51. Охарактеризуйте релігії Стародавніх цивілізацій.

В дослідженнях ранньослов’янської релігії, що розгорнулися наприкінці XVIII - на початку XIX ст., більше було романтичної фантазії, ніж історичних факторів.

Слов'яни поклонялися земному і небесному Вогню, вшановували Сонце (небесний вогонь у вигляді сонячного диска, що палає), божество вогню називали Сварогом, а сонце - Сварожичем, якого вважали сином Сварога. Західні та східні слов'яни поклонялися Сварожичу як божественному ковалю. Сварог і Сварожич посідають в пантеоні ранньосередньовічних слов'ян головні місця.

Богам нижчого рівня відводилися конкретні функції, пов'язані з господарськими циклами, сезонними обрядами або тим, що уособлювало цілісність конкретних соціальних утворень.

Важливу роль у розумінні слов'янами світобудови відігравало світове дерево. Воно служило вихідним пунктом, від якого їх свідомість моделювала вертикальну: три царства (небо, земля, підземелля); горизонтальну: (північ, захід, південь, схід) структури світу, життя і смерть (зелене, квітуче і сухе дерево).

Тривале панування у слов'ян родинно-патріархального ладу зумовило збереження родинно-родового культу шанування пращурів, тісно пов'язаного з погребальним культом.

Усі слов'янські народи вірували в духів природи. Духи як уособлення лісу відомі переважно у лісовій смузі. Дух водної стихії викликав значно більший страх, ніж порівняно доброзичливий жартівник „леший", бо втонути в чорториї, озері страшніше за небезпеку заблукати в лісі. Віли -лісові, польові, гірські, водяні або повітряні діви, які можуть дружньо чи вороже ставиться до людини залежно від її поведінки. Вони фігурують і в південнослов'янських еротичних піснях. Русалка - дівчина, яка живе у воді, лісі або полі, зваблює людей і топить.

Широко практикували слов'яни й охоронну магію. Вони використовували різноманітні амулети. Ворожили на різних знаках: кидали дерев'яні кубики з позначками, проводили коня між забитими в землю списами. Не обходилося при цьому без чаклунів, чарівників, віщунів, відунів, знахарів, ворожбитів.

У релігійному комплексі давніх слов'ян існували священні та жертовні місця, а подекуди й святилища та храми із зображенням богів: Арконське святилище на острові Рюгене.

52. Дайте загальну характеристику християнству та його течіям.

53. Дайте загальну характеристику ісламу.

54. Дайте загальну характеристику буддизму.

55. Дати порівняльну характеристику двом локальним релігіям (іудаїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, сикхізм, зороастризм, ведизм, джайнізм, брахманізм).

56. Визначити основні етапи розвитку християнства в Україні.

57. Показати причини розколу християнських конфесій та їх вплив на сучасну релігійну ситуацію в Україні.

58. Визначте різницю між нехристиянськими релігіями та нетрадиційними релігіями в Україні (в вашому місті).

59. Аргументуйте законодавче закріплення свободи совісті в Україні.

60. Охарактеризуйте дохристиянські вірування стародавніх слов’ян.

1 Принципи типологізацій релігії

Вивчаючи природу і еволюцію релігії, ми можемо виділити два основних підходи - конкретно-історичний і теоретичний. Завданням першого підходу є збір фактів про минуле релігії, опис та аналіз їх, з'ясування особливостей функціонування релігійних феноменів і конкретних соціальних умов. Цим займається власне історія релігії. Другий підхід, реалізований через історіософію релігії, спрямований на з'ясування загальної логіки релігійного процесу, порівняння та класифікацію релігійних феноменів, з'ясування загальних закономірностей, що характеризують еволюцію релігії від примітивних форм до розвинених релігійних систем світового масштабу.

При аналізі еволюції релігій необхідно враховувати і те, що релігія існує в контексті складної структури суспільства, і трансформації цієї системи природно викликають зміни і в релігії в цілому та її окремих елементів (культ, організація, віровчення).

Таким чином, релігія є не тільки історичним феноменом, а й соціальним. Суспільно-історична природа релігії виражається не тільки в тому, як збереглися в її нових формах колишні релігійні прояви, а й в історичній відособленості самого існування релігійних уявлень у свідомості людей.

