- •Трудове право
- •1) Трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем;
- •2) Інші суспільні відносини, тісно пов’язані з трудовими.
- •2.Метод та функції трудового права України.
- •3.Система трудового права України.
- •4.Принципи трудового права України.
- •5.Джерела трудового права України.
- •6.Основи правового регулювання зайнятості населення і працевлаштування.
- •7.Поняття суспільних трудових відносин та трудових правовідносин.
- •8.Суб’єкти трудового права.
- •9.Умови виникнення трудових правовідносин.
- •10.Підстави виникнення трудових правовідносин.
- •11.Зміст трудових правовідносин.
- •12.Поняття колективного договору.
- •13.Колективні переговори по укладенню колективного договору.
- •14.Порядок укладення колективного договору.
- •15.Зміст колективного договору.
- •16.Контроль за виконанням колективного договору.
- •17.Відповідальність за невиконання зобов’язань, передбачених колективним договором.
- •18.Поняття колективних угод та їх види.
- •19.Поняття та значення трудового договору.
- •20.Зміст трудового договору.
- •21.Загальний порядок укладення трудового договору.
- •22.Строк трудового договору.
- •23.Підстави припинення трудового договору.
- •24.Переведення на іншу роботу та переміщення на інше робоче місце.
- •26.Випробування при прийнятті на роботу.
- •27.Трудова книжка. Порядок ведення трудової книжки.
- •28.Поняття і основні види робочого часу.
- •29.Нормальна і скорочена тривалість робочого часу.
- •30.Неповний робочий день, тиждень.
- •31.Надурочні роботи і порядок їх застосування.
- •32.Поняття і види часу відпочинку.
- •33.Поняття і види відпусток.
- •34.Щорічна основна відпустка і порядок її надання.
- •35.Додаткові відпустки, їх види і порядок надання.
- •36.Відпустки без збереження заробітної плати.
- •37.Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.
- •38.Поняття оплати праці, заробітної плати.
- •39.Структура заробітної плати.
- •40.Система оплати праці.
- •41.Гарантійні виплати та їх види.
11.Зміст трудових правовідносин.
Трудові правовідносини є зобов'язальними відносинами. В рамках трудових відносин кожний їх суб'єкт має визначені законом і взаємною угодою права і обов'язки. Відносини, що встановлюються між працівником і роботодавцем, зобов'язують цих суб'єктів проводити певні дії по виконанню трудової функції, виплаті винагороди за проведену роботу. Ці зобов'язання носять майновий характер.
Але виробництво здійснюється не тільки для того, щоб створювати матеріальні блага. Воно одночасно є і виробництвом життя суспільства. Прикладом цього може служити кризовий стан виробництва, що в свою чергу призвів до кризового стану суспільства, до його зубожіння.
Поряд з майновими зобов'язаннями трудові правовідносини включають зобов'язання немайнові.
Хоча формально сторони, вступаючи в трудові правовідносини, є рівноправними, наявність у власника або уповноваженого ним органу засобів виробництва зводить його в пануюче становище. Працівник підпадає у залежність до власника не тільки фактично, а й у правовому значенні, що закріплено ст. 21 КЗпП.
Таким чином, зі встановленням трудових правовідносин кожна із сторін набуває певні суб'єктивні права і несе відповідні обов'язки. Суб'єктивні трудові права працюючих за наймом становлять собою реалізацію і конкретизацію основних прав, що визначені Конституцією України і конкретизовані в інших законодавчих актах про працю.
Трудове законодавство чітко не окреслює меж дозволеної поведінки працівників при реалізації суб'єктивних прав. Важливо, щоб працівник не зловживав своїми правами і не вступав у протиріччя із законом і нормами моралі.
Суб'єктивними правами і обов'язками володіє кожний працівник як учасник трудових правовідносин. Ці права, а до них слід віднести право на працю, на відпочинок, на здорові і безпечні умови праці тощо, визначають правовий статус працівника.
12.Поняття колективного договору.
В усіх країнах колективний договір традиційно розглядається як бажаний засіб фіксації заробітної плати та інших умов найму, регулювання відносин між підприємцями і працівниками. Гнучкість і пристосованість колективних договорів давно підтверджені практикою, бо їх результати відповідають життєвим інтересам соціальних партнерів та їх представників.
Як вже відзначалося, колективні договори в більшості країн світу є переважним засобом регулювання трудових відносин. При цьому досить часто колективний договір залежить від політики уряду і одержує законодавче обґрунтування. Успіх колективних договорів полягає і в тому, що в них закріплюються поняття, широко вживані в житті, тому вони стали основним засобом реалізації соціальної справедливості і гуманного ставлення до людини праці.
13.Колективні переговори по укладенню колективного договору.
Від імені трудового колективу переговори повинен вести орган, який одержав на це повноваження. Відповідно до практики, що існувала в минулі роки, таким органом виступав профспілковий комітет підприємства. У даний час право на ведення колективних переговорів може надаватись професійним спілкам чи їх об'єднанням в особі їх виборних органів. Але право вести колективні переговори може надаватись й іншим представницьким органам, наприклад раді трудового колективу, страйковому комітету, якщо трудовий колектив висловився за надання їм таких повноважень. Такі повноваження надаються загальними зборами трудового колективу або конференцією його членів шляхом голосування.
Якщо на підприємстві є кілька професійних спілок чи інших об'єднань або інших уповноважених колективом представницьких організацій, усі вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору. Відповідно до ст. 14 КЗпП колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, їх укладенню також передують колективні переговори. Для успішного їх проведення необхідне чітке розмежування компетенції сторін на всіх рівнях переговорів, визначення сфери дії і міри норм та положень загального колективного договору на підприємстві в цілому.
Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору утворюється робоча комісія з представників сторін, наділених відповідними повноваженнями. Крім представницьких сторін до участі в переговорах можуть залучатися також спеціалісти, експерти, запрошені за домовленістю сторін.
Повноваження членів комісії встановлюються відповідними рішеннями сторін, які ведуть переговори. Ці рішення оформляються наказами, розпорядженнями, постановами тощо. Ними визначаються статус і права членів комісії, порядок їх діяльності, встановлюються певні гарантії на час проведення переговорів.
Мінімальні гарантії членів комісії визначені ст. 12 Закону України «Про колективні договори і угоди». Передбачено, що особи, які беруть участь в переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів і підготовки проекту колективного договору звільняються від основної роботи із збереженням середньомісячного заробітку та включенням цього часу до трудового стажу. Всі витрати, пов'язані з участю у переговорах і підготовкою проекту, компенсуються в порядку, передбаченому законодавством про працю або колективним договором.