- •1. Постановка проблеми свідомості в історії філософії.
- •2. Роль праці, спілкування й мовлення у формуванні та розвитку свідомості.
- •3. Взаємозв'язок діяльності, мислення та мови.
- •4. Структура свідомості. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість.
- •5. Розуміння пізнання як діалектичного й культурно-історичного процесу взаємодії людини і світу. Об'єкт і суб'єкт пізнання.
- •7. Практика як критерій істини
- •8. Діалектична єдність абсолютної й відносної істини. Істина й омана. Істина та правда.
- •9.Єдність чуттєвого й раціонального в пізнанні. Основні фоми чуттєвого та раціонально пізнання.
- •12. Предмет соціальної філософії
- •13. Специфіка буття суспільства як співбуття людей. Суспільне буття та суспільна свідомість.
- •14. Соціальний простір і соціальний час як буття людини в культурі
- •15. Суспільне буття та суспільна свідомість
- •16. Структурованість соціальної системи. Основні елементи соціальної структури суспільства та їх історичний характер.
- •Структурованість соціальної системи. Основні елементи соціальної структури суспільства та їх історичний характер. Предмет і структура соціальної філософії
- •Структурованість соціальної системи
- •1. Продуктивні сили і їх структура.
- •2.3. Сутність і методи організації виробництва.
- •18.Історична періодизація суспільного розвитку формаційний та цивілізаційний підходи.
- •19.Історична періодизація суспільного розвитку осьовий і хвильовий підходи.
- •23.Проблема взаємозв’язку свободи і необхідності в житті людини та суспільства.
- •25.Культура як символічний світ людського буття. Співвідношення культури й цивілізації.
- •26.Суспільна свідомість та її структура буденна й наукова свідомість, суспільна психологія та ідеологія.
- •28.Особистість як міра соціальності в людині. Особистість та особа. Роль індивідуальних якостей у процесі формування особистості.
- •29.Діалектика об’єктивного й суб’єктивного в історичному процесі, його рушійні сили.
- •30. Співвідношення еволюційного та революційного моментів у розвитку людської цивілізації
12. Предмет соціальної філософії
Об'єктом соціально-філософського аналізу виступає суспільство - локальне або людство. Суспільство є об'єктом аналізу різних наук : історії, соціології, філософії історії, соціальній філософії та ін. Але кожна з них має свій предмет дослідження, тобто свій аспект у вивченні суспільства, а значить, загальні і специфічні методи соціального пізнання.
Предметом соціальної філософії є відношення між товариством людей і громадською людиною. В цьому відношенні суспільство виступає громадським буттям, а людина у формі суспільної свідомості. Останнє означає, що громадська людина - це люди, об'єднані в рід, етнос, народ, цивілізацію і тому подібне, а не індивід. При такому підході суспільство, його пізнання і суспільна свідомість, а також громадська практика придбавають очевидну специфіку в порівнянні з іншими науками і формами світогляду, що вивчають суспільство. Таким чином, соціальна філософія - це складова частина філософії, що вивчає взаємовідношення між суспільством і людиною у формі взаємодії громадського буття і суспільної свідомості.
Предметом соціальної філософії є стосунки між громадською людиною, з одного боку, і соціальними інститутами, громадськими сферами, громадськими формаціями, громадськими цивілізаціями і тому подібне - з іншою. Суттю громадської людини в цьому випадку виступає суспільна свідомість і громадська практика, які здійснюються в перерахованих громадських формах. В зв'язку з цим доречно підкреслити, що соціальна філософія вивчає не громадське буття і суспільну свідомість в їх нарізності, а процес їх функціонування і розвитку в різних громадських формах (інститутах, сферах, формаціях і тому подібне). Тому важливою проблемою соціальної філософії є вивчення суспільства як цілісної природно-соціальної системи, найважливішими елементами якої є громадське буття і суспільна свідомість людини.
Передусім, соціальна філософія вивчає громадське буття, яке трактується в різних соціально-філософських системах по-різному. Громадське буття є єдністю об'єктивного (матеріального) і суб'єктивного (ідеального), що утрудняє його розуміння і інтерпретацію. Доводиться конкретизувати методи філософського пізнання : громадський зв'язок і громадський розвиток, громадські протиріччя, громадські закони, співвідношення громадської необхідності і свободи і тому подібне. І справа тут не лише у відповідному прикметнику "громадське", але головним чином у виявленні суті нових соціально-філософських понять. Тому аналіз особливостей громадського пізнання повинен передувати аналізу інших проблем соціальної філософії.
Через складність об'єкту, що вивчається, в історії соціальної філософії виникло декілька напрямів аналізу : історичний ідеалізм, історичний матеріалізм, історичний реалізм. Вони по-різному вирішують проблему взаємозв'язку громадського буття і суспільної свідомості і інші суміжні проблеми. Усі ці напрями рівноцінні з точки зору громадської істинності, тобто є гіпотезами, що мають свою пізнавальну цінність в різних суспільствах і в різні історичні періоди. Наприклад, історичний матеріалізм панував в соціалістичних суспільствах, а історичний ідеалізм в буржуазних. Зараз і людство, і соціальна філософія піднімаються на новий ступінь соціального пізнання.
Соціальна філософія вивчає людство як сукупність локальних (окремих) суспільств, що знаходяться між собою у взаємному зв'язку. В цьому випадку поняття "людство" і "суспільства", з яких воно складається, розрізняються. Суспільства є цілісними системами, своєрідними природно-соціальними організмами, що складаються з безлічі сфер-систем, : географічною, демографічною, економічною і тому подібне. Ці громадські системи аналізуються з боку складових частин і функцій у складі громадських організмів. Вже при вивченні цієї частини соціальної філософії стає ясно, яка складна освіта є суспільством, і як мало ми про нього знаємо.
Однією з проблем соціальної філософії є процес розвитку суспільств і людства. Тут аналізуються основні суб'єкти соціального розвитку (особи, еліти, класи і нації); типи соціального розвитку (циклічне, лінійне, спіралевидне); особливості процесу соціального розвитку (еволюційний, революційний, коэволюционный); громадський прогрес в усій складності його протікання (критерії, необхідність, ціна і тому подібне), рушійні сили і перспективи громадського прогресу, співвідношення свідомого і стихійного в громадському розвитку.
Важливою проблемою соціальної філософії є вивчення форм зв'язку між основними сферами громадського організму, тобто вивчення способів інтеграції елементів громадського буття. Такими формами інтеграції є формації суспільств (громадські формації), виступаючі своєрідними метасистемами. Ми виділяємо три типи таких метасистем : політичні, економічні, змішані. Їм відповідають і такі ж суспільства. У рамках цих формацій суспільств виникають відповідні ним форми суспільної свідомості, в яких пізнається економічне, політичне, змішане буття.
Соціальна філософія здавна займається проблемою якісних етапів в розвитку суспільств і людства, що пов'язано з поняттям культури і цивілізації. У культурології проблема культури вивчається детальніше, як самостійна характеристика людського суспільства і людини. У рамках соціальної філософії культура розглядається як якісна характеристика суспільства, різноманіття і етапів розвитку культури - цивілізацій. У цій частині цивілізації вивчаються і як характеристики локальних суспільств (єгипетська, західноєвропейська, китайська, російська і тому подібне), і як характеристики етапів розвитку людства : доиндустриальная, індустріальна, постіндустріальна.