На думку більшості релігієзнавців основні рушійні сили еволюції релігії знаходяться в ній самій. І ця еволюція характеризується такими закономірностями як:

1.трактування ідеї надприродного як абстрактного;

2.релігійний синкретизм (змішання, з'єднання різнорідних вероучітельних і культових положень у процесі взаємовпливу релігій в їх історичному процесі, наприклад - японський синтоїзм);

3.глобалізація суспільного життя, глобалізованому і релігійний процес, що веде до розмивання етнічних кордонів релігії (наприклад-світові релігії);

4.етизація та індивідуалізація релігій (релігії все більше виступають як надприродним чином санкціоновані, моральні системи, що акцентують увагу на індивідуальній життя людини і міжособистісних відносинах);

5.підвищення ролі суб'єктивного і свідомого факторів, діяльності творців релігії.

Вивчення еволюції релігії, модифікації її окремих елементів з урахуванням її соціально-історичної природи передбачає зведення окремих емпіричних даних в єдину цілісну теоретичну систему. У зв'язку з цим виникає процес про принципи типологізації релігій (класифікаційні групи релігій, які виділяються за загальним для даних релігій ознаками). Проблема типологізації релігій є однією з найскладніших в релігієзнавстві теоретичних проблем, оскільки ні один із запропонованих принципів класифікації не є загальноприйнятим і має як свої переваги, так і недоліки.

Нормативні класифікації (Ф. Аквінський, Е. Фромм, велика частина теологів) розділяють релігії на істинні і помилкові. Ф. Аквінський запропонував розділяти релігії на природні, істини яких людський розум відкриває самостійно і релігії одкровення, що спираються на божественну істину. Е Фромм, в залежності від спрямованості релігії або на внеположенность цінності, або на людину, розрізняє релігії авторитарні й гуманістичні;

Класифікація, заснована на географічному розташуванні релігійних громад (в основному в роботах з порівняльного релігієзнавства) має статистичний характер, не розкриваючи при цьому сутнісні аспекти релігії. Найчастіше зустрічається наступний розподіл:

•класичні релігії Стародавньої Греції та Риму;

•племінні культи народів Чорної Африки;

•релігійні системи Океанії;

•релігії Африки (американських індіанців);

•релігії Індії (джайнізм, ранній буддизм, індуїзм, сикхізм);

•релігії Близького Сходу (зороастризм, язичницькі культи античності, іудаїзм, християнство, іслам);

•релігії Далекого Сходу (конфуціанство, даосизм, синтоїзм, махаяна, буддизм).

Етнолінгвістичний принцип класифікації (Ф. Мюллер) заснований на ідеї єдності релігії, мови й національності, що привело вчених до порівняльного аналізу міфологій. Ф. Мюллер прийшов до висновку, що існує три мовні сім'ї, три раси і релігії: семітська, арійська і туранська.

Морфологічний (еволюційний) підхід до класифікації релігій (Е. Тайлор) заснований на ідеї, що релігії в своїй історії проходять ряд послідовних стадій розвитку, причому кожна з них має чіткі характеристики. До таких стадій релігійної історії Е. Тайлор відносить: анімізм, культ предків, фетишизм, ідолопоклонство, тотемізм, політеїзм і монотеїзм. При цьому вихідною формою релігії є анімізм.

Феноменологічний підхід до класифікації (Г. Ван дер Леув) грунтується на змістовних характеристиках релігії, виявляючи формальну спільність релігійних структур. Звідси і сформульовані типи релігій: «релігії боротьби» (зороастризм), «релігії величі і приниження» (іслам), «релігії любові» (християнство).

Соціологічний підхід до класифікації (Р. Белла) заснований на ступені диференціації системи релігійних символів. Вивчаючи систему символів, релігійні дії, релігійні організації та соціальні наслідки Р. Белла виділяють п'ять етапів: примітивний (вичерпується ритуалом і міфом), архаїчний (неолітичні релігії Африки, Полінезії і релігії бронзового століття), історичний (іудаїзм, буддизм, індуїзм, конфуціанство, християнство, іслам), раннесовременний (протестантизм епохи Реформації та інші схожі рухи), сучасний (зрушення до розуміння релігії як пошуку особистісних етичних принципів).

У марксистській традиції виділяють кілька підходів (релігії докласового і релігії класового суспільства; родоплемінні - національно-державні та світові релігії).

Різноманіття запропонованих класифікацій ще раз доводить складність і неоднозначність досліджуваного феномену - релігії, калейдоскоп її форм і способів функціонування.