Семінарське заняття № 5. Мистецтво як вид естетичної діяльності

Предметом мистецтва є людина і дійсність, які інтерпретуються через систему художніх образів.

[Л. О. Сморж. Естетика. Навчальний посібник. – Київ, Кондор, 2009. Електронний доступ до джерела -http://ebk.net.ua/Book/ethics/smorzh_estetika/part4/402.htm]

Художній образ — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається в формі абстрактних понять.

[Вікіпедія. Електронний доступ до джерела - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7]

Художній твір — розповідь про певну життєву подію (вигадану чи ні), що ведеться від особи реального або уявлюваного автора з розрахунком на естетичне враження й містить у собі його передумови.

[Вікіпедія. Електронний доступ до джерела - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80]

Зміст художнього твору - це яскраве свідчення існування діалектики суб'єктивного й об'єктив­ного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обов язково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття. Структура змісту художнього твору є синтезом таких важли­вих компонентів, як тема, ідея та емоційно-естетична оцінка зобра­жуваних явищ.

[Л. О. Сморж. Естетика. Навчальний посібник. – Київ, Кондор, 2009. Електронний доступ до джерела -http://ebk.net.ua/Book/ethics/smorzh_estetika/part4/402.htm]

Художня форма — це в певних рівнях структур водночас і зміст, а зміст — це реальний рух його у своєму становленні (здійсненні) як форми. Закон нероздільності змісту й форми набуває особливого значення в мистецтві. Форма кристалізує в собі стильові ознаки, культурні традиції, упорядковуючи змістовні та ідейні задуми в органічні ціліс-ні єдності.

[Л. О. Сморж. Естетика. Навчальний посібник. – Київ, Кондор, 2009. Електронний доступ до джерела -http://ebk.net.ua/Book/ethics/smorzh_estetika/part4/402.htm]

Функції мистецтва:

Проблема функцій належить до фундаментальних теоретичних питань естетики, її осно­ву зумовлює історичний чинник, адже функції мистецтва виникають і складаються впродовж усього розвитку цивілізації у зв'язку з формуванням нових потреб і особливостей поведінки людини.

Гносеологічна (епістемологічна, когнітивна, еврістична) - одна з основних функцій мистецтва. Без сумніву, відноситься до мистецтва первісної людини, що створювала наскельні малюнки або статуї для того, щоб пізнати зовнішній світ або для тренування власних умінь. Дикуни повторюють обряди (в них закріплюється найважливіша інформація, що передається з покоління в покоління) і вчаться таким чином. Та із часом (із виникненням цивілізації) відбувається розмежування науки й мистецтва. Наука - специфічний спосіб отримання знань, які спираються на логіку й перевіряються за допомогою досвіду.

Та мистецтво пізнає світ через сис­тему художніх образів, використовуючи специфіч­ні засоби і прийоми.

Гносеологічну функцію також називають кассандрівською (пророчою) - митці узагальнюють інформацію про навколишній світ, комплексно передають її й можуть виступати "пророками" - передбачати ті чи інші події. Арістотель, порівнюючи історика й поета, надавав перевагу останньому: історик описує події, які сталися, а поет говорить про те, що могло б статися (для цього має знати закономірності світу).

Аксіологічна (ціннісна) функція - кожна культура створює свої ідеали, що базуються на цінностях суспільства. Цінність - явище, матеріальний чи духовний предмет, що усвідомлюється окремою людиною, суспільством або людством як надзвичайно важливий. В основі культури лежить традиція, у першу чергу іншим поколінням передається найважливіша інформація, що й фіксується в ідеалах.

Сугестивна функція - навіювання людини певного роду думок, почуттів, що впливають на психіку людини, функція пов'яза­на з певною гіпнотичною дією, впливом на людську психіку. Значної уваги цій функції приділяло Психоделічному мистецтві. Сугестивна функція близька до виховної, проте, над відміну від першого, тут йдеться про звернення мистецтва до позасвідомого.

Виховна функція мистецтва - здатність мистецтва до виховання пов'язують з активіза­цією емоційно-чуттєвого початку, емоційним впливом мистецтва на людину.

Компенсаторна функція. Розвиток людини обмежено багатьма факторами - суспільством, місцем проживання і т.д. Мистецтво руйнує ці обмеження, відновлює цілісність, повноту особистості. Досвід, емоційні переживання персонажу читач, глядач сприймає як власний. Компенсаторна функція має три аспекти:

1). Відволікання (гедоністично-гральний, розважальний аспект); 2). Втіха; 3). Власне компенсаторний аспект (сприяє духовній гармонії людини).

Комунікативна функція. Аналізуючи феномен мистецтва, науковці різних історичних періодів підкреслювали його комунікативну пере­вагу над іншими формами суспільної свідомості. При цьому, якщо комунікативні функції таких мистецтв, як театр, кіно, література обмежені мовним бар'єром, то музика, балет, скульптура, живопис вільні від цього обмеження.

Гедоністична функція - мистецтво доставляє людині насолоду, вчить насолоджуватися знаками краси, які створює мистецтво. Разом із естетичною відноситься до сутністних функцій мистецтва, пронизує решту. Гедоністична функція спирається на самоцінність особостості.

Естетична функція - головна функція мистецтва, складає сутність художньої творчості, хоча й не перекреслює всі попередні. Мистецтво формує художні смаки, здібності й потреби людини, надає значимість світу в цілому і всім його проявам. Мистецтво пробуджує творчій дух особистості, бажання змінювати світ за законами краси й гармонії.

Також виділяють ідеологічну, релаксаційну, фасцинуючу (захоплюючу) функцію, функцію суспільного формування.

[Вікіпедія. Електронний доступ до джерела - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80]