваність, значеннєві відтінки різні, на що й варто звернути увагу в практиці спілкування.

ПОСЛАБЛЮВАТИ — ОСЛАБЛЮВАТИ

Надто швидкий ритм життя змушує нас щось послабити, бо інакше ослабнемо ми. От і виходить, що ці два спільнокореневі слова за допомогою різних префіксів утворюють замкнуте коло.

Що ж ми можемо послабити, тобто "зменшити силу, ступінь вияву чого-небудь, зробити менш відчутним, виразним і т. ін."? Насамперед, звичайно, ми спроможні зменшити розмах, інтенсивність, масштаби якої-небудь діяльності, справи, дії, тобто того, що нам заважає, виснажує, пригнічує. Ми кажемо: послабити фізичне навантаження, послабити недоброзичливі починання, послабити щоденну метушню, послабити невпинний рух життя, послабити тиск суспільства. "Бажання полегшити собі життя часто ," обертається послабленням моральної відповідальності" (з газ.). ; *

Правильно вжите слово послаблювати у словосполученнях: $■: послаблювати апетит, послаблювати прагнення, послаблювати.'. заохочення, послаолювати силх, послаолювати серце, послаолювати-Щ функції печінки, де йдеться про зменшення сили прояву або гостроти чогось: "Ні, правда ніколи нікого не послаблювала" (з журн.). ]

Певні заходи применшують, знешкоджують здебільшого;, зовнішній негативний вплив: послабити згубні дії природних я

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

послабити екологічну небезпеку, послабити шкідництво комах, послабити зло в людині тощо: "У релігійних обрядах і ритуалах містяться й інші впливи, зокрема й такі, що послаблюють і руйнують одну з найнебезпечніших і наймогутніших перешкод до вдосконалення психіки — гординю" (з журн.).

Уживаючи усталений вислів послаблювати увагу до кого-, чого-небудь, передаємо зміст "приділяти менше уваги комусь або чомусь": послаблювати увагу до студентів, послаблювати увагу до роботи, послаблювати увагу до навчання і т. ін.

Сторінки періодичних видань рясніють такими фразами: послаблювати єдність народу, послаблювати натиск, послаблювати контакти з підприємствами, послаблювати міжпоколінні зв 'язки, послаблювати взаєморозуміння з іншими державами та ін. Тут спостерігаємо функціонування дієслова послаблювати у значенні "зменшувати силу, могутність чого-небудь, робити щось слабшим в економічному, культурному, політичному, військовому та ін. плані": "Треба виходити з того, що в найближчі роки зв 'язки з Росією певною мірою повинні послабитись, стати оптимальними, проте, як і раніше, залишаться значно об'ємнішими, аніж з іншими країнами" (з газ.).

У спеціальних галузях науки, техніки часто вживані словосполучення: послаблювати пружини, послаблювати попруги, послаблювати вузли. Тут слово послаблювати вживається у значенні "робити щось менш пружним, натягнутим, тупім і т. ін.".

Дієслово ослаблювати має вужчу сферу функціонування і вживається насамперед у значенні "ставати фізично слабким, безсилим, втрачати фізичну силу". Правильно сказати так: ослаблюється зір, ослаблюється слух, ослаблюється пам'ять, ослаблюється воля, тобто втрачається, притуплюється їх колишня гострота: "От би він зараз ліг і — і. напевно, загойданий втомою та пропасницею, заснув би — ну й усе!.. Коли він про це думав, його огортав страх: а що. як у нього ослабне воля і він піддасться на спокусу?" (І. Багряний).

У живих істот ослаблюється (стає тихішим) голос, ослаблюється імунітет, ослаблюється організм, ослаблюється сила рук і т. ін.. тобто люди втрачають свою міць, здатність до опору, до боротьби:

Nil

Mil

112

113

М. ЯЦИМІРСЬКА

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

"Слов'яни мене також цікавлять... Розкидана і тим ослаблена могутня сила! Шафарик з Тонгою відчули це, замислилися" (В. Шевчук), або у М. Грушевського: "Бо інакше тіло, не ослаблене і не знищене возстане зараз на дух, і ворог з подвоєними силами замучить його спокусами і звабами в ту хвилю, коли він [чернець] буде вважати себе вільним від принад світових".

