25

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Кафедра обліку та аналізу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Облік у небюджетних неприбуткових організаціях»

Варіант № 3

Виконала:

ст.гр. ОА – 42

Бобечко Н.М.

Перевірила:

Височан О.О.

Львів 2011

ЗМІСТ

	ВСТУП	3
1.	ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА	4
1.1.	Особливості створення, державної реєстрації і діяльності громадських організацій (8)	4
1.2.	Облік операцій в іноземній валюті (31)	8
	Тести	11
2.	ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА	13
	СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	24

ВСТУП

Мета написання контрольної роботи – формування навиків організованої самостійної роботи щодо обліку фінансово-господарських процесів у небюджетних неприбуткових організаціях.

Основними завданнями контрольної роботи з дисципліни «Облік у небюджетних неприбуткових організаціях» є здобуття та закріплення практичних навиків щодо:

організації бухгалтерського обліку у небюджетних неприбуткових організаціях відповідно до ознаки класифікації;

документування господарських операцій;

формування фінансової та податкової звітності;

обліку операцій в іноземній валюті;

обліку гуманітарної допомоги;

обліку доходів, витрат та фінансових результатів;

обліку відрахувань у фонди соціального страхування.

Виконання контрольної роботи передбачає першочергове оволодіння матеріалом з дисципліи «Облік у небюджетних неприбуткових організаціях» та опрацювання нормативно-законодавчої бази.

Контрольна робота складається з теоретичной частини і практичної. У теоретичній частині розкривається розкриваються питання такі як: формування облікової політики небюджетих неприбуткових організацій та основні її особливості і особливості створення державної реєстрації і діяльності житлово-будівельних кооперативів.

1. Теоретична частина

1.1. Формування облікової політики небюджетих неприбуткових організацій та основні її особливості

Нормативні та регулюючі документи

1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p. № 966-XIV.

2. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

5. Лист Міністерства Фінансів України від 21.12.09р.№31-34000-10-5/27793.

6. Лист Міністерства Фінансів України від 2.11.10р.№31-34000-20-23-5535/5708.

7. Податковий Кодекс України.

1. Загальні засади формування облікової політики.

Те, що діяльність організації треба не лише організувати, а ще й документально оформити, знають усі: і члени організації, і правління, і безумовно бухгалтери. Навіть якщо ще до кінця й не усвідомлюється той факт, що встановлення облікової політики, як і ведення бухгалтерського обліку, насамперед необхідні усім органам управління, керівники про всяк випадок підписують розпорядчі документи (накази, положення, розпорядження тощо) про облікову політику. Іноді такі документи мають формальний характер, а іноді навіть трапляються такі, що явно суперечать прийнятій системі ведення бухгалтерського обліку.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності [1, ст 120]. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах та організаціях з різною формою власності з урахуванням конкретних умов діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством чи організацією на підставі загальних правил і особливостей діяльності. Але захаращувати наказ про облікову політику імперативними нормами не слід. Тобто поміщати в нього всі без винятку норми бухгалтерського обліку не треба. Головний обліковий документ має містити лише перелік обраних організацією чи підприємством методів оцінки, процедур, обліку, щодо яких нормативна база бух обліку передбачає не один варіант [5, ст. 230].

Облікову політику підприємство чи організація визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов’язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерії. Підприємство чи організація самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу, технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку и т.п.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов’язки, зокрема забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і податкової звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх операцій. У свою чергу керівник зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики . Обрана облікова політика застосовується із року в рік.

Зміна облікової політики можлива у випадках, коли: 1) змінюються статутні документи; 2) змінюються вимоги органу, який затверджує положення бухгалтерського обліку, тобто міністерства Фінансів; 3) зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності. Можна щороку не перезатверджувати наказу про облікову політику, а вносити зміни в діючий наказ. Тобто «Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства чи організації, до якого за необхідності вносяться зміни з визначено часу». Необхідно чітко розмежувати зміни в обліковій політиці від змін в облікових оцінках. Не будь – яка зміна в наказі про облікову політику потрапляє під визначення змін в обліковій політиці. Наприклад, зміна методу амортизації. Її хоч и прописують у наказі про облікову політику, однак це не що інше, як зміна облікової оцінки [6, ст.150].

2. Процедури здійснення облікової політики.

Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника , який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію вимагається Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (керівник та головний бухгалтер ). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, обрану форму оподаткування. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності .

Наказ може містити такі розділи:

1. Організація бухгалтерського обліку

2. Техніка здійснення бухгалтерського обліку.

3. Нормативна база та методичні принципи бухгалтерського обліку.

У першому розділі, пов’язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку в організації.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку , графік (план) документообігу, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп’ютеризації облікових робіт.

У третьому розділі наказу відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, порядок оцінки необоротних активів, терміну корисного використання, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів.