2. Модель водоспаду із зворотнім зв'язком

Для того, щоб зменшити негативні наслідки каскадної моделі, які полягають у відсутності можливості виправлень помилок, зроблених на попередніх етапах, з'явилася модель із зворотнім зв'язком. Концепція полягає в тому, що можна повернутися до попередніх етапів, якщо виникає така необхідність. У семантичній формі можемо представити підхід таким чином.

Малюнок 2.3.1. Модель водоспаду із зворотнім зв'язком.

3. Документоване виконання

Модель була спочатку введена армією США. Ця організація завжди вкладала великі суми у виробництво ПЗ. У сімдесятих роках минулого століття призначення грошових коштів було пов'язане із завданням на Зоряні Воєни. Було оцінено, що програмне забезпечення, потрібне для завдання, буде довжиною в мільйони рядків програмного коду.

Програми були написані на мові Ada.

Армія США весь час доводила, що здатна працювати на дуже складних проектах. Ця організація була причетна до процесу розвитку ПЗ і нових технологій. Деякими з результатів були стандарти DOD STD 2167 і DOD STD 2167a, які описують необхідні методи розробки ПЗ для армії.

Життєвий цикл програм, описаний в документах, називається документованим виконанням. Це каскадна модель, що складається з декількох послідовних етапів. Ці документи будуть потрібні для подальшої розробки. Клієнт забезпечується документами, і лише після схвалення цих документів можлива розробка наступного етапу.

Переваги і недоліки моделі

Переваги моделі такі ж, як у каскадній моделі, тобто можливість планування, опрацьовування розкладу і моніторинг проекту. Новою перевагою є здатність зупинити розробку проекту в одній компанії і перенести її в іншу разом зі всім комплектом документів.

Недоліки моделі такі ж, як у каскадної моделі. Ще одним недоліком є: потрібно вкладати більше інвестицій в роботу з підготовки документів (наприклад ті, що відповідають стандарту DOD STD 2167, складають більше 50% всього робочого навантаження); потрібні паузи в розробці ПЗ для перевірки документів клієнтом. Деякі організації, наприклад IEEE, пропонують свої власні стандарти для документованого виконання програмних проектів.

3. Прототипування

Всі описані вище методи розробки проектів мають суттєвий недоліки – висока вага помилок, зроблених на етапі формулювання вимог. Тому рекомендується спочатку створити модель перед розробкою систем, для якої формулювання є дуже просте, а потім її модифікувати.Що протягом розробки є дороге або зовсім неможливе (наприклад, для космічних програм).

Типовим прикладом систем, які можуть прототипуватися, - інформаційні системи, які обробляють дані роботи організації за нескладними алгоритмами, тобто здійснюють зберіганням даних, їх пошук на виконання простих операцій. Такі системи виконують функції, які раніше виконувалися без комп'ютера.

Проте, інформаційні системи дають змогу вводити нові функції, неможливі без комп'ютерів: дуже складні аналізи, виробнича оптимізація, підтримка ухвалення рішення і автоматизоване управління виробництвом. Точне визначення вимог до нових функцій може бути дуже важким.

Прототипування – це модель, яка прагне мінімізувати ризик помилок у формулюванні вимог.

Ця модель включає:

• загальне формулювання вимог

• розробку прототипу

• перевірку прототипу клієнтом

• повне формулювання вимог

• реалізацію повної системи з використанням каскадної моделі

Головна мета розробки прототипу - краще формулювання вимог, тобто:

• знаходження відмінностей між побажаннями клієнта і розробника

• виявлення відсутніх функцій

• виявленняя найбільш складних операцій

• формулювання вимог по деталізації

Переваги і недоліки моделі

Перевагами розробки прототипу є:

• можливість дуже швидкої демонстрації робочого варіанту системи

• можливість тестування і часткового використання системи до її повної розродки

Головний недолік - додаткове робоче навантаження на розробку прототипу. Крім того, може виникнути помилкове уявлення про низьку вартість продукту, викликане низькою ціною прототипу.

Слід зазначити, що прототип – це частина майбутньої системи. Передбачається, що після перевірки прототипу клієнтом розробка повної системи розпочинається з початку. На практиці ж буває, що деякі добре зроблені частини можуть бути використані для подальшої розробки. Проте, протягом розробки прототипу ми повинні мати на увазі, що метою повинна бути його швидка розробка, а не надійність чи ефективність.

Методи створення прототипу:

• Часткова реалізація ( тільки частина вимог виконана. Прототипуються лише найважчі вимоги).

• Мови високого рівня (Smalltalk, LISP, Prolog, мови подальших поколінь, мови формальної функціональної специфікації)

• Використання готових компонентів.

• Генератори інтерфейсу користувача ( реалізація прототипу часто обмежується розробкою інтерфейсу користувача).

• Швидке прототипування ( прототип може включати всі функції, використовувати ті ж методи, які будуть застосовані для повного створення системи. Деякі з етапів, наприклад, етап перевірки, ігноруються, що робить процес розробки коротшим. Тому різниця між прототипом і останньою версією системи полягає в надійності).

• Робота на папері ( це швидкий і зручний метод розробки інтерфейсу користувача, який замовники, зазвичай, високо цінують).