Дієслово ослаблювати означає також "ставати менш натягнутим, щільним, тугим": ослаблюються конструкції, ослаблюється верхня частина літосфери. Такі вислови характерні здебільшого для наукового та науково-популярного стилів: "Коли ослаблюються верхні частини літосфери, скажімо, в зонах тектонічних тріщин, то виникають соляні штоки" (з журн.).

Отже, дієслово послаблювати передбачає насамперед активну дію над чимось, тоді як ослаблювати — характеризує внутрішні зміни предмета чи об'єкта і функціонує переважно в пасивних конструкціях.

ПРОТИРІЧЧЯ — СУПЕРЕЧНОСТІ

В українській мові ці слова часто функціонують як варіанти (у СУМІ протиріччя — "те саме, що суперечності", тобто мають однакове значення; у Філософському словнику за ред. Шннкарука 1979 р. слова протиріччя немає взагалі). Так, вони вживаються в мові засобів масової інформації: протиріччя між собою і оточенням, протиріччя}' внутрішньому світі людини, протиріччя людського духу, протиріччя в предметах і явищах об'єктивного світу, протиріччя української душі, протиріччя в громаді, протиріччя історії, наприклад: „я "Постає проблема, чи не залежить ""строкатість" нашого^ культурного та історичного розвитку від внутрішніх протиріч в' українській душі, які цікавили ще Г. Сковороду і які П. Куліш назвав-^ колізіями між розумом і серцем⁹" (з журн.).

Проте в українській мові для позначення невідповідності чого-і небудь чомусь давно усталилося слово суперечність (його фіксує; Словник за ред. Б. Грінченка), яке виповідає законам словотворення^ української мови і має багато сшльнокореневих утворень: суперечити^

суперечливий тощо. Прозоре його значення робить зрозумілими для кожного вислови: суперечність політики з тенденцією світового розвитку, суперечності людського буття, суперечності в ученні церкви і житті мирян, суперечності законодавства, суперечності інтересів іюдини і законів природи, суперечності в собі. Практика вживання слова суперечність закріплюється і художньою літературою, наприклад: -Отже, м'якість і твердість, примхливість і дисципліна — вона [Марія] сама помітила ці суперечності в собі, зафіксувала їх в автопортреті" (М. Слабошпицький). Тому не треба боятися повторити двічі те саме, коли йдеться про одне поняття без будь-яких відмінностей у значенні, наприклад: "Держазно-політичні ідеали вченого зазнали чималих змін протягом його творчої та політичної діяльності й несуть на собі відбиток як суперечностей особистої еволюції Драгоманова-теоретика, так і суперечності тієї епохи, в якій він творив і діяв" (з журн.). Це ще раз актуалізує твердження про те, що варіанти у мові не можуть співіснувати довго. Один з них закономірно відходить.

Завдання 46. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

РЕЧНИК — ПРЕДСТАВНИК — ПРЕС-СЕКРЕТАР

В офіційно-діловій практиці останніх років з'явилася назва речник. Це книжне слово, що вживалося здебільшого на позначення особи, яка виражає чиїсь погляди, бажання, інтереси та ін., було синонімом до слів оратор, адвокат. Справді, воно функціонувало у текстах, висловах піднесено-урочистого звучання типу речник Свого народу, речник нової епохи. Пор. таку цитату: "І Соломон — лише вірний, сліпий прапороносець, речник тісї нової епохи — Чорної-чорної епохи насильства, епохи відчаю" (І. Багряний). Експресія завзятості, пристрасності вже не властива семантичному ї$Щтінку слова "той. хто в своїй особі представляє кого-, що-небудь. ^федставник": "Представники мистецтва часто стають речниками :естетичних, так і політичних концепцій" (з журн.). Саме значення

_і

(і

114

М. ЯЦИМІРСЬКА

"представник" і виражає лексема речник, що вживається у сполуках речник Голови Адміністрації Президента України, речник народного депутата, речник прем' єр-міністра та ін. Це значення є першим в Українсько-англійському словнику С. Андрусишина — •"reprezentative". Наприклад: "Напередодні Міністерство закордонних справ України у ноті керівництву Польщі висловило сподівання, що справу розглянуть швидко і неупереджено. повідомив офіційний речник МЗС Ігор Долгов'⁷ (з газ.). Порівняйте наступні цитати з газети "Хрещатик", розташовані в порядку конкретизації офіційної назви посади, яку обіймає названа особа: "Таку офіційну позицію уряду нашого західного сусіда оприлюднив на брифінгу для журналістів представник Міністерства закордонних справ України Ігор Долгов"; ""Як повідомив на брифінгу офіційний представник українського зовнішньо-політичного відомства Ігор Долгов, відповідні документи вже готові"; "їхні тіла повернуть на батьківщину, повідомив прес-секретар Міністерства закордонних справ України Ігор Долгов". Отже, на сьогодні опосередковано ідеї, інтереси та погляди державних установ і відомств, посадових осіб може виражати перед громадськістю їх представник — прес-ескретар, що є офіційною одиницею у штатному розкладі вищих органів влади, а саме: прес-секретар Голови Верховної Ради України, прес-секретар народного депутата України, прес-секретар київського міського голови і под.

Звичайно, порівняно зі словами речток і прес-секретар, лексема представник має більш загальне значення, як-от: "Чому так довго довелося очікувати обіцяного, представник Всесвітнього банку Грегорі Єджейчак достеменно не пояснив" (з газ.); "Серед посланців нашої держави — представники Міністерства фінансів та Міністерства юстиції" (з газ.) та ін. Існує й така функція — постійний представник Президента у Верховній Раді України.

Отже, як свідчать матеріали сучасних ЗМІ. активізоване в сфері суспільно-політичних відносин слово речник виявляє одну національних рис української ділової практики. А втім, це слов* має виразні ознаки публіцистичного стилю, нейтральним, синонімами до нього виступають представник та прес-секретар.

116

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

РЮКЗАК — НАПЛЕЧНИК

Слова рюкзак та наплечник належать до числа тих лексичних синонімів, які стали активно вживатися практично нещодавно.

За тлумачним словником, "сумка, яку носять за плечима", має тільки одну назву — рюкзак, а наплечник не зафіксований узагалі. Однак більш сучасні словники вже відбивають тенденцію до стилістичного "відродження" наплечника. Так. Словник синонімів української мови подає названі слова в одному значеннєвому гнізді. тобто унормовує паралельність уживання іншомовного запозичення рюкзак (him. Rucksack, від Rucken — спина і Sack — мішок) та його українського відповідника наплечник. Нормативність лексеми наплечник не викликає сумніву також у авторів Нового російсько-українського словника-довідника (за ред. С. Срмоленко). у якому до російського гасла рюкзак подано відповідниками і наплечник, і рюкзак, але наплечник — на першому місці.

На наших очах це слово почало своє друге життя. І немала заслуга у цьому людей, яких часом називають "мовними консерваторами" чи "мовними традиціоналістами". Вони послідовно і цілеспрямовано віддавали йому перевагу перед вже усталеним, але усе ж іншомовним запозиченням. За останні два десятиліття уживання назви наплечник (як і низки інших слів типу летовище, лещата, лазничка, слухавка) стало модним, до певної міри, навіть знаковим — як свідчення глибокого знання мови, вільного володіння її лексичним фондом. Легко прижилося воно і в мові публіцистики та модерної української літератури, пор.: "І таки незамінними для мандрівників-любителів, навіть тих сучасних, що вирушають у Подорож на авто, є наплечники" (з газ.).

Можливо, друге життя слова ншпечник — данина мовній моді, .що відбиває моду соціокультурну, а можливо — закономірний "наслідок активізації глибинних пластів питомої української лексики, іе у будь-якому разі сьогодні ми констатуємо його популярність як одиниці периферійної, застарілої чи сленгової. а нормативної.

'атурної.

М. ЯЦИМІРСЬКА